Рішення № 137218289, 09.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8279/25

2/212/421/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді - Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

У липні 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Кредитний договір №102126279, згідно з умовами якого відповідач отримала 12000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитний договір був укладений в електронній формі. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належно не виконувала, у зв`язку із чим утворилась заборгованість за вказаним Кредитним договором. 27.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, на підставі якого відбулось відступлення прав вимоги до відповідача за Кредитним договором №102126279 від 19.10.2021 року. Так, сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем становить 48036,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 36036,00 грн - заборгованість за процентами, яку позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача, а також стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

18 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Яковлев Д.С. просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Факт укладення відповідачем з ТОВ «Міолан» кредитного договору від 09.10.2021 року №102126279 відсутній, оскільки вказаний договір, не містить інформацію про його підписання уповноваженою особою ТОВ «Міолан» Вінниченко О.В та не містить інформацію про його підписання Відповідачем. При цьому, договір взагалі не містить будь-якої інформації щодо способу його підписання Відповідачем, зокрема щодо підписання електронним підписом із зазначенням відповідного електронного одноразового ідентифікатора. Не містить такої інформації і Додаток № 1 до договору, а саме Графік платежів, у якому вказано лише прізвище, ім`я та по батькові відповідача. Натомість Додаток № 2 до договору, яким є Паспорт споживчого кредиту взагалі не містить жодних ідентифікуючих даних щодо особи споживача.

19 вересня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що доводи відповідача викладені у відзиві є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у позові, а також наполягав на витребуванні доказів, про які просив під час подання позовної заяви до суду.

25 вересня 2025 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року клопотання представника позивача задоволено та витребувано докази.

18 грудня 2025 року на адресу суду надійшла інформації з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду від 02.12.2025.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву у якій просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не прибула, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №102126279. Відповідно до пункту 1.2. Договору сума кредиту складає: 12000,00 грн, строк кредитування 30 днів.

Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом 36,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6 стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактично залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Так збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилось до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом.

Кредитний договір був підписаний відповідачем ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: V49257, 19.10.2021 року номер мобільного телефону: НОМЕР_1 .

19.10.2021 позивачем було перераховано на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 33995450, а також інформацією наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 18.12.2025.

27.01.2022 року ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит капітал» права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором № 102126279, відповідно до договору № 79-МЛ/Т.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеним договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно із розрахунком заборгованості станом на 17.07.2025 року становить 48036,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 36036,00 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Мілоан» Кредитного договору №102126279 від 19.10.2021 року, який був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді відповідачем не надано.

27.01.2022 року ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит капітал» права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором №102126279, відповідно до договору № 79-МЛ/Т.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 17.07.2025 року. Так, у відповідача перед позивачем за вищевказаним Кредитним договором №102126279 від 19.10.2021 року наявна заборгованість у загальному розмірі 48036,00 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 36036,00 грн - заборгованість за процентами.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо не надання доказів на підтвердження перерахунку кредитних коштів на його карту, оскільки дослідженими у судовому засіданні доказами встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 та 19.10.2021 на платіжну картку дійсно надійшов платіж у розмірі 12000,00 грн.

Посилання відповідача на наявність розбіжностей в часі підписання кредитного договору, який зазначений у договорі про споживчий кредит та в анкеті-заяві на кредит, не спростовує висновків суду про укладення 19 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №102126279, а тому доводи відповідача в цій частині суд до уваги не приймає.

Отже, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №102126279 від 19.10.2021 року.

Крім цього, позивач просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: 1) на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

Представництво позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснюється Адвокатським об`єднанням «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Факт надання позивачу правничої допомоги підтверджується копією Акта №72 наданих послуг від 06.07.2025 року на суму 8 000,00 грн; детальним описом наданих послуг до Акту №72.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу докази суду не надані.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві навів орієнтовний розрахунок судових витрат, однак не надав доказів понесення таких витрат (а саме доказів перерахуваннів коштів на рахунок адвокатського об"єднання).

Враховуючи викладене, позивач не позбавлений права подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, тому суд не вирішує питання про розподіл таких витрат одночасно з ухваленням судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 204, 207, 512, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 639, 1048, 1054, 1055, України, Закон України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №102126279 від 19.10.2021 року у загальному розмірі 48036 (сорок вісім тисяч тридцять шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 09 червня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт