Рішення № 13721555, 20.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2011

Справа №5002-7/5482-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінг 99» (95034, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 14-в, ідентифікаційний код 30395385)

До відповідача Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38)

Про визнання незаконними дій, розірвання договору та зняття договору з державної реєстрації.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Пігарєва Т. А., предст., дов. від 09.11.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

Від третьої особи – Балабан О. Ю., предст., дов. №169/1 від 25.06.2010 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінг 99» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Сімферопольської міської ради, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Сімферопольської міської ради по відмові у достроковому розірванні договору оренди земельної ділянки від 16.11.2006 р., зареєстрованого 07.12.2006 р. Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040600100084, укладеного між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99";

- визнати незаконними дії Сімферопольської міської ради по зміні (збільшенню) орендної плати в односторонньому порядку, згідно рішенню 21-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 24.05.2007р. №264 «Про орендну плату за землю» до договору оренди земельної ділянки від 16.11.2006 р., зареєстрованого 07.12.2006 р. Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040600100084 та укладеного між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99";

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 16.11.2006 р., зареєстрований 07.12.2006 р. Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040600100084 та укладеного між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99" для експлуатації та обслуговування автозаправної станції, що розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 55 «а», на підставі рішення 39-ї сесії Сімферопольської міської ради ІV скликання №549 від 14.03.2006 р.

- зняти з державної реєстрації договір оренди земельної ділянки від 16.11.2006 р., зареєстрований 07.12.2006 р. Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040600100084 та укладений між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірний договір оренди був укладений для експлуатації та обслуговування автозаправної станції, що розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 55а. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінг 99» зазначає, що 28.12.2006 р. АЗС була продана Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина», у зв’язку з чим листом №7 від 25.01.2007 р. позивач звернувся до Сімферопольської міської ради з проханням розірвати договір оренди та переоформити його на нового власника нерухомого майна. Проте, від розірвання договору оренди Сімферопольська міська рада ухиляється та при цьому посилається на наявність заборгованості з орендної плати у зв’язку з прийняттям рішення №264 від 24.05.2007 р., яким затверджені нові коефіцієнти до ставок земельного податку. Однак, позивач зазначає, що зміни до договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати внесені не були, а само по собі рішення органу місцевого самоврядування не є підставою виникнення у орендаря обов’язку сплачувати орендну плату в більшому розмірі. З урахуванням цього, позивач просить суд розірвати договір оренди землі, оскільки відповідно до статті 141 Земельного кодексу України та статті 31 Закону України «Про оренду землі» однією з підстав припинення договору оренди є набуття права власності на нерухомість, розташовану на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Ухвалою ГС АР Крим від 12.11.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина".

Третя особа в письмових поясненнях зазначила, що вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінг 99» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін ухвалою ГС АР Крим від 23.12.2010 р. строк розгляду справи був продовжений на п’ятнадцять днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ :

16.11.2006 р. між Сімферопольською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінг 99» (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 55а, план (схема) якої є невід’ємною частиною цього договору, кадастровий номер 01 101 000 00: 03: 008: 0054.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що на земельній ділянці розташована автозаправна станція, що належить Орендарю на підставі договору купівлі-продажу №7348 від 18.07.2005 р.

Земельна ділянка надана в оренду строком на 15 років до 14.03.2021 р. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору вищевказана земельна ділянка передається з метою несільськогосподарського використання відповідно до статті 19 п. «б» Земельного кодексу України, а саме: для експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі за №040600100084 від 07.12.2006 р.

Матеріали справи свідчать, що 28.12.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінг 99» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач відчужив третій особі будівлю автозаправної станції по вул. Севастопольській, 55-а в м. Сімферополі. Договір був посвідчений нотаріально та внесений до Єдиного державного реєстру правочинів за номером 1853023.

Після цього, листом №7 від 25.01.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінг 99» звернулося до Сімферопольської міської ради з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки у зв’язку з відчуженням автозаправної станції іншій особі та переоформити договір на ТОВ «Завод «Галичина». Заява була отримана відповідачем 29.01.2007 р. (вхідний №139/3601.01), про що свідчить відповідна відмітка в нижньому правому кутку заяви (а. с. 25).

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» на адресу Сімферопольської міської ради була направлена заява №35 від 25.01.2007 р. з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі в довгострокову оренду на 25 років земельної ділянки по вул. Севастопольській, 55а в м. Сімферополі, для обслуговування АЗС. Заява також була отримана відповідачем 29.01.2007 р. (а. с. 26).

У відповідь на вказані звернення Комітет по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради листом №139/36.01-18 від 02.02.2007 р. повідомив позивачу та третій особі, що для припинення права користування земельною ділянкою необхідно надати технічну документацію з переоформлення правовстановлюючих документів на землю (а. с. 27).

Проте, з цього приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (тут і далі застосовується законодавства в редакції станом на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин – січень-лютий 2007 року) однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Суд вважає, що подана позивачем заява №7 від 25.01.2007 р. за своєю суттю є добровільною відмовою від права користування землею.

Суд зазначає, що хоча стаття 142 Земельного кодексу України (в редакції станом на січень-лютий 2007 року) визначала лише порядок розгляду заяви про припинення права власності або права постійного користування землею, у даному випадку за аналогією слід застосовувати частини 3 та 4 цієї статті, якими передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, суд зазначає, що земельне законодавство України станом на 02.02.2007 р. не визначало в якості обов’язкової умови для припинення права користування землею наявність технічної документації по переоформленню правовстановлюючих документів. Фактично, в листі Комітету по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради №139/36.01-18 від 02.02.2007 р. взагалі відсутнє посилання на правову норму, якою закріплена відповідна умова. Таким чином, наслідком подання землекористувачем заяви про добровільну відмову від права користування землею в будь-якому разі відповідне рішення власника земельної ділянки, яким у даному випадку, з урахуванням пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, є Сімферопольська міська рада.

Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі вирішення питань щодо припинення права користування землею) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради.

Згідно з частиною 1 статті 46 вказаного Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно п. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

У той же час, Сімферопольською міською радою відповідне рішення (як владного волевиявлення) про припинення права позивача на користування земельною ділянкою по вул. Севастопольській, 55а в м. Сімферополі прийнято не було, а лист Комітету по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради №139/36.01-18 від 02.02.2007 р. не може бути розцінений в якості такого рішення.

Матеріали справи свідчать, що у зв’язку з цим позивачем була направлена нотаріально засвідчена заява про відмову від договору оренди від 17.12.2009 р. (а. с. 29), у відповідь на яку Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради був направлений лист №14112/24/01-54 від 25.01.2010 р. (а. с. 30) з повідомленням про те, що одностороння відмова від договору оренди чинним законодавством не передбачена, а також зазначено, що за ТОВ «Кінг 99» рахується заборгованість з орендної плати в сумі 7161,63 грн. та викладена вимога щодо її негайного погашення. Аналогічні вимоги були викладені в листах Комітету по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради №62/36.01-16 від 04.02.2010 р. (а. с. 31) та №385/36.01-16 від 21.04.2010 р. (а. с. 32).

Вказані обставини дозволяють зробити суду висновок про те, що Сімферопольська міська рада відмовляється від розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі від 16.11.2006 р., що, враховуючи наявність заяви позивача про добровільну відмову від права землекористування №7 від 25.01.2007 р., суперечить положенням чинного законодавства України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в пункті 7.4 Договору оренди сторони передбачили, що дія договору закінчується шляхом його розірвання:

- за взаємною згодою;

- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов’язків, передбачених договором, і внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає його використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Суд звертає увагу на те, що Законом України №1702-УІ від 05.11.2009 р. до статті 141 Земельного кодексу України та статті 31 Закону України «Про оренду землі» були внесені зміни, за якими однією з підстав припинення договору оренди землі було визначено набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Отже, відчуження позивачем майна, розташованого на орендованій ним земельній ділянці, іншій особі (ТОВ «Завод «Галичина») безумовно є підставою для розірвання договору оренди землі.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що розірванню договору оренди перешкоджає наявність у позивача заборгованості, оскільки, по-перше, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, Сімферопольська міська рада не надала суду доказів наявності такої заборгованості, а по-друге, виходячи з аналізу матеріалів справи вбачається, що така заборгованість була нарахована відповідачем внаслідок затвердження рішенням міськради №264 від 24.05.2007 р. коефіцієнтів до ставок земельного податку, у той час як відповідні зміни до договору оренди землі сторонами внесені не були.

Так, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 20 Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону).

Таким чином, зміни до договору оренди землі, пов’язані із затвердження рішенням Сімферопольської міської ради №264 від 24.05.2007 р. коефіцієнтів до ставок земельного податку, мали бути оформлені сторонами відповідною письмовою угодою з подальшою її державною реєстрацією.

