Рішення № 137216998, 07.05.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/36422/25

Провадження № 2/686/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Колієва С.А.

при секретарі Кучерук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до держави Україна, в особі представника Головного управління національної поліції в Хмельницькій обрості в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 70 000 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що в провадженні дізнавачів Головного управління національної поліції в Хмельницькій області перебуває кримінальне провадження №12023243560000061 про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, який завдав йому удару кулаком в голову. Незважаючи на очевидність кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, а саме ОСОБА_2 , службові і посадові особи Хмельницької обласної прокуратури та ГУНП в Хмельницькій області, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом роблять видимість розслідування даного кримінального правопорушення, оскільки всупереч статті 6 КПК ОСОБА_2 в них перетворився на невідому особу. Такі дії дізнавача та групи процесуальних прокурорів є триваючим катуванням його як споконвічного українця, зухвалим і цинічним порушенням його прав та людської гідності. Дізнавачі відмовляються здійснити перекваліфікацію дій ОСОБА_2 з ч.1 ст. 125 КК України на ч.3 ст. 296 КК України.

Надмірна тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною, є очевидною і не потребує доказування (одна відома особа, а саме ОСОБА_2 та один факт вчинення ним кримінального правопорушення). Розслідування триває з 05 травня 2023 року і на дату звернення до суду позивача з позовною заявою у 2025 році становить більше двох років та є неефективним. Внаслідок неефективного розслідування кримінального провадження особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, порушено його права і завдано йому моральної шкоди. Надмірна тривалість кримінального провадження призвела до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом ділової репутації.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з держави Україна на свою користь сорок п`ять мільйонів гривень моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень та бездіяльності службових осіб держави Україна, що привело до порушення його конвекційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження №12023243560000061 в порядку ч.1 ст.23 та ст.1174 ЦК України, ст. 56 Конституції України, ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У поданому Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області відзиві, представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначає, що позивач не надав жодного доказу протиправної бездіяльності органу досудового розслідування. При цьому, просив врахувати, що відділом дізнання ГУНП в Хмельницької області вживаються всіх належні заходи щодо розслідування та встановлення всіх фактичних обставин у вказаному кримінальному провадженні. Зазначає, що позивач також не надав доказів заподіяння моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням, вини відповідача в її заподіянні, а також доказів, на підставі яких позивач виходив при визначенні розміру заподіяної йому шкоди.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, причини своєї неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки на вказану позивачем адресу місця проживання. Розгляд справи просив провести за його відсутності, про що зазначив у позовній заяві.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав відзив на позов, в якому зокрема просив розгляд справи проводити за його відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалах.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що Хмельницьким РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені 06.05.2023 до ЄРДР за №12023243560000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року у справі №686/27132/25, яке було залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.04.2026 року, у задоволенні поданого ОСОБА_1 позову було відмовлено у повному обсязі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року у справі №686/27132/25 було встановлено наступні обставини: відповідно до наданої довідки ГУНП в Хмельницькій області у кримінальному провадженні № 12023243560000061 від 06 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, було проведено ряд слідчих (розшукових) дій, направлених на встановлення всіх обставин вичиненого кримінального правопорушення, а саме: 08 травня 2023 року старший дізнавач СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області призначив судово-медичну експертизу щодо встановлення характеру, кількості, локалізації та механізму утворення, ступеня важкості отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень;

10 травня 2023 року допитано у якості свідка ОСОБА_3 ;

12 травня 2023 року допитано у якості потерпілого ОСОБА_1 , вручено йому пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого;

16 травня 2023 року отримано висновок експерта № 248, відповідно до якого у ОСОБА_1 станом на 08 травня 2023 року будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено;

30 травня 2023 року старший дізнавач СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області виніс постанову про закриття кримінального провадження;

30 листопада 2023 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області скасовано постанову про закриття кримінального провадження;

22 грудня 2023 року оглянуто відеозапис, який надав ОСОБА_1 ;

27 грудня 2023 року старший дізнавач СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області виніс постанову про закриття кримінального провадження;

19 лютого 2024 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області скасовано постанову про закриття кримінального провадження;

30 вересня 2024 року начальник СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сформував та надіслав запит до голови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області щодо отримання належним чином завірених копій судових рішень за скаргами ОСОБА_1 на постанови працівників СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про відмову в задоволенні клопотань щодо проведення слідчих дій;

09 листопада 2024 року начальник СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сформував та надіслав запит до начальника Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області щодо складу слідчо-оперативної групи (далі - СОГ), яка здійснювала реагування на дану подію, а також відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників СОГ;

09 листопада 2024 року начальник СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сформував та надіслав запит до начальника Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області чи здійснювали поліцейські офіцери громади виїзд на звернення ОСОБА_1 щодо даної події, а також відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів;

12 листопада 2024 року допитано в якості свідка ОСОБА_4 (працівника поліції, який перебував у складі СОГ);

