Рішення № 137217405, 06.05.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/558/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 листопада 2021 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014-RO-82-114155928. ОСОБА_1 користувався коштами, але своєчасно та в повному обсязі платежів за вказаним договором не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 61750,11 грн, яка складає основну суму боргу в сумі 38360,09 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 23 390,02 грн. 24 липня 2025 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-79, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором. Отже, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором та судові витрати.

Ухвалою судді від 19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЄАПБ» відмовити повністю. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність частково доведеного грошового зобов`язання, зменшити розмір стягнення до фактично доведеної та документально підтвердженої суми, виключивши недоведені проценти та інші необґрунтовані нарахування. Врахувати статус відповідача як внутрішньо переміщеної особи, складне матеріальне становище, наслідки воєнного стану та вимушеного переміщення. Вважає, що матеріали справи не містять належного, повного, зрозумілого та обґрунтованого розрахунку суми 61750,11 грн, який би дав можливість перевірити її законність, обґрунтованість і відповідність умовам договору. Не має доказів про фактичне отримання кредитних коштів, підстави їх нарахування. Сам факт існування договору відступлення права вимоги між банком і фінансовою компанією не доводить належного переходу права вимоги саме за його кредитним договором, саме в заявленому розмірі та саме на тих умовах, на які посилається позивач. Належного повідомлення про заміну кредитора із чітким зазначенням підстав переходу прав вимоги, суми боргу, реквізитів нового кредитора, структури заборгованості та документів, які підтверджують правонаступництво, він не отримував. Заперечує та не погоджується із сумою нарахованих відсотків в розмірі 2390,02 грн, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що йому не було направлено досудову вимогу.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що договір між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений належним чином, підписуючи такий договір, відповідач в повній мірі ознайомився з його змістом та був зобов`язаний належним чином виконувати зазначені умови договору. З копії виписки з рахунку за кредитним договором вбачається, що відповідачу було перераховано кошти 15 листопада 2021 року в сумі 55456,97 грн, що доводить факт отримання відповідачем кредитних коштів. Сам же відповідач не надав належних доказів, які б могли спростувати той факт, що він таких коштів не отримував. Нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до умов договору тільки первісним кредитором виключно в межах періоду кредитування вказаного договору. При підписанні кредитного договору відповідачем не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження з такими умовами. ОСОБА_1 не було надано свого розрахунку заборгованості. В законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення прав вимоги. Такі листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційних характер. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 15 листопада 2021 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014-RO-82-114155928. На умовах цієї Заяви-Договору, з Дати надання Кредиту, Банк зобов`язаний надати Клієнту Кредит в сумі 55 456,97 гривень, а Клієнт зобов`язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. В залежності від операційної моделі Банку, надання Кредиту може здійснюватися в один із наступних способів: (а) Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на Поточний рахунок Клієнта, зазначений у пункті 1.2. Заяви-Договору. Клієнт доручає Банку здійснити в Дату надання Кредиту Договірне списання коштів з Поточного рахунку у визначеній підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Заяви-Договору сумі на Картковий рахунок №1645395100, (б) Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на КР з наступним відображенням операції надання Кредиту на КР через Поточний рахунок в Дату надання Кредиту (у разі його надання в Операційний час) або на наступний Операційний день (у разі надання Кредиту після закінчення Операційного часу). Для контролю за станом та рухом коштів по КР Клієнт підключається до Послуги «Мобільний банкінг», яка передбачає направлення Клієнту SMS - повідомлень про стан КР та проведені по КР операції на номер мобільного телефону Клієнта НОМЕР_1 . Мета: придбання Клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника в розмірі 50 000,00 гривень. Пункт 2.1.2. передбачає оплату Клієнтом страхового платежу в розмірі 5 456,97 гривень на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя», страховим посередником якого виступає Банк; Строк Кредиту - 40 місяців з 15 листопада 2021 року по визначену Графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу. Проценти за користування Кредитом процентна ставка фіксована і становить 52,90% річних (може бути змінена за згодою Сторін шляхом укладання додаткової заяви до цієї Заяви-Договору або в порядку та на умовах, передбачених цією Заявою - Договором). Дата сплати щомісячного ануїтетного платежу - 30 числа кожного календарного місяця згідно з Графіком. З метою виконання грошових зобов`язань за Кредитом Клієнт доручає Банку здійснювати 25 числа кожного місяця Договірне списання коштів з КР на Поточний рахунок в сумі 2 974,38 гривні, яка дорівнює сумі ануїтетного платежу згідно з графіком. Договір підписано електронним підписом: 504497, +380992290638 (матеріали електр. справи).

В матеріалах справи не міститься доказів того, що номер не належить ОСОБА_1 , відповідачем такі відомості не спростовані.

З виписки по кредитному договору № 014-RO-82-114155928 вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 55456,97 грн (а.с. 38-46).

24 липня 2025 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-79, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором (матеріали електр. справи).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 до договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24 липня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в загальній сумі розмірі 61750,11 грн., яка складає основну суму боргу в розмірі 38360,09 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 23390,02 грн (матеріали електр. справи).

Договір факторингу укладений між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладення цього договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 014-RO-82-114155928 від 15 листопада 2021 року відповідач станом на 25 липня 2025 року має заборгованість у розмірі 61750,11 грн., яка складає основну суму боргу в розмірі 38360,09 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 23390,02 грн (матеріали електр. справи).

Доказів погашення заборгованості ОСОБА_1 суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частинами 12 та 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За вимогами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За приписами ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відзиві відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру надав суду розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів на рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі №753/16762/15-ц).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

При цьому суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної в розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед банком.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про неналежне повідомлення про заміну кредитора, суд звертає увагу на таке.

У постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 відображений правовий висновок, згідно з яким належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11, від 13 листопада 2024 року №709/1151/24, від 22 листопада 2024 року №601/1776/24).

Отже, виходячи з положень статті 516 ЦК України та судової практики, за відсутності повідомлення боржника про заміну кредитора виконання боржником своїх зобов`язань перед первісним кредитором вважається належним. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази такого виконання зобов`язання на користь первісного кредитора, тому відповідач не звільняється від виконання зобов`язання на користь позивача у справі, який належним чином підтвердив факт переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором.

З приводу посилань відповідача на те, що в Україні діє воєнний стан, він має скрутне матеріальне становище, перебуває в статусі ВПО, суд зазначає таке.

Сам по собі воєнний стан або відсутність коштів не звільняють від обов`язку повернути основну суму кредиту. Кредитний договір має виконуватися, а фінансові труднощі є комерційним ризиком позичальника.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Первісним кредитором АТ «Райффайзен банк» не здійснювалось нарахування заборгованості за договорами у вигляді неустойки (штрафу, пені) та передбачені ст. 625 ЦК України відсотки.

Тому позивачем підтверджено факт укладення відповідачем кредитного договору № 014-RO-82-114155928 від 15 листопада 2021 року, отримання ним кредитних коштів у розмірі 55456,97 грн та користуванням ними, а також порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом кредиту та відсотками, проте на цей час сума заборгованості не погашена.

Відповідачем у свою чергу не спростовано розмір кредитних коштів, доказів про відсутність заборгованості у розмірі, вказаному в розрахунку, суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 61750,11 грн на користь позивача, як набувача права вимоги на підставі договору факторингу, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 2662,40 гривень.

Керуючись ст. ст. 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 141, 247, 280, 525, 530, 610, 611, 612, 625 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, б. 2, ЄДРПОУ: 35625014, IBAN№ НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-114155928 від 15 листопада 2021 року в розмірі 61 750 (шістдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень 11 копійокта судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. Г. Вортоломей