Ухвала суду № 137214071, 05.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"05" червня 2026 р.Справа № 924/889/25

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 14 826 070,34 грн.,

представники сторін:

позивача: адвокат Яковенко П.А. (в режимі ВКЗ);

відповідача: адвокат Семенов С.В. ( в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2025 задоволено позов у справі №924/889/25 та стягнуто з Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» (32300, Україна, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, місто Кам`янець-Подільський, вул. Ярослава Мудрого, буд. 123, код ЄДРПОУ 36588183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) 14 826 070,34 грн боргу, 177 912,85 грн витрат зі сплати судового збору.

На виконання вказаного рішення 17.11.2025 видано відповідний судовий наказ.

27.05.2026 до Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшла заява з проханням відстрочити виконання судового рішення у справі №924/889/25 до 22.10.2026.

Заява мотивована тим, що КП «Міськтепловоденергія» фактично є єдиним у місті Кам`янець-Подільський підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання, гаряче водопостачання, питне водопостачання та водовідведення для населення, бюджетних установ, закладів освіти, охорони здоров`я, інших соціально важливих об`єктів та суб`єктів господарювання. Відтак одноразове списання з рахунків Боржника 15 003 983,19 грн може спричинити блокування операційної діяльності підприємства, неможливість своєчасної оплати електроенергії, реагентів, матеріалів, аварійних робіт, заробітної плати працівникам, податків та інших обов`язкових платежів, без яких неможливе безперервне функціонування систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Окрім того, протягом дії воєнного стану КП «Міськтепловоденергія» здійснює діяльність в умовах законодавчо встановленої заборони на підвищення тарифів для населення на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, який обмежує можливість підприємства привести тарифи у відповідність до фактичної собівартості послуг.

Так, станом на 01.01.2026 року обсяг заборгованості з різниці в тарифах, затверджений протоколами Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах при Хмельницькій обласній державній адміністрації, становив 462 808,7 тис. грн. При цьому, з урахуванням показників першого кварталу 2026 року загальний розмір такої заборгованості становить 487 378,7 тис. грн.

Відповідач вважає, що саме компенсація/врегулювання різниці в тарифах є одним із реальних економічних джерел, за рахунок яких підприємство може погасити заборгованість перед Стягувачем без зупинення критичних послуг, та саме надання відстрочки дозволить Боржнику зберегти операційну спроможність, продовжити роботу зі стягнення дебіторської заборгованості, вести переговори зі Стягувачем та уповноваженими органами, а також забезпечити більш реалістичний механізм повернення коштів. Натомість негайне примусове списання всієї суми може мати протилежний результат: блокування рахунків, зупинення платежів за електроенергію, матеріали, аварійні роботи та заробітну плату, зменшення поточних надходжень і, як наслідок, погіршення фактичної можливості виконати як це рішення, так і інші зобов`язання перед тим самим Стягувачем.

Зауважує, що станом на дату подання цієї заяви щодо КП «Міськтепловоденергія» вже здійснюються заходи примусового виконання в іншій справі за участю тих самих сторін справі № 924/206/25 за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення 90 697 856,59 грн основного боргу та 847 840,00 грн судового збору. Відтак відповідач зазначає, що одночасне примусове стягнення за рішенням у справі № 924/206/25 та за рішенням у справі № 924/889/25 створить сукупне навантаження на одне й те саме комунальне підприємство і на один і той самий обмежений оборотний ресурс. При цьому, загальний розмір стягнення лише за цими двома рішеннями становить 106 549 679,78 грн без урахування виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Звертає увагу також на обставинах, пов`язаних з повномасштабним вторгненням РФ на територію України, тривалою дією воєнного стану, підвищеними ризиками для об`єктів енергетичної та комунальної інфраструктури, що є надзвичайними подіями в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу строку відстрочення, до 22.10.2026 року включно, наголошує, що такий строк є пропорційним, оскільки дозволить підприємству забезпечити безперервне проходження міжопалювального періоду, підготовку до наступного опалювального сезону, стабілізувати розрахунки зі споживачами, вжити заходів для отримання/ узгодження компенсації різниці в тарифах, а також погодити зі Стягувачем реалістичний поетапний механізм погашення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення на 05.06.2026.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.06.2026 вимоги заяви підтримав та просить відстрочити виконання рішення у даній справі до 22.10.2026.

Представник позивача в засіданні 05.06.2026 та у запереченнях вважає доводи відповідача безпідставними. Заперечення мотивує тим, що фінансова звітність підприємства є тільки одним з елементів, які свідчать про складний фінансовий стан підприємства, який в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. Водночас, скрутне фінансове становище, на яке посилається Відповідач, не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною. Саму лише недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити.

Позивач вважає, що належними доказами відсутності у Відповідача коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема, є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки Відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, тощо). Проте, такі докази Відповідачем не надані.

З приводу того, що Боржник є об`єктом критичної інфраструктури та виконавцем комунальної послуги, зауважує, що така обставина не є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки сам по собі факт того, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури не зумовлює підстав для відстрочки виконання рішення. Водночас військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору.

Просить врахувати, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» входить до групи Нафтогаз, яка є найбільшою в Україні групою компаній паливно-енергетичного комплексу, що стоїть на захисті енергонезалежності країни та слугує опорою для державного бюджету. Відтак Позивач зобов`язаний забезпечувати природним газом усю територію України. Тобто, особливо в умовах воєнного стану, важливим для Компанії є забезпечення безперебійної роботи та надходження на рахунки коштів від боржників для забезпечення енергетичної безпеки на ринку природного газу. Оскільки газ, що реалізує Позивач, покладений в основу виробництва як електроенергії, так і теплової енергії, то і Позивач також є заручником розрахунків своїх контрагентів, в тому числі, і Відповідача, а тому сторони перебувають у рівнозначному становищі.

Також позивач зазначає, що посилання Відповідача на наявний значний розмір заборгованості держави з компенсації різниці в тарифах не є в розумінні статті 331 ГПК України обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення або роблять його неможливим. Натомість твердження відповідача про можливе надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифах, ґрунтується виключно на припущеннях боржника щодо можливого надходження коштів, суду не надано жодних документів з чіткими датами та сумами надходження коштів. Можливе надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифі, є невизначеною обставиною та не може бути визнана такою, що неодмінно відбудеться, адже наразі відсутня можливість визначити, коли саме означена подія відбудеться.

Додатково акцентує увагу, що природний газ постачався за період з квітня по серпень 2024 року, тобто Боржник 1 рік та 9 місяців не виконує умови договору.

Позивач підсумовує, що наведені Відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочення виконання рішення суду в розумінні статей 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі. Зауважує, що Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на максимально можливий строк, що визначений законодавством та встановлений статтею 331 ГПК України, при тому взагалі не обґрунтовує цей строк і не зазначає, чому саме через рік він зможе виконати рішення суду.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення з доданими документами, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних мотивів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

За змістом наведених норм, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

В основу ухвали про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду на певний період.

У зв`язку з тим, що відстрочка виконання рішення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, суду в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року, відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Надання судом відстрочки виконання рішення повинне ґрунтуватися на обставинах справи, які носять виключний (надзвичайний) характер, що встановлені судом при дослідженні поданих сторонами належних, допустимих та достовірних доказів, враховуючи при цьому принципи розумності та справедливості, з врахування балансу інтересів сторін.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Господарський суд під час розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення враховує не лише можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не повинен допускати їх настання.

Отже, визначальним фактором у вирішенні вказаного процесуального питання є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення і при цьому повинні враховуватися інтереси обох сторін.

Так, на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі №910/8153/17 та від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.

Суд зауважує, що з аналізу статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочка виконання рішення є правом суду, а не обов`язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Відповідно до приписів ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається, зокрема, на існування на даний час незалежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення.

Разом з цим, відстрочення виконання рішення суду порушить баланс інтересів сторін з огляду на те, що стягувач так само, як і боржник, є соціально значущим підприємством критичної інфраструктури, який здійснює ліцензовану діяльність з постачання природного газу на території України, зокрема - промисловим підприємствам, бюджетним організаціям, військовим частинам і т.д. в умовах воєнного стану, забезпечуючи безперебійне та безпечне функціонування обладнання, у зв`язку з чим теж несе значні витрати та збитки, і через наявність тривалий час непогашеної заборгованості боржника за рішенням суду не може в повній мірі та належно забезпечувати діяльність підприємства та його повноцінне функціонування. Адже для діяльності стягувача необхідні кошти, що складаються з витрат на закупівлю газу у видобувних компаній, оплату послуг розподілу та транспортування по магістральних і місцевих мережах, покриття операційних втрат компанії і т.д.

При цьому, позивач функціонує також за обставин введення воєнного стану, підвищеними ризиками для об`єктів енергетичної інфраструктури. Відтак суд не приймає відповідні доводи боржника на підтвердження необхідності відстрочення виконання судового рішення.

На підтвердження складного фінансового становища відповідачем надано протоколи засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості із різниці в тарифах при Хмельницькій обласній державній адміністрації за період з 2023 по 2026 роки, постанови державного виконавця від 21.04.2026 про відкриття виконавчого провадження №80810831 щодо виконання судового рішення у справі №924/206/25 про стягнення з відповідача 90697856,59 грн. боргу та 848840,00 грн. судового збору, фінансову звітність підприємства за 2025 рік.

В контексті даної справи доводи боржника щодо його скрутного матеріального становища, яке не дозволяє виконати рішення суду найближчим часом, не є беззаперечними, а надані докази не є належними доказами його неплатоспроможності, оскільки реальний матеріальний стан має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема, але не виключно, інформацією про розрахунки боржника, доказами відсутності руху коштів на банківських рахунках, доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів та доказами того, що задоволення вимог стягувача призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, тощо.

Аналогічно існування відкритого виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості за судовим рішенням, в ході якого здійснюється часткове списання заборгованості з арештованих рахунків, не підтверджує необхідність відстрочення виконання іншого судового рішення, яке набрало законної сили. Окрім того, суд не вважає обґрунтованими доводи боржника щодо одночасного стягнення всієї суми боргу у випадку відкриття виконавчого провадження, позаяк погашення заборгованості може здійснюватись поетапно в межах фінансової спроможності боржника.

Разом з цим слід враховувати, що з огляду на засади розумності та справедливості, самі по собі обставини щодо наявності у стягувача кращого фінансового становища як результату його господарської діяльності порівняно з боржником не можуть бути підставою для перекладення відповідних негативних наслідків господарської діяльності боржника на стягувача, тим більш, за тих обставин, що стягувач також, як і боржник, є підприємством критичної інфраструктури.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Судом враховано, що стягнута за рішенням суду сума складається тільки з основної заборгованості, що виникла за поставлений газ у період квітня-серпня 2024, у той час як станом на час розгляду даної заяви боржником не сплачено жодної частини заборгованості, підтвердженої рішенням суду (доказів сплати суду не надано). Відтак, фактично відповідачем вже відстрочено зобов`язання з оплати отриманого у 2024 році роках газу.

Тому надання відстрочки ще до 22.10.2026, як про те просить боржник, безсумнівно призведе до порушення прав позивача на отримання коштів у розумний строк.

Водночас, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем суду не надано жодних доказів, які свідчать про існування обставин, що сприятимуть відновленню платоспроможності підприємства та доказів на підтвердження можливості виконати рішення у строк після запропонованої відстрочки.

При цьому, відповідач жодним чином не був обмежений в можливості вжиття заходів для отримання/узгодження компенсації різниці в тарифах, погодження зі стягувачем реалістичного поетапного механізму погашення заборгованості як з моменту виникнення заборгованості, так і з моменту ухвалення судом рішення у даній справі. Проте, жодних доказів вчинення відповідних дій або їх ефективності до 22.10.2026 боржником не надано.

У даному випадку відстрочка виконання рішення суду не стимулює виконання зобов`язань за договором, оскільки надасть боржнику легальну можливість не проводити погашення заборгованості ще протягом певного часу навіть за наявності такої можливості; надана відстрочка істотно порушуватиме майнові інтереси позивача внаслідок тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання по договору ставить позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач поставив газ ще у 2024 році, а відповідач не здійснив його оплату ні своєчасно відповідно до умов договору, ні станом на 2026 рік, що фактично позбавило позивача можливості користуватися коштами. Водночас, наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають його поточну господарську діяльність, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

З вищевикладеного, з огляду на недоведеність виключних обставин у даному випадку, з метою уникнення порушення балансу сторін, суд відмовляє в задоволенні заяви КП "Міськтепловоденергія" від 27.05.2026 про відстрочення виконання судового рішення у справі №924/889/25.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви КП "Міськтепловоденергія" від 27.05.2026 про відстрочення виконання судового рішення у справі №924/889/25 відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення суддею, 05.06.2026, та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

повний текст ухвали складено 08.06.2026

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в ел. кабінети