Ухвала суду № 137214402, 09.06.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/490/24

Номер провадження 1-кс/504/239/26

У Х В А Л А

09.06.2026 рокус-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву старшого прокурора групи прокурорів прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Доброславського районного суду Одеської області перебуває заява старшого прокурора групи прокурорів прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України.

В обґрунтування своєї заяви прокурор ОСОБА_3 зазначив, що на розгляді судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_6 перебуває обвинувальний акт справі № 504/490/24 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3,4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України. Проте під час судових засідань головуючим по справі суддею ОСОБА_4 в порушення ч.2 ст.45, ч.3 ст.81, ч.4 ст.110, ст.370, ст.371 ст.342, ст.343 КПК України, до участі у процесі було допущено громадянина ОСОБА_7 відомості про якого не внесено до ЄРАУ, також йому було надано матеріали кримінального провадження для ознайомлення, крім того суддя ОСОБА_4 безпідставно відклав судове засідання надавши ОСОБА_7 час на «виправлення помилок».

02.06.2026 року суддею ОСОБА_4 без виходу до нарадчої кімнати та без постановлення вмотивованої ухвали у вигляді окремого документа в задоволенні відводу ОСОБА_7 було відмовлено та ухвалено додаткове рішення про припинення участі ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні.

На думкупрокурора ОСОБА_3 , особливої уваги заслуговують мотиви та усні публічні заяви головуючого судді ОСОБА_4 висловлені ним під час судового засідання 02.06.2026р., що він «не зобов`язаний стежити за всіма адвокатами».

Прокурор ОСОБА_3 вважає, що викладені обставини, дії та особисті заяви головуючого судді ОСОБА_4 викликають обґрунтовані сумніви в його об`єктивності та неупередженості.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заяву про відвід та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення якого були повідомлені своєчасно, належним чином, 05.06.2026 року захисник-адвокат ОСОБА_8 подав клопотання про розгляд заяви про відвід без їх участі, в якому зазначив, що заперечують проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_4 , проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Представник потерпілої особи, селищний голова Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_9 , в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була повідомлена своєчасно, належним чином, що підтверджено відповідною довідкою, проте її неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Суддя Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_4 05.06.2026 року надав письмові пояснення з приводу заяви про відвід, в яких вказав, що доводи викладені прокурором ОСОБА_3 вважає не обґрунтованими, його твердження не є підставою для задоволення заяви про відвід, оскільки є виключно незгодою з прийнятими процесуальними рішеннями головуючого судді у кримінальному провадженні.

Розглянувши заяву про відвід, суд приходить до наступного.

Так, стаття 75 КПК України передбачає вичерпний перелік недопустимості участі судді в кримінальному провадженні, а стаття 76 КПК України передбачає вичерпний перелік обставин недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.

При цьому згідно із ч. 5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивований.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно ч.1 ст.76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Згідно ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ч.1 ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним".

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Розглянувши заяву про відвід, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про відвід судді ОСОБА_4 не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність вичерпних підстав для його відводу, що передбачені ст.ст.75, 76 КПК України, а також доказів, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді під час розгляду кримінального провадження, тому заявлений відвід задоволенню не підлягає.

Крім того, в компетенцію судді, при розгляді питання про наявність підстав для відводу іншому судді, не входить вирішення питання щодо законності та обґрунтованості прийнятих процесуальних рішень іншим суддею, а також надання оцінки щодо наслідків таких дій.

Відтак доводи прокурора ОСОБА_3 , на які вів посилається в якості підстав для відводу судді є фактичною незгодою з процесуальними рішеннями прийнятими головуючим суддею ОСОБА_4 у кримінальному провадженні.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Ст.126 Конституції України передбачено, що вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до ч.3 ст.81 КПК України, питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Таким чином, у задоволенні заяви старшого прокурора групи прокурорів прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_4 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 75, 76, 80, 81, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви старшого прокурора групи прокурорів прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України відмовити.

Копію ухвали вручити заявнику та направити судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_4 та всім учасникам процесу

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1