Ухвала суду № 137216532, 09.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛАСправа № 334/2649/26 2/335/3403/2026

про відкриття провадження у справі

09 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Мінаєв М.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 21/1, код ЄДРПОУ - 39493634) до ОСОБА_1 до ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

08.06.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя за підсудністю з Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа № 334/2649/26 за позовом ТОВ ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50952749 від 28.09.2021 у розмірі 17000,00 грн.

Позовна заява подана в електронному виді через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

За формою та змістом позовна заява відповідає вимогам, встановленим ЦПК України.

Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження не встановлено.

З урахуванням підстав, з яких ухвала Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 27.03.2026 про направлення цієї справи за підсудністю була оскаржена в апеляційному порядку представником відповідача Хабло О.Г., при вирішенні питання про відкриття провадження у справі окремо було досліджено питання щодо сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 .

Так, до позовної заяви додано фотокопію платіжної інструкції від 03.03.2026 № 50952749 про сплату ТОВ ФК «Позика» судового збору у розмірі 2662,40 грн. за подання позову до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя, при цьому прізвище та ініціали відповідача, до якого поданий позов, у призначенні платежу не зазначено, на що звертав увагу представник відповідача.

02 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 524/11220/21 досліджував питання щодо перевірки факту зарахування судового збору, та зазначив про таке.

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору -громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відтак, держава ставить сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви в суд.

Позивач (заявник, скаржник) виконує свій обов`язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України.

Співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить про те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.

Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, враховуються по кожному суду, за їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України), а ДСА України - перед Державною службою статистики України (наказ Державної судової адміністрації України від 21.12.2012 № 172 (зі змінами) у редакції наказу ДСА України від 04.11.2022 № 404).

Однак, це також не означає, що суди як органи судової влади, що здійснюють функції правосуддя, є автономними у цій своїй діяльності, оскільки кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу.

Відтак, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 760/8363/16-ц зазначено, що: «частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку здійснення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевірити таке зарахування, використовуючи засоби, передбачені законом, зокрема в разі необхідності отримати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування вказаного фонду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/473/17 зроблено правовий висновок щодо відсутності у заявника обов`язку надавати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, оскільки суд самостійно повинен перевіряти зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, в тому числі на підставі дубліката платіжного документа.

З урахуванням наведеного слід зауважити, що відповідно до п. 2.13.5 Інструкції користувача Комп`ютерної програмі "Д-3", затвердженої наказом генерального директора Державного підприємства «Інформаційні судові системи» від 18.10.2016 № 67-ОД (з подальшими змінами і доповненнями), дані про підтвердження оплати (повернення) судового збору надходять до комп`ютерної програми "Д-3" в автоматичному режимі. Під час надходження таких записів виконується автоматичне або ручне поєднання записів про оплату (повернення) судового збору, які зазначаються в обліково-статистичних картках із записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з казначейства.

Перед початком розгляду справи відповідальна особа суду повинна перевірити наявність в обліково-статистичних картках підтвердження оплати.

Виконання зазначених норм здійснюється у зв`язку з контролем за зарахуванням судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України для унеможливлення неправомірного використання одних і тих самих платіжних документів про сплату судового збору декілька разів.

Під час здійснення такої перевірки відповідальною особою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя було встановлено, що судовий збір у розмірі 2662,40 грн., сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції від 03.03.2026 № 50952749, зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою, сформованою за допомогою програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу суду «Д-3», і приєднаною як в електронному, так і в паперовому виді до матеріалів справи № 334/2649/26 (а.с. 57).

При цьому приєднання платежу за вказаною платіжною інструкцією саме до справи № 334/2649/26 унеможливлює навіть технічну можливість використання цієї саме платіжної інструкції для підтвердження сплати судового збору в будь-якій іншій справі.

Таким чином, підстави вважати судовий збір у розмірі 2662,40 грн., зазначений у платіжній інструкції від 03.03.2026 № 50952749, сплаченим у неналежний спосіб, або таким, що сплачений за подання іншої позовної заяви, - відсутні.

Виходячи з положень ст. 19, ст. 28, ст. 176, ст. 274 ЦПК України є підсудною Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя, є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 28, ст. 176, ст. 187 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

1.Прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 до про стягнення заборгованості за кредитним договором, та відкрити провадження за вказаною позовною заявою.

2.Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

3.Судовий розгляд справи призначити на 10.08.2026 о 13 год. 00 хв., про що повідомити учасників справи у встановленому законом порядку.

4.Встановити відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та письмових доказів за підтвердження викладених у відзиві обставин з дотриманням вимог ст. ст. 83, 95, 178, 191 ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

5.Встановити позивачу строк для подання письмової відповіді на відзив, а відповідачу й третій особі строк для подання письмових заперечень, - протягом трьох днів з дня вручення, відповідно, відзиву відповідача або відповіді позивача на відзив.

6.Попередити учасників справи та їх представників, що право на подання доказів, відзиву, заперечень та інших письмових заяв, а також письмових доказів, є їх правом, але у разі їх неподання справа буде розглянута судом за наявними у ній матеріалами.

7.Попередити сторони, що у разі невиконання ними вимог ст. ст. 178-180 ЦПК України в частині надання копій заяв по суті справи (відзиву на позов, пояснень тощо) іншим учасникам справи суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у розмірі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

8.Направити учасникам справи копію цієї ухвали в електронному виді до їх електронних кабінетів в ЄСІТС.

9.Повідомити учасникам справи, що інформацію щодо цієї справи вони можуть отримати на в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Мінаєв