Рішення № 137217079, 08.06.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа № 495/1707/26 Номер провадження 2/495/2087/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн фінанс»», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського округу Горай Олег Станіславовича, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів,

встановив:

датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

04.03.2026 позовом ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн фінанс»», треті особа: приватний нотаріус Житомирського міського округу Горай Олег Станіславовича, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. 12.06.2020 між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір №291284593, за умовами якого позичальнику було надано кредит. З мобільного застосунку «Дія» Позивачу стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження. Жодних листів від приватного виконавця, в яких містилась би інформація про наявне виконавче провадження Позивач не отримував.

Ознайомившись з інформацією на сайті "Автоматизована система виконавчого провадження" та у Єдиному реєстрі боржників було виявлено, що виконавче провадження №64460978 було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. Адвокат направивио адвокатський запит до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено.

Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з яких було встановлено: 12.06.2020 між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір №291284593, за умовами якого позичальнику було надано кредит. Правонаступником усіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на підставі договору про відступлення прав вимог від 28.11.2018 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимог від 05.08.2020 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис №95822 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №291284593 від 12.06.2020 р. в розмірі 13 617,41 грн.

В подальшому приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрила виконавче провадження №64460978.

В рамках виконавчого провадження було накладено арешти на всі рахунки боржника, що підтверджується доданими до заяви постановами. В рамках ВП 64460978 з боржниці ОСОБА_1 стягнуто та перераховано на користь Стягувача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» грошові кошти у розмірі 6 206,61 коп.

Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв`язку з чим він підлягає скасуванню, а безпідставно набуті кошти поверненню.

1.2 Відповідач правом подачі відзиву не скористався.

2. Рух справи у суді.

Ухвалою від 09.03.2026 відкрито провадження за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін суддею одноособово.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Від третіх осіб письмові пояснення по суті позову до суду не надходили.

Розгляд справи здійснюється у спрощеному проваджені без виклику сторін.

З огляду на розгляд справи без виклику сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Згідно із статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

4. Фактичні обставини справи, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

4.1. Судом встановлено, що 12.06.2020 між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір №291284593, за умовами якого позичальнику було надано кредит.

20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис №95822 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №291284593 від 12.06.2020 в розмірі 13 617,41 грн.

В подальшому приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрила виконавче провадження №64460978.

Постановою від 11.02.2021 в рамках виконавчого провадження № 64460978 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. було постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13617,41 грн та 1361,74 грн основної винагороди приватного виконавця.

Постановою від 31.07.2024 в рамках виконавчого провадження № 64460978 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. було накладено арешт на грошові кошти та рахунки.

В рамках ВП 64460978 з боржниці ОСОБА_1 стягнуто та перераховано на користь Стягувача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» грошові кошти у розмірі 6 206,61 коп. (лист приватного виконавця Шевченко Т.С. № 1733 від 02.03.2026).

4.2. Щодо позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 910/5226/17.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, відповідно до яких кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Тобто, після 22 лютого 2017 року нотаріуси позбавлені права вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими.

Відповідач, відповідно до положень статей 76-81 ЦПК України, не надав суду належних і достатніх доказів в обґрунтування того, що приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.

Враховуючи, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, оскільки виконавчий напис оскаржується позивачем з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання виконавчого напису та визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

4.3. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 6 206 грн 61 коп., що були стягнуті за виконавчим провадженням № 64460978 на підставі вказаного виконавчого напису

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст.1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20 (провадження №61-88св21) зроблено висновки про те, що судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212ЦКУкраїни у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.

Як встановлено, для примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна 11.02.2021 відкрила виконавче провадження №64460978 про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13617,41 грн та 1361,74 грн основної винагороди приватного виконавця. В рамках ВП 64460978 з боржниці ОСОБА_1 стягнуто та перераховано на користь Стягувача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» грошові кошти у розмірі 6 206,61 коп.

Таким чином, оскільки виконавчий напис №95822 від 20.11.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №291284593 від 12.06.2020 в розмірі 13 617,41 грн, вчинений без правових на те підстав, суд вважає, що набуття коштів відповідачем на підставі такого виконавчого напису, є безпідставним як на час набуття, так і на момент розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині та стягує з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти, що були стягнуті та фактично перераховані відповідачу в межах виконавчого провадження ВП 64460978 в сумі 6 206,61 коп.

5. Розподіл судових витрат.

5.1 Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Понесені та заявлені позивачем судові витрати складаються із судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 2 129 грн 92 коп., за подання до суду заяви про забезпечення позову у сумі 532 грн 48 коп., які необхідно стягнути на його користь з відповідача.

5.2 Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з доведеності понесення стороною таких витрат і з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до позовної заяви представник позивача адвокат Працевитий Г.О. додав: договір про надання правової допомоги від 18.12.2025; додатковий договір від 18.12.2025; ордер.

Враховуючи сталу практику вирішення даної категорії справ незначної складності, заявлену до відшкодування позивачем суму витрат на правничу допомогу суд знаходить непропорційною та неспівмірною у тому числі із складністю справи та наданими адвокатом послугами, обсягом виконаних робіт.

Керуючись положеннями частини третьої статті 141 ЦПК України; керуючись принципом дійсності, необхідності, розумності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, суд знаходить необхідним зменшити суму правничої допомоги до 3 000 грн.

Керуючись статтями 15, 16, 18, 526 ЦК України, ст. ст. 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн фінанс», треті особа: приватний нотаріус Житомирського міського округу Горай Олег Станіславовича, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №95822 від 20.11.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №291284593 від 12.06.2020 в розмірі 13 617,41 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн фінанс»» на ОСОБА_1 6 206,61 коп. (шість тисяч двісті шість грн 61 коп.) безпідставно набутих коштів.

Заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.02.2026 у виді зупинення стягнення грошових коштів у виконавчому провадженні № 64460978, яке відкрите на підставі виконавчого напису №95822, від 20.11.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»» з боржника ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13617,41 грн, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.), та витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн (три тисячі грн).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс"", код ЄДРПОУ: 42254696,місцезнаходження: бульвар Верховної Ради, 34/511, місто Київ;

третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., місцезнаходження: вулиця Велика Бердичівська, 35, місто Житомир;

третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., місцезнаходження: вулиця Балківська, 31, місто Одеса.

Повне судове рішення складене 08.06.2026.

Суддя Ю.Ф. Волкова