Рішення № 137216492, 04.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.06.2026

Справа № 334/5612/25

Провадження № 2/334/243/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

14.07.2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернувся до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.10.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 341315. Відповідно до індивідуальної частини договору № 341315 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 4000 грн.

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 341315 від 02.10.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 4000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

30.01.2019 року укладено додаткову угоду №11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30.01.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 341315 від 02.10.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

25.07.2024 загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «Він Фінанс».

Отже, заборгованість відповідача за кредитним договором № 341315 від 02.10.2018 року - 17 500,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 576,44 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 3 826,63 грн. Разом заборгованість становить - 22 903,07 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ВІН ФІНАНС» за Кредитним договором № 341315 від 02.10.2018 в розмірі 22 903,07 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 341315 від 02.10.2018 в розмірі 22 903,07 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2025 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 26.11.2025 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Товариства обмеженої відповідальності «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» наступну інформацію: чи є номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за рахунком, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про перерахування 02.10.2018 у сумі 4 000,00 грн. на рахунок, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), номер маска картки - НОМЕР_3 , номер транзакції - НОМЕР_4 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 14.01.2026 року визнано явку представника обов`язковою для дачі особистих пояснень.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 26.02.2026 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» наступну інформацію: чи є номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за рахунком, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про перерахування 02.10.2018 у сумі 4 000,00 грн. на рахунок, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки, ухвали про відкриття провадження на адресу місця реєстрації відповідача.

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 22.07.2025 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Саме за адресою реєстрації відповідач повідомлявся про дату та час розгляду справи. Згідно довідки про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У визначений судом строк відзив на позов або зустрічний позов не подав, жодних пояснень щодо причини повторної неявки суду не надав.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву, тому у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

02.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №341315 про надання фінансового кредиту.

Згідно з п. 1.1 договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом

Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,65% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору сукупна вартість кредиту складає 100,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 4012,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування кредитом 0,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 12,00 грн. (у грошовому виразі).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів.

Кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта; здійснення грошового переказу на ім`я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи (п. 1.5 договору).

Згідно з п. 4.4 у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству:

4.4.1 пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів;

4.4.2 на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.;

4.4.3 на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300грн.;

4.4.4 на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500грн.

У розділі 8 договору «Реквізити та підписи сторін» у графі «Клієнт» містяться персональні дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса зареєстрованого місця проживання, а також відмітка про те, що договір підписано електронним підписом.

Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 341315 від 02.10.2018 містить графік розрахунків та погоджений сторонами договору.

За змістом довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 надав особисті дані, прийняв та підтвердив умови договору, його підписання шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А657093», який сформовано автоматично та направлено на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді відповідачем не надано.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до витребуваної судом інформації від АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 отримав на рахунок № НОМЕР_5 зарахування коштів на суму 4000,00 гривень від 02.10.2018 року, призначення платежу - поповнення картки, перекази.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає ? 17500,00 грн., а саме: Сума основного боргу - 4000,00 грн. Сума боргу за процентами - 2160,00 грн. Сума боргу за пенею та штрафами - 10440,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

12.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 1, згідно з умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора на день підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Пунктом 8.2 договору факторингу встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2018, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін. Сторони цим прийшли до взаємної згоди, що договір може бути достроково припинений лише за взаємною згодою сторін, з моменту підписання сторонами додаткової угоди до цього договору (п. 8.4 договору факторингу).

Згідно з п. 8.6 договору факторингу додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

30.01.2019 року укладено додаткову угоду №11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30.01.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 341315 від 02.10.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором, позивачем надано підписаний 30.01.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» витяг з реєстру прав вимог № 12.

25.07.2024 загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «ВІН ФІНАНС», що підтверджується копією наказу № 55-к від 25.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (а.с. 44), копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25.07.2024.

Згідно з довідкою № 84/25-АГ від 03.04.2025 ТОВ «Авентус Україна» підтверджує здійснення ТОВ «Він Фінанс» розрахунків за відступлені права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна», відступлення яких відбулось на підставі договору факторингу № 1 від 12.04.2018, з усіма додатковими угодами до нього.

Листом вих. 4407/25-Е від 09.05.2025 ТОВ «Авентус Україна» повідомляє ТОВ «Він Фінанс» інформацію, яка підтверджує видачу на платіжні карти клієнтів онлайн кредитів, право вимоги по яким було передано ТОВ «Він Фінанс» (до зміни назви ТОВ «Довіра та гарантія») згідно договору факторингу № 1 від 12.08.2018, де під номером 235 зазначений номер кредитного договору 341315, код транзакції creditplus-747318, за яким боржником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються. Такий висновок зробив Верховний Суду в постанові №175/4753/15-ц.

Укладаючи 02 жовтня 2018 року електронний договір № 341315 про надання фінансового кредиту між сторонами було узгоджено наступні умови:

Згідно з пунктом 1.1. договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Сукупна вартість кредиту складає 100,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 4012,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти за користування кредитом 0,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 12,00 грн. (у грошовому виразі) (пункт 1.3)

Процентна ставка фіксована та становить 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,65 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після надання кредиту (п.1.2.1.).

Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів (пункт 1.4)

Пунктом 1.6 договору визначено, що клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше 400 грн, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).

Пунктом 3.5 кредитного договору визначено, що у разі продовження строку користування кредитом (пролонгації) та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплатити товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах продовженого строку надання кредиту. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем не здійснювалися жодні оплати, відповідно, пролонгація кредитного договору не відбулась.

Враховуючи, що кредит надавався строком на 30 днів, то ТОВ «ВІН ФІНАНС» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Враховуючи викладене, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 6160 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 2160 грн.

Вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» про стягнення пені та штрафу, які нараховані первісним кредитором після 01 листопада 2018 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

До того ж, з реєстру прав вимог №12 до договору факторингу вбачається про відступлення ТОВ «Авентус Україна» ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 341315 від 02 жовтня 2018 року в сумі 6160 грн., що складається із заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) у розмірі 4000 грн. та заборгованості за відсотками у розмір 2160 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком інфляційних втрат та 3% річних сума інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 складає: Сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 576,44 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 3 826,63 грн.

Відомостей про добровільне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 341315 від 02.10.2018 матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 341315 від 02 жовтня 2018 року в розмірі 6160,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 2160,00 грн., а також за порушення грошового зобов`язання суму трьох процентів річних у розмірі 1 576,44 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 826,63 грн., а всього стягнути 11 563,07 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягають задоволенню частково, на 50,49%, тому судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню в сумі розмірі 1 223,07 грн. (2422,40*50,49%).

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що у межах розгляду даної цивільної справи позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» на підставі договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024. До позовної заяви також додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 (а.с.40).

Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 04.07.2025, адвокат Міньковська А.В. надала ТОВ «Він Фінанс» правові послуги у зв`язку з розглядом даної цивільної справи на загальну суму 5000,00 грн.

Матеріали справи містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024 та додаткової угоди до нього, у якому зазначений перелік послуг та їх вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у межах розгляду даної цивільної справи становить 5000,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені та обґрунтовано нараховані, пропорційні та співмірні судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 526, 526, 626, 628, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 341315 від 02.10.2018 року в розмірі 11 563,07 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 07 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 223,07 грн.(одна тисяча двісті двадцять три гривні 07 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Баруліна Т. Є.