Рішення № 137218219, 08.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8345/25

2/212/424/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря - Кучеренко Ю.С.

представника позивача - Литвинець С.А.

представника відповідача - Богославського А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

18.07.2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява, в обґрунтування якої вказано, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору від 17.07.2018 року уклала договір про надання кредиту №1736398. Даний договір укладено в електронному вигляді на умовах пропозиції, на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем 17.07.2018 року шляхом підписання електронним цифровим підписом відповідача. Сума кредиту складала 3000 грн., строком на 30 днів, сума процентів 665,00 грн. Грошові кошти у розмірі 3000 грн перераховані на рахунок відповідача 17.07.2018 р., про що свідчить платіжне доручення АТ КБ «ПриватБанк» №17660 від 17.07.2018 р. Згідно п. 2.10 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, визначені п.2.8 договору, в останній день строку користування кредитом. Таким чином термін для повернення відповідачем кредиту та нарахування процентів за договором до 16.08.2018. Однак відповідачем у вказаний термін кредит не повернуто, проценти не сплачено. Натомість відповідач скористувалась послугою щодо продовження строку користування кредитом, згідно розділу IV Оферти «Угода про відтермінування повернення кредиту», таким чином поточний термін повернення кредиту та процентів за кредитом був до 30.08.2018 року.

Починаючи із початком повномасштабного вторгення рф в Україну, позивач нараховує відповідачу штрафні санкції до 23.02.2022 року. Тому, станом на 17.07.2025 року сума заборгованості становить 5185,66 грн, що складається з: суми кредиту 3000 грн., проценти - 665 грн., 3% річних 383,47 грн., інфляційні втрати 1137,19 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 21.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.09.2025, в порядку спрощеного позовного провадження.

30.09.2025 було знято з розгляду справи на 03.10.2025 року.

03.10.2025 представник відповідача подав клопотання, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки 06.07.2022 року суддею Покровського районного суду міста Кривого Рогу було винесено рішення суду у цивільній справі №212/11760/21 позов ОСОБА_1 до ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорчук Л.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню було задоволено частково. На думку представника відповідача, так як позовні вимоги позивача у справі 212/8345/25 є тотожними зі справою 212/11760/21, в якій ТОВ «АФА ФІНАНС ГРУП» не довело безспірне право на стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , тому на цій підставі позовні вимоги у справі 212/8345/25 не підлягають задоволенню.

03.10.2025 справу було знято з розгляду на 11.11.2025.

11.11.2025 розгляд справи було відкладено на 16.12.2025.

Ухвалою суду від 16.12.2025 витребувано докази, відкладено розгляд справи на 04.02.2026.

04.02.2026 справу було знято з розгляду на 11.03.2026.

11.03.2026 справу було знято з розгляду на 14.04.2026.

14.04.2026 справу було знято з розгляду на 30.04.2026.

30.04.2026 справу було знято з розгляду на 03.06.2026

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на надані суду докази. Просив застосувати строк позовної давності, також зазначив, що одноразовий ідентифікатор не є належним доказом укладення договору.

У судовому засіданні 03.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 08.06.2026 о 12:55 годині.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 17.07.2018 року між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту на умовах пропозиції (а.с. 21-31), що підтверджується заявою №1736398 (а.с. 17), а також електронним витягом за номером мобільного телефону, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання договору (а.с.9-розворот), а також реєстром дій клієнта ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua з укладання договору (а.с.35).

Позивач виконав своє зобов`язання перед відповідачем та перевів на рахунок останнього 3000 грн. (а.с. 19-20). Згідно розрахунку сума заборгованості становить 5185,66 грн, що складається з: суми кредиту 3000 грн., процентів - 665 грн., 3% річних 383,47 грн., інфляційних витрат 1137,19 грн. (а.с.33-розворот). Також, надано витяг про кредитний рейтинг УБКІ відносно ОСОБА_1 (а.с.10-12). Позивачу також направлялась вимога щодо виконання зобов`язань за договором №240821-2 від 21.08.2024 році (а.с.8-розворот).

Згідно листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.12.2025 № 20.1.0.0.0/7 251223/37392-БТ, який надійшов на ухвалу про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та 17.07.2018 було зараховано грошові кошти на суму 3000 грн. (а.с.105)

Оцінка суду.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір №1750589 про надання кредиту від 17.07.2018 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора: 1439969, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами. Без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавців за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання нею одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що згідно з умовами укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору №1736398 від 17.07.2018 року, остання отримала від ТОВ «АІА Фінанс Груп» в якості кредиту грошові кошти в сумі 3000 грн., також на відповідача було покладено обов`язок оплатити проценти за користування кредитом у розмірі 665 грн. до 16.08.2018 року. Відповідач продовжила строк користування кредитом до 30.08.2018 року, проте заборгованість не була погашена. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного суду від 27 липня 2021 року, прийнятої у справі №910/18943/20 зазначено про те, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Тому, суд погоджується з розрахунком інфляційних витрати та трьох процентів річних (а.с.33,розворот).

Таким чином, позов слід задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором в сумі 5185,66 грн. і складається з наступних сум: 3665 грн. заборгованість за тілом кредиту; 383,47 грн.- 3% річних, 1137,19 грн інфляційні втрати.

Що стосується вимог представника відповідача про строк позовної давності, то тут слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що кінцевим строком повернення кредиту та сплати процентів за договором після продовження строку користування кредитом було 30.08.2018 року. Відтак перебіг позовної давності розпочався з наступного дня після настання строку виконання зобов`язання.

Разом з тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану строки позовної давності також продовжуються на строк його дії.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду 18.07.2025 року перебіг позовної давності був продовжений законодавцем у зв`язку із дією карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущений, а тому підстави для застосування наслідків його спливу відсутні.

З огляду на викладене, заява представника відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо доводів представника відповідача про необхідність відмови у задоволенні позову з огляду на те, що рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06.07.2022 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, яка вчиняється нотаріусом за умови подання документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому нотаріус здійснює діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не вирішує спір про право між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 року у справі № 758/14854/20, вчинення нотаріусом виконавчого напису не породжує права стягувача на стягнення грошових коштів, а лише підтверджує наявність такого права, яке виникло раніше на підставі відповідних правовідносин між сторонами. Водночас боржник має право оскаржити виконавчий напис як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав необґрунтованості вимог стягувача.

Таким чином, сам факт визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості та не спростовує існування зобов`язань, що виникли з кредитного договору. Скасування виконавчого напису означає лише неможливість примусового виконання вимог кредитора у позасудовому порядку на підставі такого напису, однак не позбавляє кредитора права на судовий захист.

Отже, ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», реалізувавши раніше своє право на звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, після визнання такого напису таким, що не підлягає виконанню, не позбавлене права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та доводити обґрунтованість своїх вимог у загальному позовному порядку.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача, оскільки рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не встановлює відсутності боргу та не є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 01.09.2021 року (а.с.13), акт №250710-1 від 10.07.2025 про надані послуги згідно договору №21-3 про надання правничої допомоги від 01.09.2021 року, згідно якого було надано послуги з представництва інтересів клієнта при розгляді справи за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в суді першої інстанції, що включає в себе вивчення матеріалів, підготовка позову до суду (а.с.7), додаткову угоду №13 до договору №21-3 про надання правничої допомоги від 01.09.2021 р (а.с.16).

В порушення ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату правової допомоги не є співмірним зі складністю даної справи (справа спрощеного провадження), не надано доказів певного витраченого часу витраченого на супроводження в судді та надання адвокатських послуг, не виписано детально які саме адвокатські послуги надано - їх обсяг та деталізація, ціна позову наявно не відповідає вартості послуг за правничу допомогу і покладає на протилежну сторону надмірний тягар.

На підставі викладеного вище, суд не погоджується із наведеним розрахунком та доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у розмірі 4800 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі ст. ст. 526, 527,530 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №1736398 від 17.07.2018 в розмірі 5185,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» витрати зі сплати судового збору, що складають 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4800 грн., а всього 7222,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 08.06.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська 15/1 літ. Б, ЄДРПОУ 41184403.

Відповідач: ОСОБА_1 , інн. НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