Рішення № 137217003, 08.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8100/26

Провадження № 2/686/6385/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

08 червня 2026 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Колієва С.А.,

при секретарі Кучерук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У березні 2026 ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.03.2020 року між АТ «Мегабанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 67-022-850-2-20-Г на підставі якого банк видав відповідачу кредит, той зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки і інші обов`язкові платежі у строки та порядку, визначених умовами договору.

Умови укладеного договору ОСОБА_1 належним чином не виконував у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка становить 30 189,50 гривень і складається з: 8 960,61 гривень заборгованість за кредитом, 2 634,39 гривень заборгованість за процентами, 18 594,50 гривень заборгованість за комісією.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року між АТ «Мегабанк» і ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги згідно якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 67-022-850-2-20-Г від 12.03.2020.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений договір №1/12 про відступлення прав вимоги згідно якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 67-022-850-2-20-Г від 12.03.2020.

За таких обставин ТОВ «ФК Єврокредит» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредитним договором № 67-022-850-2-20-Г від 12.03.2020 у розмірі 30 189,50 гривень, а також понесені судові витрати у виді сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Подав на адресу суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності. Позов підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказах з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини встановлені судом.

12.03.2020 року між АТ «Мегабанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 67-022-850-2-20-Г.

Згідно кредитного договору банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, а останній повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Умовами договору визначено, що кредит надається на строк з 12.03.2020 до 11.03.2022 року включно; загальний розмір кредиту 12 931,03 грн; процентна ставка за користування кредитом 10% річних; розмір щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 3,5 % ; процентна ставка за понадстрокове користування кредитом 0,1 % річних. Повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами; розмір щомісячного платежу 1051,72 гривень.

12.03.2020 року АТ «Мегабанк» надало ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 12 931,03 гривень, що підтверджено заявою на видачу готівки № TR.2113861.1122.4340 від 12.03.2020.

Згідно довідки-розрахунку заборгованість Грузевича за кредитним договором № 67-022-850-2-20-Г від 12.03.2020 становить 30 189,50 гривень і складається з: 8 960,61 гривень заборгованість за кредитом, 2 634,39 гривень заборгованість за процентами, 18 594,50 гривень заборгованість за комісією.

03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» і ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення права вимоги згідно якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до Грузевича за договором № 67-022-850-2-20-Г від 12.03.2020.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений договір №1/12 про відступлення права вимоги згідно якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором №TDB.2021.0022.7261 від 19.03.2021 року.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 12.03.2020 року між АТ «Мегабанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, на підставі якого банком останньому був наданий кредит.

Умови укладеного договору ОСОБА_1 належним чином не виконав, у визначений договором строк не повернув кредит та не сплатила проценти за його користування.

У подальшому ТОВ «ФК Єврокредит» згідно укладеного договору відступлення права вимоги набуло право вимоги до ОСОБА_1 вказаним кредитним договором.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не виконав обов`язки за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК Єврокредит» слід стягнути заборгованість за відповідним кредитним договором.

Щодо розміру заборгованості, який підлягає до стягнення.

Так, згідно представленого позивачем розрахунку заборгованість Грузевича за кредитним договором № 67-022-850-2-20-Г від 12.03.2020 становить 30 189,50 гривень і складається з: 8 960,61 гривень заборгованість за кредитом, 2 634,39 гривень заборгованість за процентами, 18 594,50 гривень заборгованість за комісією.

Так, визначений розмір заборгованості по тілу кредиту у сумі 8960,61 гривень підтверджується представленими позивачем виписками по рахунку.

Щодо розміру заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, умовами укладеного між сторонами договору визначено, що кредит надається на строк до 11.03.2022 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 10% річних. Проценти нараховуються з 1-го по останній календарний день звітного місяця виходячи із фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком.

Пунктом 7.1 договору визначено, що договір діє до 11.03.2025 року.

Разом з тим, ця умова стосується загального строку дії кредитного договору, тоді як строк кредитування становить до 11.03.2022 року.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тож з огляду на визначений договором строк кредитування (11.03.2022), кредитодавець мав право нараховувати проценти за кредитом до 11.03.2022 року. Згідно виписки по особовому рахунку (а.с. 41-46) за період з 12.03.2020 по 11.03.2022 року загальний розмір нарахованих процентів становить 1972,20 гривень. Загальна суму коштів, зарахована в погашення нарахованих відсотків згідно представленої виписки по рахунку становить 1516,82 гривень.

Таким чином заборгованості по відсотках становить 455,38 гривень.

Щодо нарахованої комісії.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами кредитного договору №67-022-850-2-20-Г встановлено зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати кредитодавцю щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,5% від суми кредиту, тобто у розмірі 452,59 гривень.

При цьому, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані обслуговуванням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

За таких обставин сума заборгованості по нарахованій комісії у розмірі 18 594,50 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача, а зараховані кошти в погашення такої комісії у розмірі 5 392,77 грн слід зарахувати в погашення боргу за кредитом.

З урахуванням викладеного загальна сума заборгованості за договором кредиту №67-022-850-2-20-Г, яка підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 становить 4023,22 гривень із розрахунку: 8960,61 гривень (заборгованість по тілу кредиту) + 455,38 гривень (заборгованість по відсотках) - 5 392,77 гривень (кошти зараховані в погашення нарахованої комісії).

На підставі викладеного поданий ТОВ «Єврокредит» позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту №67-022-850-2-20-Г у розмірі 4023,22 гривень.

В решті у задоволенні позову слід відмовити

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Відповідно до ч.ч. 5, 6статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК Єврокредит»; додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року «вартість послуг (прейскурант)» від 01 липня 2025, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11 серпня 2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 3.3.1 договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року сума гонорару за фактичне стягнення заборгованості за цим договором становить 10% від суми фактично отриманих клієнтом грошових коштів від таких боржників, починаючи з дати прийняття судом рішень про стягнення заборгованості та судових витрат з такого боржника.

Згідно акту прийманні-передачі послуг з правничої допомоги №12074199 від 05.01.2026 надані послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника, вартість 1200 грн., складання, підписання та подання до суду позовної заяви, вартість 10000 грн., загальна сума 11200 грн.

Заяв про неспівмірність таких витрат відповідачем суду не подано.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме судовий збір у розмірі 354,80 гривень та 1492,57 гривень витрат на правову допомогу, а всього 1847,37 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за договором кредиту №67-022-850-2-20-Г від 12.03.2020 у розмірі 4023,22 гривень, судовий збір у розмірі 354,80 гривень та 1492,57 гривень витрат на правову допомогу.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ЄДРПОУ 40932411, місце знаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 08.06.2026 року.

Суддя: