Рішення № 137214796, 08.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/8079/26

Провадження № 2-а/522/304/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), громадянина Федеративної республіки Нігерії, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), громадянина Федеративної республіки Нігерії, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями позов надійшов до суду 11.05.2026 року о 12:21:33.

Матеріали позову суддя отримала 11.05.2026 року.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року о 13.22 год. провадження у справі відкрито, справу ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11.05.2026 року о 15.00 год. з урахуванням вже призначених завчасно справ до розгляду в цей день.

Відповідач отримав копію позову з додатками 11.05.2026 року про що є відповідна розписка.

Адвокат Рахнянська С.В. подала до суду клопотання про відкладання розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншій судовій справі.

В судове засідання з`явився представник позивача Саркісян А.Р., не з`явився відповідач та його представник. При цьому ДУ «Миколаївський ПТП іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» повідомив та надав письмово відповідь, що явка ОСОБА_1 в судове засідання не може бути забезпечена, оскільки 11.05.2026 року о 15.00 год. його було звільнено по закінченню терміну тримання 72 годин.

У зв`язку з неявкою Відповідача та клопотанням його представника про відкладання судового засідання, судове засідання було відкладено на 12.05.2026 року о 14.00 год.

12.05.2026 року до суду надійшов відзив на позові від адвоката Рахнянської С.В., в якому просить відмовити у задоволені позові.

12.05.2026 року в судове засідання з`явились представники позивача та представник відповідача, не з`явився відповідач, його місце перебування невідомо та суд задовольнив клопотання представника позивача і надав час на відповідь на відзив, відклав засідання на 26.05.2026 року.

26.05.2026 року в судове засідання сторони не з`явились, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку зайнятістю в іншій справі. Судове засідання відкладено на 04.06.2026 року.

04.06.2026 року в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача, відповідач не з`явився.

Представник позивача зазначив на вимоги ст.289 КАС України щодо обов`язкової участі в судовому засіданні відповідача та просив винести ухвалу суду про розшук і привід відповідача.

Зазначене щодо обов`язкової участі відповідача також підтримала представник відповідача. Проте заявила клопотання про закриття провадження по справі, оскільки відсутній предмет спору, відповідач вже звільнений.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представнику відповідача про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю підстав.

При цьому суд враховуючи вимоги ст.289 КАС, а саме, особливості розгляду такої категорії справ, які підлягають розгляду судом у день подання відповідної позовної заяви, а також, що в день призначення розгляду справи відповідач був звільнений з приміщення ПТПІ по закінченню терміну тримання 72 годин, належного сповіщення про судове засідання його представника, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в справі доказів.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Предметом позовних вимог є затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), громадянина Федеративної республіки Нігерії, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері примусового повернення чи примусового видворення іноземця або осіб без громадянства за межі території України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон №3773-VI).

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземця або осіб без громадянства за межі території України врегульовано ст.289 КАС України.

Згідно п.7 ч.1 ст.1 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Частиною 3статті 9 Закону №3773-VIпередбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до п.1 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 20 липня 2015 року № 884 (далі Порядок) громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Згідно до п.14 ст.1 Закону №3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

У силу вимог ч.1 ст.26 Закону №3773-VIіноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 було затримано 08.05.2026 року о 13.55 год., відповідно до протоколу про адміністративне затримання за ч.2 ст.263 КУпАП з метою з`ясування обставин правопорушення. Та в результаті перевіркою було встановлено, що відповідач прибув до України легально у 2011 році, проте порушив законодавство України, перевищив встановлений строк перебування в Україні більш ніж як на 30 днів, а так само проживав на території України без документів і без права проживання. Також відповідач не має дійсного паспорта, відсутні документи на проживання в Україні. стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.203 КУпАП 08.05.2026 року та постановою накладено адміністративне стягнення у розмірі 5 100,00 грн. станом на 11.05.2026 року добровільно штраф не сплачено.

Посилаються на ч.8 ст.26 Закону України З «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» що така норма про примусове повернення не застосовується оскільки відповідача не має документу, що посвідчує особу та дають право на виїзд з України.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що рішенням ГУ ДМС в Одеській області від 31.03.2025 року стосовно гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), громадянина Федеративної республіки Нігерії, ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення №5101100100000778 про примусове видворення з України.

Також не вбачається будь-яких доказів щодо загрози відповідачу бути страченим або підданим катуванню, чи нелюдському поводженню з боку влади країни, куди він видворяється.

Щодо Відповідача 08.05.2026 року надано Довідку про особу ГУ ДМС, відповідач відмовився від зняття біометрії для відцифрування пальців рук.

03.10.2024 року прийнято рішення ДМС України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту №162-24 і наказом №61 від 26.03.2026 року визнано недійсною довідку про звернення за захистом в Україні 014146, чим скасовано строк дії документу, продовжений до 13.05.2026 року.

Зазначене рішення було відповідачем оскаржено в судовому порядку за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року (справа №420/576/25) позов залишено без задоволення.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 року рішення суду від 19.08.2025 року залишено без змін.

08 травня 2026 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення про примусове видворення з України іноземця ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), громадянина Федеративної республіки Нігерії. Згідно ч.4 ст.30 Закону України №3773-ІV, зазначивши що дозволений строк перебування в Україні у відповідача закінчився.

При цьому відсутній підпис самого відповідача про отримання вказаного рішення у присутності перекладача.

08 травня 2026 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства які незаконно перебувають в Україні щодо відповідача, про що також є повідомлення про поміщення його до миколаївського ПТПІ та Акт прийому-передачі о 13.55 год. 08.05.2026 року.

Згідно відзиву його представника адвоката Рахнянської С.В. позов не визнається, а також зазначається, що відсутнє ухилення відповідача, оскільки відсутнє рішення про його повернення .

З зазначеними доводами суд не погоджується, оскільки спростовуються фактами, які встановлено рішеннями суду по справі №420/576/25.

Як встановлено судом, під час судового засідання 11.05.2026 року, а саме ДУ «Миколаївський ПТП іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» повідомив та надав письмово відповідь, що явка ОСОБА_1 в судове засідання не може бути забезпечена, оскільки 11.05.2026 року о 15.00 год. його було звільнено по закінченню терміну тримання 72 годин.

Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України За наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Законом України від "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 5 Конвенції кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Виходячи з вищевикладеного , враховуючи що затримати відповідача ОСОБА_1 у пункті тимчасового перебування іноземця, як такого що незаконно перебуває в Україні, не вбачається можливим, оскільки він там не перебуває, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд вважає, що позивач не позбавлений можливості пред`явити аналогічний позов у випадку його виявлення та затримання.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), громадянина Федеративної республіки Нігерії, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.

Повний текст рішення буде складено та підписано 08.06.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.