Ухвала суду № 137218437, 04.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6233/26

Провадження № 1-в/204/668/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника установи ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у місті Дніпро подання начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

У С Т А Н О В И В:

До Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене подання, на обґрунтування якого зазначено, що з 03.10.2025 на підставі наряду ПСМУ за № 10561/5-2025 від 22.09.2025 ОСОБА_8 відбуває покарання в ДУ «ДУВП (№4)». ОСОБА_8 засуджений 13.02.2002 року Апеляційним судом м. Києва за п. п. «ж», «з», «і» ст.93 КК України до довічного позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 23.05.2002. Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2018

на підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбутого покарання за вироком

Апеляційного суду м. Києва від 13.02.2002 року, строк попереднього ув`язнення з 07.06.2001 по 23.05.2002 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (1 рік 11 місяців 2 дні).

Засуджений ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі знаходиться з 07.06.2001.

Початок строку: 07.06.2001; кінець строку: довічне позбавлення волі.

Станом на 13.05.2026 відбув -26 років 10 місяців 08 днів.

Підлягав застосуванню ст. 82 КК України - 05.07.2014. 09.12.2022 року комісією державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)» відмовлено, як особі, що не стала на шлях виправлення.

Доповівши матеріали особової справи начальник сектору - начальник відділення СПС СМРБ капітан внутрішньої служби ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_8 за час відбування покарання в ДУ «ДУВП (№ 4)» характеризується позитивно, має 4 стягнення, які погашені за сплином часу, та 1 заохочення. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом та виконує передбачені законом вимоги адміністрації.

01.04.2026 року проведено підсумкову оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, за результатами якої підсистема «КАСАНДРА» Єдиного

реєстру засуджених та осіб взятих під варту, визначила ступень ймовірної небезпеки для

суспільства «НИЗЬКИЙ».

Адміністрація ДУ «ДУВП (№4)» уважає, що ОСОБА_8 довів своє виправлення, тому до нього доцільно застосувати ст. 82 КК України, а саме заміна невідбутої частини покарання більш м`яким у вигляді 15 років позбавлення волі. Також при вирішенні подання адміністрація установи просила врахувати, що згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого, у підсумку загальний бал становить 78.

У судовому засіданні представник установи подання підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_8 подання адміністрації установи підтримав, просив суд його задовольнити. Пояснив, що вину у скоєному визнає в повному обсязі, у вчиненому щиро кається. За час відбування покарання зробив для себе висновки, переосмислив своє життя, свої життєві цінності. До скоєного відноситься погано. Наразі здобуває перед вищу освіту, приймає участь у різноманітних освітніх заходах. Уважає що здобуття освіти знадобиться йому у житті. Також здобуття освіти уважає для себе можливістю для інтелектуального розвитку.

Під час відбування покарання у ДУ «ДВК (№89)» не працював, оскільки у вказаній установі відсутні умови для праці для осіб засуджених до довічного позбавлення волі. Відбуваючи покарання у ДУ «ДУВП (№4)», не працює, оскільки у даній установі для осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі наявна можливість роботи у швейному цеху, однак, у зв`язку з наявними у нього хронічними захворюваннями та значним погіршенням зору, він не має змоги працювати.

Щодо відшкодування шкоди, то шкоду потерпілим не відшкодовував, оскільки до установи виконання покарань виконавчих листів не надходило. З даного питання він також звертався до начальника установи, однак на його звернення була відповідь про те, що поки до установи не надійдуть виконавчі листи, стягнення проводитись не буде. Будь-яких самостійних заходів до відшкодування шкоди потерпілим не здійснював.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні подання адміністрації підтримала та просила задовольнити. Зазначила, що згідно висновку щодо виправлення засудженого, його показник становить 78 балів. У минулому такий показник становив 68 балів, таким чином у ОСОБА_8 наявні значні позитивні зміни. Окрім цього, саме установа виконання покарань стала ініціатором заміни покарання засудженому, що також свідчить про те, що ОСОБА_8 став на шлях виправлення. Стягнення, які були накладені на ОСОБА_8 у 2002 році, погашені. Захисник уважала, що оскільки ОСОБА_8 став на шлях на виправлення, має позитивні зміни, йому необхідно дати шанс щоб він міг жити нормальним життям.

