Рішення № 137219716, 09.06.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3169/26

Провадження № 2/629/1480/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, в якій зазначає, що 18.01.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 74443315, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 18000 грн., стоком на 30 днів зі сплатою 1.99% в день (базова процентна ставка/фіксована).

Позикодавець на виконання умов договору позики виконав свої зобов`язання, а саме передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 18000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес». Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором позики, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав.

29.09.2022 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 74443315 від 18.01.2022 р.

05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 р., за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 74443315 від 18.01.2022 р.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Деал Фінанс Груп» в розмірі 35551,80 грн., з яких: 18000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 17551,80 грн. заборгованість за відсотками.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості за договором позики № 74443315 від 18.01.2022 р. в розмірі 35551,80 грн., з яких: 18000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 17551,80 грн. заборгованість за відсотками; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Деал Фінанс Груп», проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 51).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 46-48, 55-57), відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим, зі згоди представника позивача та на підставі ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 18.01.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 74443315 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Договір укладено в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що також підтверджується довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про підтвердження підписання ОСОБА_1 договору позики із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатора. Згідно з умовами договору позики позичальник отримав кредит у розмірі 18000 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 відсотків в день (а.с. 6, 11).

За даними довідки № КД-000107258/ТНПП від 12.01.2026 р., виданої ТОВ «ФК «Фінекспрес», за дорученням ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до договору № 23-01-18/5 від 23.01.2018 р., ТОВ «ФК «Фінекспрес» 18.01.2022 р. було здійснено переказ коштів в сумі 18000 грн., отримувач Конончук Ярослав - ЕПЗ № НОМЕР_1 (а.с. 12).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем при укладанні договору позики.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 74443315 від 18.01.2022 р. станом на 29.09.2022 р. становить в сумі 35551,80 грн., з яких: 18000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 17551,80 грн. заборгованість за відсотками (звор. бік а.с. 8, 9-10).

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованого ТОВ «Деал Фінанс Груп», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 74443315 від 18.01.2022 р. за період з 29.09.2022 р. по 10.02.2026 р. становить в сумі 35551,80 грн., з яких: 18000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 17551,80 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 19-20).

29.09.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір факторингу № 028-290922, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених в реєстрі прав вимог (а.с. 13-16).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 29/09/22, що відступаються Клієнтом Факторові відповідно до Договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 р. до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 35551,80 грн. (звор. бік а.с. 16, 17).

05.12.2025 р. між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено Договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених в реєстрі прав вимог (звор. бік а.с. 27, 28-31).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25-01 до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 35551,80 грн. (звор. бік а.с. 31, 32).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначений договір позики, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Отже, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору позики № 74443315 від 18.01.2022 р., а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів у сумі 18000 грн. Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач, отримавши кредитні кошти, зобов`язання з їх повернення, в тому числі у повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача за договором позики № 74443315 від 18.01.2022 р. заборгованості за тілом кредиту в сумі 18000 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17551,80 грн суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Судом встановлено, що відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 18000 грн.

Згідно з умовами договору позики, сума позики надається строком на 30 днів, а саме до 17.02.2022 р., зі сплатою процентів за ставкою 1,99, які нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п.п. 2, 4).

Таким чином, сторони погодили строк позики, який становить 30 днів.

Суд зазначає, що термін дії кредитного договору є його істотною умовою. Термін дії кредитного договору вказує на період, протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, а кредитор має право вимагати його повернення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відсотки за договором підлягають стягненню у визначений п. 2 договору строк, а саме 30 днів з моменту укладення договору позики.

Тобто, аналізуючи умови договору позики, судом встановлено, що ним визначено строк кредитування, який становить 30 днів.

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків протягом строку дії договору позики, а саме 30 днів, виходячи з розміру процентної 1,99 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним становить: 10746 грн (18000 (тіло кредиту)х1,99% = 358,20 грн (відсотки в день) х 30 днів).

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти у розмірі та за період встановлені договором, в сумі 10746 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за вищевказаними договорами, то суд керується такими положеннями Закону.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

В судовому засіданні встановлено факт передання первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги за грошовим зобов`язанням відповідача ТОВ «Сіроко Фінанс» та в подальшому позивачу ТОВ «Деал Фінанс Груп».

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні первісному кредитору, ні новому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь нового кредитора суму заборгованості за договором позики № 74443315 від 18.01.2022 р. в сумі 28746 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 18000 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 10746 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів: договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р.; Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги Додаток № 1 до договору № 22-08/25 ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 р.; Витягу з акту № 6-ДІЛ від 08.01.2026 р. приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р. Додаток № 2 до договору № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 р; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579938010.1 від 16.01.2026 р.; ордеру на надання правничої допомоги № 1287256 від 03.09.2025 р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03.04.2018 р. (звор. бік а.с. 33, 34-39).

З наданих документів, судом встановлено, позивачу надана професійна правнича допомога вартість якої оцінена в 4500 грн.

Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи, що справа має невелику складність, а також зважаючи на те, що заява про зменшення судових витрат від відповідача на адресу суду не надходила, позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3638,55 грн., а також судового збору у розмірі 2152,73 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974, НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку 300528, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) заборгованість за договором позики № 74443315 в розмірі 28746 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок шість) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974, НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку 300528, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) судовий збір у розмірі 2152 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн. 73 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3638 (три тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 55 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І.С. Солодовник