Ухвала суду № 137217177, 08.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/22413/26

Провадження № 2/947/5390/26

УХВАЛА

про забезпечення позову

08.06.2026 м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., розглянувши заяву про забезпечення позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод територіальній громаді міста в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення до комунальної власності,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулася представник Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод територіальній громаді міста в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення до комунальної власності, а саме відносно земельної ділянки з кадастровим № 5110136900:44:003:0119 площею 0,0480 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно з позовом представниця позивача звернулася до суду із заявою про застосування заходів забезпечення позову шляхом арешту спірного об`єкту нерухомості.

Указана заява вмотивована тим, зокрема, що об`єкт нерухомості, стосовно якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову, може бути відчужено, що змінить суб`єктний склад учасників правовідносин та в подальшому унеможливить, у разі задоволення позову, виконання рішення суду, а також може призвести до порушення прав третіх осіб та/або держави.

Щодо застосування судом заходів зустрічного забезпечення, заявником не надано пропозицій, оскільки вибраний ним спосіб обтяження предмету позову, на думку позивача, не призведе до заподіяння збитків.

Суддя, дослідивши матеріали цивільної справи в розрізі поданої заяви, вважає, що вказана заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За приписами ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії (п. 1, 2 ст. 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, між іншим, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (п. 3-7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Подаючи заяву про забезпечення позову, заявником не надано пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не підтверджено джерел доходу відповідачів, яких заявник має намір обмежити у розпорядженні та користуванні нерухомим майном.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення (ч. 8 ст. 153 ЦПК України).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (ч. 4, 5 ст. 154 ЦПК України).

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, доводи позивача на підтвердження поданої заяви про застосовування заходів забезпечення позову у виді арешту нерухомого майна, суд уважає, що застування найбільш обтяжливого заходу у виді арешту не буде відповідати принципам розумності, обґрунтованості та адекватності щодо предмета забезпечення позову. При цьому визначення заборони на вчинення реєстраційних дій щодо предмету спору, буде співмірним та достатнім заходом для збереження предмету спору у первісному стані до прийняття рішення по суті спору, та буде збалансованим щодо інтересів сторін.

При цьому суд застосовує саме такий спосіб обтяження, який не призведе до порушення права володіння та/або користування земельною ділянкою, а лише обмежить право розпорядження нею, оскільки забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог.

Натомість, незастосування вказаних розумних заходів забезпечення позову може призвести до зміни предмету спору відчуження земельної ділянки, її поділу, передачі іншим особам в користування, під заставу тощо. У подальшому це ускладнить виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Також суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові (п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі, визначеному судом.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для застосування судом заходів зустрічного забезпечення, оскільки заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки не порушуватиме права володіння та користування відповідачами вказаною земельною ділянкою, яка наразі є предметом оскарження в судовому порядку.

Тому суд уважає за можливе не застосовувати заходи зустрічного забезпечення на цьому етапі розгляду цивільної справи.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 149-153, 154 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 про застосування заходів забезпечення позову шляхом арешту спірного об`єкту нерухомості задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, посадовим особам Міністерства юстиції України та посадовим особам територіальних органів Міністерства юстиції України вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки з кадастровим № 5110136900:44:003:0119 площею 0,0480 га за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1429610051101).

3. Обов`язок пред`явлення даної ухвали до виконання покласти на представника позивача.

4. Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду про забезпечення позову може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.

Суддя Цирфа К. А.