Прокурор ОСОБА_5 у задоволенні подання ДУ «ДУВП (№4)» просив відмовити, зазначивши, що ОСОБА_8 скоїв особливо тяжкий злочин. З часу вирішення аналогічного питання за клопотанням засудженого, нічого не змінилося. Засуджений має 4 стягнення та 1 заохочення. Ініціативу на працевлаштування в установі не виявляє.

Вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали подання, надані суду для огляду матеріали особової справи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, має право вирішувати питання про заміну не відбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що вироком Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2002 року ОСОБА_8 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України та призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 травня 2002 року вирок Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2002 року залишено без змін.

Відповідно до розпорядження про виконання вироку, який набрав чинності, вирок Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2002 року набрав законної сили 23 травня 2002 року.

Початок строку відбування покарання 07.06.2001 року.

Станом на час надходження подання до суду, 26 травня 2026 року, засуджений ОСОБА_8 відбув 26 років 10 місяців 21 день позбавлення волі. Тобто є наявними передумови (формалізовані підстави, що пов`язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання з урахуванням зарахованого йому в строк покарання строку попереднього ув`язнення) для розгляду питання про застосування положень ст.82 КК України, що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.

Однак для застосування положень ст.82 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений став на шлях виправлення».

Як вбачається з характеристики від 02.04.2026, затвердженої т.в.о. начальника ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» ОСОБА_10 відносно засудженого ОСОБА_8 , засуджений має повну середню освіту. У 2023 році закінчив 12 класів КЗО «Середня загальноосвітня школа (№91)» ДМР при установі та здобув повну середню освіту. У 1993 році закінчив Нікопольське ПТУ № 42 та здобув професію муляра 4 розряду. Приймає участь у здобутті неформальної освіти через платформи масових відкритих онлайн-курсів «Prometheus» та Дія. Отримав 8 сертифікатів про успішне закінчення вказаних онлайн-курсів. На теперішній час заочно навчається в Білгород-Дністровському економіко-правовому фаховому коледжі Полтавського університету економіки і торгівлі, за спеціальністю «Підприємництво і торгівля».

Засуджений висловлює бажання працювати, але в установі такі можливості відсутні.

Особа не залежала матеріально від своєї сім`ї, друзів, соціального забезпечення. Відсутній інтерес до настільних чи інших ігор з метою отримання матеріальної чи іншої винагороди. Забезпечував себе сам.

Відсутні явні прояви неадекватної поведінки. Відсутні явні ознаки нервового збудження. Відсутні ознаки пригнічення. Самооцінка адекватна. Грубості до персоналу установи не проявляє, серед інших засуджених не конфліктний, врівноважений.

Не має друзів та кола спілкування, в якому підтримуються пост кримінальні настанови та спосіб життя. До засудження не мав кримінальних зв`язків. Друзів не має, але має соціальні контакти.

Соціальні зв`язки підтримуються. Стабільні зв`язки з рідними та близькими позитивно впливають на засуджену особу. Має позитивні стосунки, переважає задоволеність шлюбом. Підтримує добрі стосунки з рідними. 31.08.2017 одружився в установі на громадянці держави Ізраіль, яка мешкає на території Ізраіля, підтримує стосунки шляхом телефонних розмов, отримує посилки. Має сина від першого шлюбу, підтримує з ним зв`язки шляхом телефонних розмов.

Не бере відповідальності за вчинені дії на себе. Уважає, що деякі типи антисоціальної поведінки прийнятні (або стосовно деяких груп). Вину визнає частково, уважає міру покарання надто суворою.

Не вчиняв порушень протягом останніх півроку. В установі стягнень не має, дотримується установленого порядку відбування покарання. За прийняття участі у навчанні і здобутті неформальної освіти через освітні платформи масових відкритих онлайн-курсів «Prometheus» та «Дія. Освіта: нові навички нові професії», отримання 8 сертифікатів про успішне закінчення вказаних он-лайн курсів, а також здобуття фахової перед вищої освіти.

Має 1 заохочення правами начальника установи. Заохочення 11.04.2025 надання додаткового короткострокового або тривалого побачення.

