Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 205/3050/26
Номер провадження2-а/205/76/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2026 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Данчула К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_2 звернуся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 і 30 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 була винесена постанова №241 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 17 000 грн. Зазначає, що будь-яких процесуальних документів у справі про адміністративне правопорушення, протоколу, повісток чи самої постанови позивач не отримував ані особисто, ані поштою, ані через електронні сервіси. Про існування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №241 від 30 червня 2025 року позивач дізнався лише 09 лютого 2026 року, коли отримав повідомлення про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання зазначеної постанови, однак зі змістом постанови ознайомився лише після звернення до адвоката. В електронному військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_4 +» на дату формування (25 лютого 2026 року) відсутні будь-які відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, накладення штрафу чи порушення правил військового обліку та зазначено, що позивач є військовозобов`язаним, має військове звання «солдат», ВОС 999097, при цьому відомостей про застосування до нього адміністративних стягнень немає. В оскаржуваній постанові не наведено конкретних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення; не зазначено якими доказами підтверджується правопорушення; не відображено факту відсутності військово-облікового документу під час перевірки уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 чи поліцейським. Таким чином, постанова №241 була винесена без участі позивача, без належного виклику, без забезпечення права на захист і без належного повідомлення про результати розгляду справи, а інформація про неї не була відображена в державних реєстрах та електронних сервісах, доступних позивачу як військовозобов`язаному. Вважає постанову №241 від 30 червня 2025 року безпідставною, ухваленою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю. З урахуванням вищевикладеного, просив суд визнати протиправною і скасувати постанову №241 від 30 червня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка винесена щодо ОСОБА_1 , та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку термінової адміністративної справи.
Представником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 у системі «Електронний суд» було сформовано відзив на позовну заяву, в якому вона просила залишити без задоволення позовні вимоги. В обґрунтування зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_6 сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів повістку №986589 для військовозобов`язаного ОСОБА_1 , та відправлено засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення і повідомленням про вручення на адресу зазначену в реєстрі як фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних на 16 листопада 2024 року. ОСОБА_1 16 листопада 2024 року не прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_7 , чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, порушив законодавство військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме не виконання встановлених обов`язків та правил, що визначено та сформовано автоматизованою інформаційною системою як «Порушник військового обліку» на підстав чого був поданий у розшук 26 листопада 2025 року. 26 червня 2025 року о 14 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_8 працівниками Берестинського ГУНП був доставлений ОСОБА_1 для складання адміністративного протоколу за фактом порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на підстав чого був взятий на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з виявленими порушеннями з урахуванням вимог ст. 254 КУпАП уповноваженою ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 241 та автоматично знято з розшуку, а ОСОБА_1 роз`яснено ст. 63 Конституції України і ознайомлено його з правами та обов`язками, передбаченими ст. 268 КУпАП. Також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 годині 00 хвилин 30 червня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 . На розгляд справи позивач не з`явився та постановою № 241 від 26 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_4 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Постанову №241 було направлено цінним листом позивачу. Вказує, що позивач був присутній при складенні протоколу та був ознайомлений з його змістом, оскільки був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 працівниками поліції, що підтверджено витягом з реєстру. ІНФОРМАЦІЯ_3 вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, який міг скористатися правами визначеними ст. 268 КУпАП. У зв`язку з виявленими порушеннями з урахуванням вимог ст. 254 КУпАП уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП №241, а позивачу роз`яснено ст. 63 Конституції України і ознайомлено його з правами та обов`язками, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 годині 00 хвилин 30 червня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу про що зроблено відповідний запис у протоколі.
Представником позивача Куликом І.Я. у системі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення, в яких він просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що з відзиву не вбачається, що відповідач надав суду належні докази того, що повістка була вручена позивачу, що позивач відмовився її отримати, або що поштовим оператором була зроблена передбачена законом відмітка про відсутність особи за адресою, а у матеріалах, на які посилається відповідач, немає належно оформленого повідомлення про вручення, з якого можна було б встановити дату отримання, підпис одержувача, відмітку про відмову чи належно зафіксовану причину невручення, і за відсутності такого документа твердження про належне оповіщення позивача не ґрунтується на належних доказах та має припущувальний характер. Відповідач не довів, що адреса, на яку була направлена повістка, є саме тією адресою місця проживання, яку позивач повідомив ТЦК та СП під час уточнення своїх облікових даних. У відзиві це зазначено лише декларативно, без належного підтвердження документами, з яких можна було б встановити джерело цієї інформації, дату її внесення та підставу використання саме цієї адреси для цілей оповіщення. Відповідач не довів належним чином, що позивач був належно повідомлений про виклик до ТЦК та СП на 16 листопада 2024 року і відтак не доведено саму об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, оскільки відсутній належний доказ того, що позивач знав або повинен був знати про обов`язок з`явитися саме у визначений день і час. Зазначає, що формальний запис у протоколі про роз`яснення прав ще не свідчить про те, що особі було забезпечено реальну можливість реалізувати ці права. Стаття 268 КУпАП гарантує особі не лише право бути формально поінформованою про наявність таких прав, а й право фактично ними скористатися. Йдеться, зокрема, про право давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, а також бути присутньою при розгляді справи. Посилання відповідача на те, що позивач відмовився від підписання протоколу, не спростовує цієї обставини і відмова особи від підписання протоколу сама по собі не є доказом того, що вона була належним чином ознайомлена з усіма матеріалами, погодилася з фактичними обставинами або мала реальну можливість належно реалізувати свої права і така відмова не може автоматично виправдовувати будь-які подальші процесуальні дії органу. Відповідач мав довести не лише факт відмови від підпису, а й те, що зміст прав був належним чином роз`яснений, що особі було надано реальну можливість подати пояснення, заявити клопотання та скористатися правовою допомогою. Зазначає, що ключовим у цій справі є те, що відповідачем пропущено встановлений законом строк накладення адміністративного стягнення, а відзив не містить жодного належного правового пояснення з цього приводу і з наведених самим відповідачем обставин випливає, що постанова була винесена вже після спливу граничного строку, а отже, за відсутності у відповідача повноважень на її винесення. Як зазначає сам відповідач, підставою для притягнення позивача до відповідальності стала нібито неявка за повісткою на 16 листопада 2024 року, а у відзиві зазначено, що після цього позивача було визначено в автоматизованій системі як «Порушник військового обліку» та подано в розшук. Тобто орган уже встановив обставини, які, на його думку, свідчили про вчинення правопорушення, та облікував їх у власній системі. Незважаючи на це, протокол було складено лише 26 червня 2025 року, а постанова винесена наприкінці червня 2025 року. Якщо виходити з дати вчинення, якою сам відповідач визначає 16 листопада 2024 року, то винесення постанови у червні 2025 року відбулося через понад сім місяців після події, тобто із суттєвим виходом за межі строку. Якщо ж виходити з дати виявлення правопорушення, то нею не може бути довільно обраний відповідачем будь-який пізніший момент, оскільки орган уже раніше зафіксував, що позивач нібито не виконав обов`язок і вже на цій підставі вніс відповідні дані до системи та ініціював розшук. Саме з цього моменту і слід рахувати строк виявлення, а не з дати пізнішого фактичного контакту позивача з ТЦК. Зазначає, що відзив відповідача не спростовує позовних вимог та не усуває допущених ним порушень. Відповідач не довів належним чином факту повідомлення позивача про виклик за повісткою, не підтвердив дотримання всіх процесуальних гарантій під час складання протоколу та розгляду справи, а також не надав жодного переконливого пояснення тому, чому постанова про накладення штрафу була винесена після спливу встановленого законом строку.
Представник позивача Кулик І.Я. у системі «Електронний суд» сформував заяву, в якій просив розглянути за його відсутності та відсутності позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача Коваленко Ю.В. сформувала в системі «Електронний суд» заяву, в якій просила розглянути справу без участі їх представника у порядку письмового провадження та залишити без задоволення позовні вимоги.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань про відкладення чи розгляд справи без його участі не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
В матеріалах справи наявна повістка ІНФОРМАЦІЯ_9 №986589, яка підписана керівником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 кваліфікованим електронним підписом 04 листопада 2024 року, зі змісту якої судом встановлено, що ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , викликався на 16 листопада 2024 року на 14 годину 00 хвилин для уточнення даних (а. с. 104).
Матеріали справи також містять копію опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дані вказаної повістки (а. с. 105).
Судом встановлено, що 26 червня 2025 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП №241 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а. с. 100-101).
Зі змісту вищезазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 не прибув по повістці 16 листопада 2024 року, чим порушив вимоги пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також абз. 8 ч. 3, абз. 5 ч. 10 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
У вказаному протоколі також було зазначено, дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення: 15 годині 00 хвилин 30 червня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 .
Також матеріалами справи підтверджено, що 30 червня 2025 року постановою №241 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_7 за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за фактом його неявки 16 листопада 2024 року о14 годині 00 хвилин за повісткою №986589 до ІНФОРМАЦІЯ_7 з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. (а. с. 106-108).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтями 6, 7 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. ст. 9, 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до прим ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, під час судового розгляду встановлено, що оскаржуваною постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 14 годині 00 хвилин 16 листопада 2024 року.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Частиною 2 статті 277 КУпАП не передбачені спеціальні строки розгляду справ про правопорушення, передбачені ст. 210 КУпАП.
Аналіз наведених вище правових норм дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Згідно з ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року у справі №676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справах №308/12552/16-а та №482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21 березня 2020 року у справі №286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі №676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі №465/5145/16-а.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Таким чином, з системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.
При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Крім того, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено і триває на теперішній час.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року оголошено проведення загальної мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України №921 від 07 грудня 2016 року та №1487 від 30 грудня 2022 року.
Суд зазначає, що опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення з повісткою ІНФОРМАЦІЯ_9 №986589 не містить будь-яких відомостей про прийняття його на відділенні АТ «Укрпошта».
Відповідачем під час судового розгляду не надано суду належні докази того, що повістка була вручена позивачу, що позивач відмовився від її отримання, або що поштовим оператором була зроблена передбачена законом відмітка про відсутність особи за адресою.
Суд також зазначає, що оскаржувана постанова та наявні матеріали справи не містять відомостей про сповіщення позивача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього. Тобто, під час розгляду цієї справи відповідачем не було надано доказів належного сповіщення позивача. Отже, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП №241 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП не містить підпису ОСОБА_1 у ньому, а також не містить посилання про те, що додатком до нього є акт про відмову від підпису.
Також, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, а посилання на протокол №241 від 26 червня 2026 року, як на такий доказ є безпідставним.
Крім того, ненадання належних доказів стосовно вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року передбачено, що статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідачем не було забезпечено дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.
Враховуючи викладене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене, своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд дійшов висновку, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_5 №241 від 30 червня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 є протиправною і відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 139, 205, 211, 217, 241, 246, 250, 255, 286 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №241 від 30 червня 2026 року за справою про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 44896456, місцезнаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108.
Суддя: Т.П. Терещенко
Судове рішення № 137218497, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 27.05.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 205/3050/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: