Рішення № 137216547, 09.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/8075/25

Пр. 2-др/336/28/26

09.06.26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №336/8075/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

без повідомлення (виклику) сторін, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тимошенко А.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, по цивільній справі №336/8075/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за змістом якої просить стягнути з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 826,00 гривень; визначити витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 2 355,00 гривень та відмовити у стягненні решти заявленої суми.

З посиланням на ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, представник заявника просить клопотання задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Враховуючи зміст заяви із наявними доказами в її обгрунтування, достатність часу для висловлення заперечень, - необхідності у виклику сторін в судове засідання для розгляду заяви суд не вбачає.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу внаслідок розгляду справи за відсутності її учасників не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви у зв`язку із таким.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.05.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №1562152 від 17.04.2024 у сумі 26 450,00 гривень (двадцять шість тисяч чотириста п?ятдесят гривень 00 копійок). У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у сумі 1 281,45 гривень (одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня 45 копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 гривень (п?ять тисяч гривень 00 копійок).

За змістом ч.1 ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Як передбачено п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

За нормою п.1,3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.8 ст.6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Водночас, ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ст.137 ЦПК України також визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, розглядачи заяву, виходить з того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема: договір про надання правничої (правової) допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, тощо); документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо), а також документи на підтвердження надання адвокатом та отримання клієнтом професійної правничої допомоги (акт приймання-передачі), із детальним описом вчинених ним відповідних дій (не тільки щодо участі в судових засіданнях, а інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, зокрема, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів тощо) Зазначені витрати позивача мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що інтереси відповідача під час здійснення провадження у даній справі представляв адвокат Тимошенко А.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР1271707 від 29.10.2025. У відзиві адвокат Тимошенко А.В. стверджував про укладення між ним та його довірителем договору про надання правничої допомоги від 29.10.2025.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Форма та зміст договору про надання правничої допомоги врегульовані ст.27 вказаного нормативно-правового акта. При цьому, за загальним правилом він укладається в письмовій формі, крім випадків, обумовлених у ч.2 зазначеної статті, які, із врахуванням обставин справи, не є застосованими.

Враховуючи відсутність договору, укладеного між адвокатом Тимошенком А.В. та відповідачем, а саме ненадання даного доказу до матеріалів справи, суд не може здійснити висновків щодо умов договору, вичерпного переліку прав та обов`язків сторін, власне предмету правочину, порядку підтвердження надання послуг адвокатом, їх приймання клієнтом, строку чинності договору, вартості послуг тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), висновки якої застосовуються судом згідно з приписами ч.4 т.263 ЦПК України, зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відсутність заперечень сторони позивача щодо заяви про ухвалення додаткового рішення в даному випадку не є визначальною.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги вказані вище висновки суду, ненадання представником відповідача всіх необхідних доказів для здійснення розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених стороною відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 15, 133, 137, 141, 209, 247, 258-261, 264, 270, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відмовити.

Реквізити учасників справи: Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Копію додаткового рішення надіслати сторонам.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Додаткове рішення суду складено та підписано 09.06.2026.

Суддя Л. А. Вайнраух