Стягнення: 09.01.2002 догана, 29.07.2002 поміщення до карцеру на строк до 10 діб, 24.08.2002 - поміщення до карцеру на строк до 10 діб, 25.08.2002 - поміщення до карцеру на строк до 10 діб.

Бере активну участь у програмах. Усвідомлює, що саме треба змінювати. Бере участь в реалізації плану індивідуальної роботи. Позитивні плани на майбутнє є, активно їх впроваджує в своєму житті, має позитивні результати для реалізації планів. Приймає учать у програмі ДВВ за темою «Освіта» та «Фізкультура і спорт».

Згідно оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення: ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як середній.

Як вбачається з висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 , із врахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений став на шлях виправлення (довів своє виправлення). Загальний бал 78.

За критеріями оцінки виправлення засудженого: має соціальні контакти. Норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку дня установи дотримується свідомо. З адміністрацією установи поводиться з повагою та виконує законні вимоги адміністрації. Підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими, конфліктних ситуацій не створює. На профілактичному обліку засуджений не перебуває. До засудження працював з оформленням трудових відносин. Соціальні зв`язки з рідними, близькими та знайомими підтримує шляхом отримання посилок, телефонних розмов, що позитивно впливає на засудженого. Планує в майбутньому плідно спілкуватися з родиною. За період відбування покарання не вживає наркотичні речовини взагалі, має негативне ставлення до вживання наркотичних речовин та алкоголю. Бере активну участь у програмах/заходах, не допускає порушень. Має бажання змінити своє життя та підтверджує це активними вчинками. Бере активну участь у програмах, усвідомлює, що саме треба змінювати, бере участь у реалізації плану індивідуальної роботи. Позитивні плани на майбутнє є, активно впроваджує їх в своєму житті, має позитивні результати реалізації планів. До безоплатної праці ставиться позитивно, оскільки має бажання працювати.

Виконавчі листи та інші виконавчі документи до установи не надходили.

Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній.

Характеристика засудженого за час відбування покарання: дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку для установи. Підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими. Виконує законні вимоги адміністрації установи. Ввічливо ставиться до персоналу установи виконання покарань. Бере активну участь у реалізації програм диференційованого впливу. Бере активну учать в інших заходах соціально-виховного впливу. Здобуває неформальну освіту під час відбування покарання.

За психологічною характеристикою засуджений надає перевагу спілкуванню з обмеженим колом людей, займає уособлену позицію серед оточуючих, низька товариськість, недостатньо розвинені комунікативні навички. Неконфліктний, прагне уникати конфліктних ситуацій, використовує конструктивні стратегії поведінки в конфлікті. Самооцінка адекватна. Агресивність на низькому рівні. Схильність до насильства низька (відсутнє вороже ставлення до оточуючих, просоціальна стратегія самоствердження, відсутня ймовірність вчинення насильницьких дій, наявні обставини, які можуть стримувати особу від них). Ставлення до вирішення проблем конструктивне. Адаптивність в нормі, розвинена здатність пристосування до нових умов. Має про соціальну спрямованість. Має високу нормативність, добросовісний, наполегливий, дисциплінований, має почуття обов`язку, дотримується моральних стандартів та правил. Засуджений має здатність до: незалежності від групи, самостійний у прийнятті рішень, не потребує підтримки інших. Засуджений не вміє приймати рішення, самостійно діяти, адекватно виражати свої почуття, відчуває незахищеність, має знижену критичність до себе та підвищену вимогливість до інших, егоцентризм, не здатен успішно пристосовуватись до спільного життя з іншими людьми.

Мотивація до змін: наявні плани та цілі на майбутнє, висловлює бажання змінюватися, усвідомлює необхідність досягнення позитивних змін, зацікавлений в досягненні поставлених цілей.

У підсумку за усіма розділами висновку щодо ступеня виправлення, засуджений отримав 78 балів за критерієм оцінки >65 балів, що є показником виправлення засудженого та надає право на представлення до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Згідно довідки про заохочення та стягнення засудженого, ОСОБА_8 у січні, липні, серпні 2002 року мав чотири стягнення (догана, ДІЗО), які погашені з плином часу. У квітні 2025 року мав заохочення за зразкову поведінку.

Згідно вироку Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2002 року цивільний позов ОСОБА_11 задоволено, стягнуто на його користь з засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_12 солідарно в рахунок відшкодування матеріальних збитків 2000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Цивільний позов ОСОБА_13 задоволено. Стягнуто з засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_12 солідарно, в рахунок відшкодування матеріальних збитків 5000 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй, та не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи відповідно до положень ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Згідно з ч. 2 статті 21 КПК України встановлено, що вирок та ухвала суду, що набрали законної сили у порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території.

Згідно з ч.1 ст.533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 1-2 ст. 50 КК України), а згідно з п.п.11, 12 ч. 1 ст. 51 КК України до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі види покарання як позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі.

Здійснення мети покарання починається з моменту призначення вироком суду конкретного покарання. Саме призначення покарання залишає слід у свідомості засудженого і водночас сприяє тому, щоб він усвідомив свою вину перед потерпілим і суспільством.

Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Згідно з ч. 5 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Згідно з п. 2, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого протягом усього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії.

Згідно з п. 17 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребі у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є: 1) засуджений відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) він став на шлях виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. 4 ст. 82 частину призначеного судом покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків тощо.

Частиною 3 ст. 107 КВК України передбачено, що засуджені зобов`язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Слід зазначити, що застосування заходів заохочення полягає в тому, що основною підставою для прийняття рішення про їх застосування повинна бути об`єктивна оцінка всієї правомірної поведінки засудженого під час відбування покарання.

При цьому, дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно до ст. 9 КВК України.

Таким чином, судом ураховуються відомості характеристики засудженого ОСОБА_8 в частині дотримання ним установленого порядку відбування покарання, відсутність порушень протягом останніх пів року, дотримання розпорядку дня, виконання законних вимог адміністрації та ввічливе ставлення, однак вказане є його обов`язком, та не може розглядатися, як фактор, який свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення.

Згідно з ч. 1, 3 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Виправлення засудженого - це реалізація позитивних чи негативних змін у його психіці. Висновок про виправлення засудженого слід будувати на обґрунтованому прогнозі його поведінки в звичайних умовах життя, поза УВП.

Під ступенем виправлення засуджених до позбавлення волі слід розуміти індивідуалізовану комплексну фіксацію рівня зміни зовнішніх (соціально-правових) і внутрішніх (психолого-педагогічних) характеристик особистості засудженого через певні проміжки часу (у період відбування покарання), які виступають передумовами правомірних (неправомірних) дій і поведінки, як показник готовності (неготовності) вести правослухняний спосіб життя в умовах свободи.

Ступінь виправлення, який характеризується як «довів своє виправлення», слід розуміти як наявність у засудженого стійких позитивних змін особистості, що свідчать про глибоку та усвідомлену переорієнтацію його життєвих цінностей у бік соціально корисної поведінки. Такий рівень трансформації вказує на реальну можливість досягнення мети покарання вже в умовах свободи, без необхідності подальшого ізоляційного впливу. Водночас визначальним є не лише факт формального дотримання встановлених правил, а передусім сформована внутрішня готовність особи до законослухняного способу життя, яка проявляється у здатності до самостійного та свідомого регулювання власної поведінки без залежності від карально-виправних заходів. Саме така автономність поведінкової саморегуляції дає підстави вважати засудженого підготовленим до застосування інституту умовно-дострокового звільнення.

Зазначена готовність має комплексний характер і повинна охоплювати ключові сфери життєдіяльності, що мають юридичне значення для оцінки поведінки особи. Йдеться, зокрема, про здатність до самостійного матеріального забезпечення свого існування, побудову конструктивної та правомірної взаємодії з оточуючими, а також формування змістовного та соціально прийнятного дозвілля. Сукупність цих ознак свідчить про повноцінне входження особи у соціум та її готовність до відповідального життя у суспільстві.

Перевірка поведінки засудженого повинна дозволяти враховувати будь-який прогрес, досягнутий ув`язненим на шляху до реабілітації, і включати оцінку того, чи був такий прогрес настільки значним, що подальше довічне тримання під вартою більше не може бути обґрунтованим законними пенологічними підставами.

Згідно з пунктом 3 розділу другого Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 28 серпня 2018 року за № 2823/5 засуджені зобов`язані виконувати необхідні роботи із самообслуговування, благоустрою установи виконання покарань.

Як встановлено судом ОСОБА_8 не працює, ініціативи до залучення до праці не виявляв.

Суд також звертає увагу, що адміністрація установи, яка у даній справі звернулася до суду з поданням про заміну покарання у виді довічного позбавлення, не розглядала питання щодо можливості поліпшення умов тримання (зміну рівня безпеки) ОСОБА_8 відповідно до ст. 100 КВК України, у зв`язку з застосуванням якого ОСОБА_8 мав би змогу бути залученим до праці в установі, яка не обмежена швацьким цехом. Викладене також створює передумови для обґрунтованого сумніву у стійких змінах у поведінці ОСОБА_8 , та відповідно його виправленні.

Відповідно до ч. 8 ст. 131 КВК України адміністрація колонії зобов`язана щоквартально проводити оцінювання поведінки особи, додержання нею правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці та приймати вмотивоване рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення. Прийняте рішення відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, під підпис.

Застосування до засуджених заходів заохочення має на меті виконання покладених на них обов`язків та додержання встановлених правил поведінки, передбачених КВК України та правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Дані заохочення мають оцінюватись наряду з іншими показниками виправлення засудженого.

Відповідно до характеристики засудженого, до ОСОБА_8 за весь строк відбування покарання, що становить більше 25 років, застосовано лише одне заохочення у 2025 році. Вказане свідчить про те, що в інший час ОСОБА_8 не виявляв такої сумлінної поведінки, за наслідками, якої адміністрацією установи виконання покарань могло б бути прийнято рішення щодо доцільності застосування до нього заходів заохочення у відповідності до ч. 8 ст. 131 КВК України. Отже, вказане не може свідчити про наявність стійких позитивних змін у ОСОБА_8 за весь період відбування покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 КВК України засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні засуджених.

Під сумлінним ставленням до праці необхідно розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов`язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів.

Прийняття рішення про заміну покарання більш м`яким не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Згідно з вимогами чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом усього, а не певного періоду часу довели своє виправлення та стали на шлях виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

Дані, які встановлені під час розгляду даної справи, свідчать про наявність позитивних тенденцій до змін у ОСОБА_8 , однак, у переважній більшості часу відбування покарання ОСОБА_8 виявляє посередню поведінку, його дії направлені на отримання освіти, участь у інших освітніх програмах, тобто свідчать про його прагнення до саморозвитку, натомість, з матеріалів справи судом не встановлено прагнення обвинуваченого до праці, у тому числі, у зв`язку з неможливістю працювати, до проведення освітніх заходів серед інших засуджених, що у свою чергу свідчило б про його прагнення до інтеграції та повернення у суспільство, прагнення наявними у нього можливостями надання допомоги іншим особам.

Оцінюючи ступінь виправлення ОСОБА_8 , також належить звернути увагу на ставлення засудженого до виконання вироку суду в частині стягнення сум матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілих.

У судовому засіданні відповідно до пояснень засудженого встановлено, що оскільки виконавчих листів до установи виконання покарань не надходило, він не вчиняв дій, спрямованих на відшкодування завданої шкоди.

За висновком суду, хоча до установи виконання покарань і не надходили виконавчі листи щодо стягнення з ОСОБА_8 сум матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілих, але й самим засудженим також не здійснено будь-яких заходів щодо ініціювання вирішення цього питання, що у свою чергу свідчило б про наявність стійких позитивних змін у засудженого, свідчило б про щире каяття.

Окрім зазначеного, суд також звертає увагу, на встановлені під час судового розгляду справи розбіжності у поданих суду матеріалах, а також між письмовими матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_8 .

Так, згідно пояснень ОСОБА_8 у судовому засіданні останній вказав, що вину у вчиненні злочину визнає в повному обсязі, що суперечить складеній характеристиці, відповідно до якої вину у вчиненні злочину засуджений визнає частково.

Окрім цього, відповідно до подання установи за підсумковою оцінкою ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення такий ризик оцінено, як низький, натомість відповідно до висновку щодо виправлення засудженого ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено, як середній.

Отже, виходячи з наведених суперечностей та неточностей не можливо зробити однозначний висновок про сталий процес позитивних змін у ОСОБА_8 та його виправлення.

Судом при розгляді подання установи також ураховано, що на виконання вимог Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні «Петухов проти України», 06 листопада 2022 року, набрав чинності Закон України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим законом гарантується право особи, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, звернутися до суду з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Однак, такі обставини не зобов`язують суд автоматично задовольняти кожне подібне звернення по факту відбуття засудженим покарання строком від 15 років. Рішення про заміну покарання відноситься до дискреційних повноважень суду та ухвалюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. При цьому для суду є важливим дослідити у сукупності всі відомості, які характеризують особу засудженого, оскільки суд повинен переконатися в тому, що за час відбування покарання в особистості засудженого відбулися такі позитивні зміни, які свідчать, що останній дійсно став на шлях виправлення, яке може відбутися без відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ураховуючи наведені вище вимоги кримінального закону та встановлені обставини в їх сукупності, із урахуванням особи ОСОБА_8 , його відношення до встановленого порядку (режиму) відбування покарання, суд не вбачає процесу достатніх позитивних змін, які відбулись в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому приходить до висновку, що останній на час розгляду подання установи, не досяг відповідного ступеню виправлення, передбаченого ст. 82 КК України, як такий, що став на шлях виправлення.

Окрім цього судом ураховується, що ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 травня 2025 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.06.2025, відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк на підставі ст. 82 КК України.

Згідно ухвали апеляційного суду, встановлено, що ОСОБА_8 відбуває покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п.п. «ж», «з», «і» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), за яке йому призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, за час відбування покарання допускав порушення вимог режиму утримання, за що 4 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, з них тричі поміщався у карцер, має лише 1 заохочення, яке отримав лише 11.04.2025 року, на підставі проведеної адміністрацією установи оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення засудженим до позбавлення волі, ОСОБА_8 встановлено середній ризик. Суд дійшов висновку, що на даному етапі не можна стверджувати про те, що засуджений ОСОБА_8 став на шлях виправлення. Поведінка та психологічне ставлення ОСОБА_8 щодо дотримання умов відбування покарання та його ставлення до праці в цілому, можливо і змінюються в позитивну сторону, однак не свідчать про те, що він став на шлях виправлення.

Слід вказати, що від часу розгляду клопотання ОСОБА_8 і до часу звернення адміністрацією ДУ «ДУВП (№4)» з даним поданням минуло менше одного року, при цьому судом не встановлено нових суттєвих змін між обставинами, які були наявні на час розгляду даного подання і клопотання ОСОБА_8 , яка була розглянута судом у 2025 році, окрім кількісної різниці у балах, встановлених у висновку щодо ступеня виправлення засудженого, яка тоді становила 68 балів, станом на теперішній час 78 балів, та того, що на даний час саме адміністрація установи відбування покарання звернулася з поданням до суду.

Щодо критеріїв виправлення засудженого, оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, який і на даний час залишається середнім, наявності одного заохочення у квітні 2025, позитивних та суттєвих змін, які б свідчили про те, що засуджений став на шлях виправлення не встановлено. Окрім того, як і у минулому так і станом на зараз засуджений не виявляє ініціативи до праці, що було підтверджено ним у судовому засіданні.

Ураховуючи викладене, за результатами всебічного та безпосереднього дослідження матеріалів подання у суду не сформувалося належного внутрішнього переконання, що засуджений під час відбування покарання дійсно став на шлях виправлення, мета покарання в частині виправлення досягнута та не відпала потреба у подальшому утриманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства, оскільки таке утримання продовжує залишатися необхідним для досягнення цілей кримінального покарання, визначених законом, відтак подання ДУ «ДУВП (№4)» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ч. 5 ст. 82 КК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні подання начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи днів з дня її оголошення в Дніпровський апеляційний суд через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Повний текст ухвали складено 08.06.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3