13 листопада 2024 року допитано у якості свідка ОСОБА_5 (працівника поліції, який перебував у складі СОГ);

14 листопада 2024 року отримано відповідь на запит від начальника Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області щодо інформації про реагування на повідомлення по зверненню ОСОБА_1 поліцейським офіцером громади;

14 листопада 2024 року отримано відповідь на запит від начальника Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області щодо складу СОГ, який здійснював реагування на повідомлення по зверненню ОСОБА_1 ;

15 листопада 2024 року допитано у якості свідка ОСОБА_6 (працівника поліції, який перебував у складі СОГ);

28 лютого 2025 року дізнавач СД ВнП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області направив запит до директора ДП «Хмельницьке» щодо відеозаписів із камер відеоспостереження, які знаходяться на території вказаної установи.

Також під час досудового розслідування на адресу сектору дізнання відділення поліції № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області неодноразово надходили клопотання ОСОБА_1 про перекваліфікацію кримінального провадження з частини 1 статті 125 КК України на частину 3 статті 296 КК України та допит ОСОБА_2 , працівників патрульної поліції, слідчого слідчо-оперативної групи, поліцейського офіцера громади у присутності ОСОБА_1 , допит у якості свідків начальника охорони ДП «Хмельницьке» ОСОБА_7 та заступника директора ДП «Хмельницьке» Луцюка Ю. П. Подані ОСОБА_1 клопотання були розглянуті сектором дізнання, у їх задоволенні відмовлено.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Встановлено, що позивач неодноразово звертався до суду з позовами до відповідача про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок тривалого та неефективного розслідування у кримінальному провадженні № 12023243560000061.

Так, у справі №686/27132/25 ОСОБА_1 22.09.2025 року пред`явив позов до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12023243560000061 в порядку частини 1 статті 23 та статті 1174 ЦК України, статті 56 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року у справі №686/27132/25, яке було залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.04.2026 року, у задоволенні поданого ОСОБА_1 позову було відмовлено у повному обсязі.

З аналізу вказаного судового рішення вбачається, що підставою вказаного позову ОСОБА_1 є порушення його права внаслідок тривалого (понад два з половиною роки) та неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023243560000061.

У даній справі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну внаслідок тривалого (понад три роки) та неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023243560000061.

Зі змісту вимог і судових рішень у вищевказаній справі вбачається, що позивач не зазначав конкретний період часу, коли йому була заподіяна моральна шкода, а лише послався на загальний строк досудового розслідування станом на час подання ним відповідних позовних заяв.

Тому суд виходить з того, що заподіяння моральної шкоди мало місце з часу внесення відомостей до ЄРДР про відповідне кримінальне правопорушення і до пред`явлення позову.

У справі №686/27132/25 позовна заява подана до суду 22 вересня 2025 року.

Враховуючи те, що у поданому позові у даній справі позивач просить стягнути моральну шкоду за ввесь період здійснення досудового розслідування, яке на його думку є неефективним і тривалим, тобто з 06.05.2023 року по 15.12.2025 рік (позов у даній справі поданий 15.12.2025) хоча вимога про стягнення моральної шкоди за період з 06.05.2023 року по 22.09.2025 року була предметом судового розгляду у справі №686/27132/25, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі в указаній частині позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зміна позивачем розміру стягнення, обраного, як зазначено у позовній заяві, на власний розсуд, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів.

З огляду на викладене провадження у справі в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 06.05.2023 року по 22 вересня 2025 року підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог в період з 23 вересня 2025 року по 15 грудня 2025 рік.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі №686/10710/18, від 20 вересня 2021 року у справі №686/8422/20, від 25 жовтня 2021 року у справі № 686/27099/20, від 15 листопада 2021 року у справі №686/24617/20.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди) (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №686/27961/19).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

До складу цивільного правопорушення належать: протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12023243560000061, внесеного до ЄРСР 06 травня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.

Зазначені обставини, були встановлені вищевказаним рішенням суду в справі №686/27132/25.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судових рішень, якими встановлено неналежне виконання службових обов`язків працівниками органів поліції, або їх бездіяльність під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні в період з 23.09.2025 року по 15.12.2025 рік, не виносилися.

Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди внаслідок тривалого здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12023243560000061 в якому він є потерпілим в період з 23 вересня 2025 року до дня його звернення до суду з вказаним позовом 15 грудня 2025 року.

З огляду на викладене в позові ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Щодо судового збору.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

У зв`язку з цим судові витрати не можуть бути покладені на ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 81, 141, 223, 255, 258-268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди за період з 06 травня 2023 року по 22.09.2025 рік.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди за період з 23 вересня 2025 року по 15 грудня 2025 рік відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, код ЄРДПОУ 40108824, адреса: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд.7.

Повний текст судового рішення складено 05.06.2026 року.

Суддя: