Рішення № 137219457, 09.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 592/4465/26

Провадження № 2/639/1716/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 592/4465/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 14409219 від 10.08.2021 у загальному розмірі 17750,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» 19.03.2026 та підписані директором ТОВ «Фінансова компанія «Позика» Міньковською Анастасією Володимирівною.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 10.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений кредитний договір № 14409219, за умовами якого відповідачу на картковий рахунок перераховані кошти в сумі 5000,00 грн. Відповідачем не виконані належним чином зобов`язання. 01.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладений договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 14409219 від 10.08.2021, та сума боргу перед новим кредитором становить 17750,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн, заборгованість за відсотками 12750,00 грн.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.03.2026 зазначену справу передано за підсудністю до Новобаварського районного суду міста Харкова (а.с.39).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Новобаварського районного суду міста Харкова від 02.04.2026 головуючим у справі визначено суддю Борисенка О.О. (а.с.43).

24.04.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання. (а.с.55).

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Позика» в особі директора Міньковської А.В. у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно з п. 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не подавала.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

09.06.2026 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 10.08.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (Товариство) та Гордієнко (клієнт) в електронній формі підписано договір про надання фінансового кредиту № 14409219, за умовами якого товариство надає кредит клієнту у розмірі 5000,00 грн, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору. Сторони договору погодили, що за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%, що застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 договору та у межах нового стандартного строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта (п.3.2). У період кредитування строком 30 календарних днів з 10.08.2021 по 09.09.2021 клієнт може отримати пільгову процентну ставку 2,5%. Видача (надання) товариством кредиту проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом в особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом в якості основної платіжної картки (п.4.1). Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 08.11.2021 (п.4.2). Сторони погодили Графік погашення боргу (Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 14409219 від 10.08.2021), згідно з яким, сума кредиту 5000,00 грн, проценти за 30 днів користування кредитом 3750,00 грн (дата повернення кредиту 09.09.2021, сума до сплати на дату повернення 8750,00 грн); проценти за 60 днів користування кредитом 9000,00 грн (дата повернення кредиту 08.11.2021, сума до сплати на дату повернення 14000,00 грн). Разом: 90 днів користування кредитом, сума кредиту 5000,00 грн, нарахована сума за процентами 12750,00 грн, дата повернення кредиту 08.11.2021, сума до сплати на дату повернення 17750,00 грн (а.с.16-19).

Вказаний договір та додаток до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «664464».

Договір про надання фінансового кредиту та додаток до нього містять інформацію про анкетні дані позичальника, її РНКОПП, серію та номер паспорту, адресу місця реєстрації та фактичного проживання, контактні дані: номери телефону НОМЕР_1 та e-mail.

З довідки про ідентифікацію суд вбачає, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований 10.08.2021 о 18:08:46 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс», відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом для укладення договору № 14409219 підписаний унікальним ідентифікатором «664464» 10.08.2021, який направлено на номер телефону НОМЕР_2 , номер карти/маска карти НОМЕР_3 (а.с.13).

Відповідно до листа від 23.10.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», на підставі укладеного з ТОВ «ФК «Ірбіс» договору на переказ коштів ФК-П-21/04 від 06.04.2021, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10.08.2021 о 18:08:48 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_4 (а.с.24).

Згідно зі складеним ТОВ «ФК «Ірбіс» розрахунком заборгованості від 01.09.2025 за період з 10.08.2021 по 08.11.2021, за договором про надання фінансового кредиту № 14409219 у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 17750,00 грн, з яких залишок основного боргу 5000,00 грн, залишок % за кредитом 12750,00 грн (а.с.28).

01.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (клієнт) укладений договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення. Права вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог (а.с.20-22).

01.09.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Позика» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (клієнт) склали Акт приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 (а.с.8).

02.09.2021 ТОВ «ФК «Позика» сплатило на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» суму фінансування згідно з договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 (а.с.26).

Згідно з Витягом з додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, підписаного сторонами договору та скріпленого їх печатками, до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 14409219 від 10.08.2021 у розмірі 17750,00 грн, з яких: сума заборгованості за тілом - 5000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 12750,00 грн (а.с.11).

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За змістом частин першої четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Крім того, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

У справі, що розглядається, за змістом пункту 4.1 кредитного договору кошти надаються позичальнику шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом в особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом в якості основної платіжної картки.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд наголошує, що факт підписання відповідачем кредитного договору не свідчить про отримання ним коштів у кредит, які згідно з умовами договору мали бути перераховані на картковий рахунок.

Суд зауважує, що у договорі № 14409219 від 10.08.2021, підписаному позичальником, відсутня інформація про номер банківської картки, на яку за умовами договору кредитодавець мав перерахувати кредитні кошти.

На підтвердження надання кредитним коштів суду надана відповідь від 23.10.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якої суд вбачає, що кошти у розмірі 5000,00 грн 10.08.2021 були перераховані на картку маска картки НОМЕР_4 .

Водночас, з довідки про ідентифікацію суд вбачає, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований 10.08.2021 о 18:08:46 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» за номером карти/маска карти НОМЕР_3 .

Доказів на підтвердження того, що картка/маска карти НОМЕР_4 , на яку були перераховані кредитні кошти, належить ОСОБА_1 , матеріали позовної заяви не містять.

Отже, позивач, який є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс», не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.

Наданий суду розрахунок заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» не є первинним бухгалтерським документом, а тому сам по собі не підтверджує факт надання кредиту.

Позивач своїм правом на подання до суду клопотання про витребування доказів (виписки з банківського рахунку відповідача) не скористався, розпорядився наданими йому процесуальними правами на власний розсуд шляхом надання тих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, які він уважав за потрібне.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1,35) та просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати на відповідача не покладаються.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором № 14409219 від 10.08.2021 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ 39493634, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 09.06.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО