Рішення № 13721770, 04.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2011 р.

Справа № 22-17/98-09-2777

За позовом: Будівельно-конструкторської фірми "Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС";

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. ТОВ "Автомобільний Дім Одеса";

2. ДП "Автоцентр";

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "Бюро оцінки";

про стягнення 28337,46 грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Янковський Р.Я. - представник за довіреністю № б/н від 10.06.2010р.;

Від 3-тіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -не з'явився;

Від відповідача: -не з'явився;

Від 3-тьої особи Приватного підприємства "Бюро оцінки": -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Будівельно-конструкторська фірма "Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Автомобільний Дім Одеса", ДП "Автоцентр", та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Бюро оцінки", в якій просить суд стягнути з відповідача 28337,46 грн., з яких: 10510,11 грн. –заборгованість по страховому відшкодуванню; 737,33 грн. - пені; 819,05 грн. –3% річних; 6690,25 грн. –інфляційні втрати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано клопотання про заміну найменування з Закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС".

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2010р. позов задоволено повністю стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” на користь Будівльно-конструкторської Фірми „Будінтех” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - 10 510 грн. 11 коп. - основного боргу; 737 грн. 33 коп. - пені; 819 грн. 05 коп. - 3% річних; 6690 грн. 25 коп. - збитків від інфляції.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2010р. у справі № 17/98-09-2777 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС” –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду від 16.11.2010р. по справі №17/98-09-2777 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. та рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2010р. скасовано, справа №17/98-09-2777 передана на новий розгляд до господарського суду Одеської області, розгляд якої доручено судді Торчинській Л.О.

Ухвалою суду від 17.12.2010р. прийнято справу № 17/98-09-2777 до провадження та присвоєно справі № 22-17/98-09-2777.

Представник позивача в судове засідання з’явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та уточнені до неї.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. У відповідності до відзиву який знаходиться в матеріалах справи позовні вимоги не визнає.

Представник третіх осіб в судове засідання не з’явилися.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення

представника позивача, суд встановив:

23 лютого 2007 року між позивачем Будівельно-конструкторською фірмою "Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та відповідачем Південною регіональною дирекцією ЗАТ „СГ „ТАС” було укладено договір №ДСНТ/-0037672121 добровільного страхування наземного транспорту, у відповідності до умов якого об'єктом страхування є автомобіль КІА СЕRАТО 2006 року випуску, кузов №KNEFE227275376163, державний номер ВН 6386 ВВ.

За участю автомобіля КІА СЕRАТО 2006 року випуску, кузов №KNEFE 227275376163, д/н ВН6386ВВ 27 жовтня 2007 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, яка була скоєна у період дії договору, зазначеному у п.п.8.1. та 8.2 угоди, а отже настав страховий випадок.

БКФ „Будінтех” у вигляді ТОВ виконало усі дії передбачені розділом 12 договору та надало необхідний перелік документів зазначений у розділі 13 договору.

06 грудня 2005 року між ДП „Автоцентр” та ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” було укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” –виконавець зобов'язується протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з відновлюючого ремонту кузова та фарбувальним роботам автомобілів марки „HYUNDAI”, “KIA”, “SANG YONG” на території виконавця, а ДП „Автоцентр” –замовник зобов'язується оплачувати такі послуги. У відповідності до п. 1.2 укладеного договору матеріали для проведення робіт надає як замовник, так і виконавець.

Приймаючи до уваги те, що автомобіль КІА СЕRАТО знаходився на гарантійному обслуговуванні в ДП „Автоцентр”, за умовами договору страхування відновлюванні роботи кузову та його фарбування проводились в ТОВ „Автомобільний Дім Одеса”.

ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” було виконано ремонтні роботи щодо відновлення автомобіля КІА СЕRАТО 2006 року випуску, кузов №KNEFE227275376163, д/н ВН6386ВВ. Вартість відновлюваних робіт, згідно рахунку №50869 від 31 жовтня 2007 року, наданого ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” склав 42445 грн. 86 коп.

Як вбачається з платіжного доручення №241 від 11 січня 2008 року ЗАТ „СГ „ТАС” перераховано БКФ „Будінтех” ТОВ частину коштів за ремонт автомобілю у розмірі 22355 грн.03 коп. Ці кошти БКФ „Будінтех” ТОВ 21 січня 2008 року сплатило ТОВ „Автомобільний дім Одеса" за ремонт автомобілю, що підтверджується платіжним дорученням №1169 від 21 січня 2008 року.

Як зазначає позивач, залишок коштів за ремонт автомобілю у розмірі 20090 грн. 83 коп. ЗАТ „СГ „ТАС” не відшкодовано, тому позивач був змушений самостійно оплатити ТОВ „Автомобільний дім Одеса” за власний рахунок кошти за ремонт автомобілю, що підтверджується платіжним дорученням №475 від 17 жовтня 2008 року.

22.08.2006р. між ЗАТ „СГ „ТАС” та ПП „Бюро оцінки” оцінювач Жила І.І. було укладено договір №04/06 про надання оціночних та консультативних послуг, на підставі якого 31 жовтня 2007 року був зроблений звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, вартість відновлюваного ремонту складає 34 386 грн. 50 коп. Дата оцінки - 31 жовтня 2007 року. Дата закінчення оцінки -28 листопада 2007 року.

Про те, що подальше відновлювання ТЗ буде проводитись на ТОВ „Автомобільний дім Одеса” було відомо, як ЗАТ „СГ „ТАС”, так і оцінювачу Жила І.І., що підтверджується даними вказаними у п.4.2. Звіту на сторінці 7.

Однак незважаючи на це, оцінювач Жила І.І. отримав інформацію про вартість запасних частин та матеріалів не в ТОВ „Автомобільний Дім Одеса”, а в ДП „Автоцентр”.

Згідно відповіді ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” від 05 жовтня 2009 року за вих.№454/05-10, директор ПП „Бюро оцінки” оцінювач Жила І.І. з офіціальним запитом щодо вартості запчастин та робіт по відновленню автомобілю КІА СЕКАТО, д/н ВН 6386 ВВ, не звертався.

Згідно відповіді ДП „Автоцентр” від 21 жовтня 2009 року за вих.№198-ОГ72009, директор ПП „Бюро оцінки” оцінювач Жила І.І. дійсно 25 січня 2008 року звертався до нього з проханням повідомити про вартість запчастин, необхідних для проведення відновлюваних робіт КІА СЕRАТО (кузов № KNEFE 2272753761 63).

Однак, експертом не було враховано, ті обставини, що дата оцінки та дата закінчення оцінки не відповідають даті про вартість запчастин отриманих після завершення оцінки, а саме 25 січня 2008 року.

Таким чином, внаслідок отримання неповних даних про вартість запасних частин, матеріалів та робіт не в місці його проведення, БКФ „Будінтех” ТОВ не отримав страхового відшкодування у розмірі 20 090 грн. 83 коп.

Відповідно до п. 11.6.2. договору, страховик-відповідач несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику-позивачу пені у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня, і не більше 10% від суми відшкодування.

Таким чином, позивач крім основної суми боргу у розмірі 10 510 грн. 11 коп., просить суд стягнути згідно наданого розрахунку також сплати пеню у розмірі 737 грн. 33 коп.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України за порушення грошових зобов’язань нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 819,05 грн., та інфляційні втрати у розмірі 6690,25грн.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

При цьому відповідно до вимог ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 1 ст. 988 ЦК України передбачений обов’язок страхувальника у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Вимогами ст. 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до п. 14.7.1. договору №ДСНТ/-0037672121 про добровільне страхування наземного транспорту від 23 лютого 2007 року виплата страхового відшкодування при пошкодженні ТЗ здійснюється безпосередньо страхувальнику у два етапи:

Страховик сплачує першу частину страхового відшкодування у строк не пізніше п'ятнадцяти робочих днів після складання страхового акту у розмірі 70% страхового відшкодування, визначеного у страховому акті.

Решта 30% страхового відшкодування сплачується страховиком лише за умови документального підтвердження страхувальником оплати вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу (копія платіжного доручення або товарний і фіскальний чеки (при наявності РРО) або прибутковий касовий ордер, оформлений належним чином) та надання акту виконаних робіт. Сплата 30% здійснюється протягом десяти днів з дня передачі відповідного підтверджуючого документа Страховику. Ненадання Страхувальником відповідного підтверджуючого документа позбавляє його права на отримання решти 30% страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2007 року на адресу ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” звернувся представник ТОВ БКФ „Будінтех” з метою провести відновлюючий ремонт автомобіля марки КІА СЕRАТО, держномер ВН6386ВВ. В той самий день робітниками ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” був оформлений рахунок №50869, в якому були описані необхідні роботи та деталі для проведення відповідного ремонту. Після цього автомобіль був відправлений на відповідну експертизу для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування. Спеціаліст відділу запчастин зробив звернення до ДП „Автоцентр” 06.12.2007 року з метою отримання переліку необхідних для ремонту запчастин з їх вартістю, в той самий день нашим підприємством була отримана відповідь з необхідною інформацією. Після цього вже оформлений рахунок клієнта, який був відкритий 31.10.2007р. був перевірений і відправлений по факсу Страховій групі „ТАС”.

Згідно наявного в матеріалах справи письмового пояснення ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” вбачається, що діюча на всіх підприємствах Корпорації „Укравто” програма під назвою „ЛОГІКА” не дозволяє вносити корективи в дату оформлення рахунків, їх номерів до відповідного закриття відкритих рахунків, але в лівому верхньому куті завжди зазначається дата їх видачі клієнтові. Таким чином вказаний вище рахунок був відправлений страховій компанії 12.12.2007 року.

Однак, згодом при проведенні робіт був виявлений скритий дефект, у зв'язку з чим виникла потреба в замовленні додаткової запчастини, а саме передньої балки. 05.02.2008 р. спеціалістами підприємства був зроблений повторний запит в ДП „Авто центр” з уточнюючим переліком запчастин, відповідь була отримана також 05.02.2008р. Страхова компанія та клієнт були про зміни оповіщені, в рахунок були внесені зміни та їх відправили 13.03.2008 року, про що було зазначається в лівому верхньому куті рахунку. Так, згідно нового рахунку від 24.11.2008р. загальна суму по відновлювальним роботам склала 42 445,86 грн.

Експерту та страховій компанії про вказані факти було відомо, однак в порушення умов укладеного договору зазначені факти ними були проігноровані та у складений звіт про оцінку вартості матеріальних збитків понесених позивачем включено не було.

Також судом встановлено, що між ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” та ДП „Автоцентр” укладено договір про надання послуг від 06.12.2005р., згідно умов якого ТОВ „Автомобільний Дім Одеса” зобов'язується протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги з відновлюючого ремонту кузова та фарбувальним роботам автомобілів марки „HYUNDAI”, “KIA”, “SANG YONG” на його території, а ДП „Автоцентр” зобов'язується оплачувати такі послуги. Тобто, всі гарантійні автотранспортні засоби повинні обслуговуватися у ТОВ „Автомобільний Дім Одеса”, про що було відомо експерту, який зобов’язаний був звернутися саме до особи, яка здійснює гарантійний ремонт вищевказаного транспортного засобу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача по справі заборгованості по невідшкодованій вартості відновлювальних робіт у розмірі 10 510,11грн., обґрунтовані внаслідок чого підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 737,33 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 11.6.2. Договору Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який нарахована пеня, і не більше 10% від суми відшкодування.

У відповідності до вимог п. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 992 ЦК України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно з ч. 1 ст. 16, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

З огляду на ті обставини, що позивач вимушений був здійснити оплату частини вартості відновлювального ремонту самостійно ТОВ „Автомобільний дім Одеса” за власний рахунок , що підтверджується платіжним дорученням №475 від 17 жовтня 2008 року, тому суд вважає що з цього часу позивач правомірно нарахував на сплачену суму коштів 3% річних, пеню та інфляційні виплати.

Перевіривши правильність нарахування позивачем відповідачу 3% річних у розрахунку приведеному у позові у розмірі 819,05 грн. та індексу інфляції, згідно розрахунку у розмірі 6690,25 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині також ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та умовах укладеного договору, у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом відповідачем було порушено грошове зобов’язання перед позивачем стосовно виплати страхового відшкодування, яке передбачене вищевказаними умовами договору, внаслідок чого позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано будь-яких письмових доказів які б свідчили про відсутність у нього заборгованості за вищевказаним договором, у тому числі і по нарахованим штрафним санкціям.

Крім того, суд зауважує наступне: страхове відшкодування збитків за страховим випадком з вирахуванням експлуатаційного зносу не повинно проводитись, оскільки це суперечать висновку ПП «Бюро оцінки»(оцінювач Жила І.І.) та п.7.25 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожньо-транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 8 грудня 2004 року N 137/5/2732).

Відповідно п.7.25 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожньо-транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 8 грудня 2004 року N 137/5/2732), значення коефіцієнту фізичного зносу (Ез) для нових складових та для складових ДТЗ, строк експлуатації яких не т перевищує двох років, приймається таким, що дорівнює нулю.

Що також підтверджується висновком ПП «Бюро оцінки»(оцінювач Жила І.І.), згідно якого експлуатаційний знос деталей (Ез) досліджуємого автомобілю рівняється нулю (ч.4 розділу 3 на сторінці №5 висновку). Термін експлуатації ТЗ на момент дослідження складав 9 місяців (ч.2 розділу 3 на сторінці №5 висновку).

Що стосується скритих дефектів, то БКФ «Будінтех»ТОВ у свої уточненнях отриманих господарським судом 12 березня 2010 року вказував, що ПП «Бюро оцінки»(оцінювач Жила І.І.) отримав інформацію про вартість запасних частин та матеріалів не в ТОВ «Автомобільний Дім Одеса», а в ДП «Автоцентр», що в свою чергу призвело до не отримання підприємством 10 510 грн. 11 коп.

Отже, суд доходить висновку, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” /03062, м. Київ, пр.Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243/ на користь Будівльно-конструкторської Фірми „Будінтех” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю /67500, Одеська область, с.м.т. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56, код ЄДРПОУ 30259942/ 10 510 грн. 11 коп. /десять тисяч п’ятсот десять грн. 11 коп./ - основного боргу; 737 грн. 33 коп. /сімсот тридцять сім грн. 33 коп./ - пені; 819 грн. 05 коп. /вісімсот дев’ятнадцять грн. 05 коп./ - 3% річних; 6690 грн. 25 коп. /шість тисяч шістсот дев’яносто грн. 25 коп./ - збитків від інфляції; 283 грн. 37 коп. /двісті вісімдесят три грн. 37 коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя Торчинська Л.О.

Повне рішення складено 09.02.2011р.