Така сама позиція викладена в пункті в) п. 2.2.3 «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» Вищого господарського суду України від 01.01.2010 р.

З урахуванням цього, враховуючи відсутність у позивача заборгованості з орендної плати за землю та недоведення суду протилежного, суд вважає, що відмова Сімферопольської міської ради від розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі 16.11.2006 р. суперечить положенням чинного законодавства та порушує права позивача.

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цього, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про визнання незаконними дій Сімферопольської міської ради по відмові у достроковому розірванні договору оренди земельної ділянки від 16.11.2006 р., зареєстрованого 07.12.2006 р. Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040600100084, укладеного між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99".

Крім того, підлягають задоволенню також вимоги і про розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 16.11.2006 р.

Стосовно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінг 99» про визнання незаконними дій Сімферопольської міської ради по зміні (збільшенню) орендної плати в односторонньому порядку, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що передумовою звернення до суду є наявність порушених або оспорюваних прав позивача з боку відповідача, причому застосування обраного позивачем способу захисту порушеного/оспорюваного права має на меті відновлення такого права.

Як вже було вказано вище, позивач просить суд визнати незаконними дії Сімферопольської міської ради по зміні (збільшенню) орендної плати в односторонньому порядку, однак суд зазначає, що у даному випадку дії відповідача, визнати незаконними які просить ТОВ «Кінг 99», не призвели до будь-яких порушень прав позивача, оскільки фактична зміна договору оренди в частині збільшення орендної плати не відбулася, а вимоги Сімферопольської міської ради як про укладення додаткової угоди до договору оренди землі, так і про сплату заборгованості, нарахованої на підставі невнесених до договору змін, не є обов’язковими для виконання.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивач вправі не виконувати вимоги Сімферопольської міської ради про сплату заборгованості, нарахованої на підставі невнесених до договору оренди змін, суд не вбачає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання незаконними дій Сімферопольської міської ради по зміні (збільшенню) орендної плати в односторонньому порядку призведе до захисту порушених прав ТОВ «Кінг 99», оскільки сам факт такого порушення відсутній. З урахуванням цього, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, стосовно вимоги про зняття з державної реєстрації укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 16.11.2006 р. суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Отже, до компетенції господарських судів України не віднесено вирішення спорів про зняття з державної реєстрації договорів оренди землі.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 17.07.2003 р. «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

З урахуванням цього, провадження у справі в частині зняття з державної реєстрації укладеного між сторонами договору оренди підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України через непідвідомчість спору господарським судам України.

Додатково суд зазначає, що Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему від 02.07.2003 N 174, не передбачено порядку внесення записів про скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок до Книги реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

У свою чергу, частиною другою статті 202 Земельного кодексу України передбачено, що державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Пунктом 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель передбачено, що Поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Враховуючи наведене, Державний комітет України із земельних ресурсів в Листі від 02.11.2010 р. N 20521/17/13-10 повідомив, що скасування державної реєстрації права на оренду земельної ділянки (договір оренди) можливе шляхом внесення відповідних записів до Поземельної книги та відомостей до АС ДЗК.

Отже, зняття з державної реєстрації договору оренди землі шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру не є обов’язковим.

В будь-якому разі суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. З урахуванням цього, до моменту вступу в законну силу судового рішення про розірвання договору оренди землі, підстави для зняття договору з державної реєстрації відсутні.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) по відмові у достроковому розірванні укладеного 16.11.2006 р. між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99" договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 07.12.2006 р. Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040600100084.

3. Розірвати укладений 16.11.2006 р. між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99" договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автозаправної станції, що розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 55 «а», на підставі рішення 39-ї сесії Сімферопольської міської ради ІV скликання №549 від 14.03.2006 р., зареєстрований 07.12.2006 р. Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040600100084.

4. Відмовити в позові в частині визнання незаконними дій Сімферопольської міської ради по зміні (збільшенню) орендної плати в односторонньому порядку, згідно рішенню 21-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 24.05.2007 р. №264 «Про орендну плату за землю» до договору оренди земельної ділянки від 16.11.2006 р., зареєстрованого 07.12.2006 р. Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040600100084 та укладеного між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99".

5. Припинити провадження у справі в частині зняття з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 16.11.2006 р., зареєстрованого 07.12.2006 р. Кримською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за №040600100084 та укладеного між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99".

6. Стягнути з Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінг 99» (95034, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 14-в, ідентифікаційний код 30395385) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 25.01.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.