Ухвала суду № 137213971, 05.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

05 червня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1966/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про забезпечення позову

за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, 55-А), в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; ідент. код 04059243)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Естет" (61082, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 218, кв. 22, ідент. код 40826118)

про витребування земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова (надалі - Прокурор) подано до Господарського суду Харківської області позовну заяву в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Естет" з вимогами про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок Естет" (код ЄДРПОУ 40826118):

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0052, площею 2.6225 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243);

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0053, площею 2.2028 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243);

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0054, площею 1.8334 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243);

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0055, площею 2.319 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243);

- земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0056, площею 2.0569 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243).

Разом з позовною заявою прокурором було подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт шляхом заборони відчуження на земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 6310136300:12:001:0052, площею 2.6225 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок", (код 12 ЄДРПОУ 40826118);

- 6310136300:12:001:0053, площею 2.2028 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок", (код ЄДРПОУ 40826118);

- 6310136300:12:001:0054, площею 1.8334 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок", (код ЄДРПОУ 40826118);

- 6310136300:12:001:0055, площею 2.319 га по пров. Буковому, 3 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок", (код ЄДРПОУ 40826118);

- 6310136300:12:001:0056, площею 2.0569 га по, пров. Буковому, 3 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок", (код ЄДРПОУ 40826118).

А також заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене нерухоме майно.

Як вказує прокурор, звертаючись з даним позовом до господарського суду, рішенням Харківської міської ради № 456/16 від 21.12.2016 передано у власність ОК "ЖБК "Відпочинок" земельну ділянку, площею 11.0346 га, кадастровий номер 6310136300:12:001:0021, зобов`язано ОК «ЖБК «Відпочинок» оформити речові права на спірну земельну ділянку, одержати вихідні дані для проектування об`єкта будівництва, розробити проектну документацію на будівництво об`єкта. На підставі вказаного рішення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гнилицькою Тетяною Вікторівною, 06.07.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 11,0346 га кадастровий номер 6310136300:12:001:0021 (індексний номер рішення: 42010396 від 11.07.2018 16:24:40) за ОК «ЖБК «Відпочинок». З даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що об`єкт нерухомого майна за №874752663101 (земельна з кадастровим номером 6310136300:12:0001:0021) 02.02.2022 закрито з підстав його поділу. Так, в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:0001:0021, площею 11,0346 га, що розташована за адресою: м. Харків, провулок Буковий, 3, утворилось 5 земельних ділянок: 1) Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:12:001:0052, площею 2,6225 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2573738763120, номер запису про право власності: 46517086 від 02.02.2022); 2) Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:12:001:0053, площею 2,2028 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2573768763120, номер запису про право власності: 46517598 від 02.02.2022); 3) Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:12:001:0054, площею 1,8334 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2573804863120, номер запису про право власності: 46518269 від 02.02.2022); 4) Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:12:001:0055, площею 2,3190 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2573872863120, номер запису про право власності: 46519883 від 02.02.2022); 5) Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:12:001:0056, площею 2,0569 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2573929263120, номер запису про право власності: 46520690 від 02.02.2022).

У подальшому, ОК "ЖБК "Відпочинок" (код ЄДРПОУ 40826118) було реорганізовано в ТОВ "Відпочинок-Естет", яке буде правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків ОК «ЖБК «Відпочинок». Так, 31.05.2023 приватним нотаріусом Шахматовою І.В. зареєстровано припинення ОК «ЖБК «Відпочинок» (код ЄДРПОУ 40826118) в результаті її реорганізації та зареєстровано юридичну особу - ТОВ «Відпочинок-Естет» в результаті перетворення.

Проте, прокурор наголошує, що ОК «ЖБК «Відпочинок» із моменту створення не відповідав правовій природі житлово-будівельного кооперативу, визначеній положеннями Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, а відтак не міг вважатися спеціальним суб`єктом, якому держава надає пільги у вигляді безоплатного отримання земельних ділянок. Тобто, рішенням Харківської міської ради про передачу у власність ОК "ЖБК "Відпочинок" земельної ділянки, площею 11.0346 га з кадастровим номером 6310136300:12:001:0021 прийнято у порушення вимог статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186 (далі Примірний статут), відповідно є незаконним. А наявність у - ТОВ «Відпочинок-Естет» правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. До того ж, - ТОВ «Відпочинок-Естет» знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

Дослідивши матеріали заяви Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про забезпечення позову, докази, подані в обґрунтування даної заяви, суд виходить з наступного.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову передбачений статтею 140 ГПК України, де вбачається, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте суд може викликати заявника для надання пояснень, додаткових доказів, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи викладене в позові та заяві про забезпечення позову, дослідивши та проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Відповідно до ч. 14 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Суд звертає увагу на постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20 щодо посилання на зміст ст. 136 ГПК України - обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З підстав вищезазначеного та встановлених загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанови КГС ВС від 17.09.2021 у справі 910/3547/21, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 06.12.2023 № 917/805/23, постанова ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами" (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Прокурор у своїй заяві про забезпечення позову посилається на припущення щодо існування реальної загрози відчуження відповідачем або здійсненням дій (правочинів) щодо зміни об`єкта нерухомого майна у вигляді змін цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо, що, в свою чергу, може призвести до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу).

Отже, з наведеного заявником, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено та не надано документального підтвердження щодо вчинення з боку Відповідача дій направлених на відчуження майна, яке віднесено до предмету спору, тобто наявності існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Суд вважає, що прокурором переконливо не доведена та документально необґрунтована належним чином теза про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав або інтересів позивача.

За наведених обставин, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, може порушити права відповідача на мирне володіння своїм майном, визначені статтею Першою протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів прокурора, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, прокурором не було надано будь-яких належних доказів на підтвердження ускладнення чи унеможливлення виконання рішення або поновлення його порушеного права чи інтересу у разі невжиття заходів забезпечення позову, а отже доводи прокурора про забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, подана Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова заява про вжиття заходів забезпечення позову, є необґрунтованою, не доведеною належними доказами, а тому, є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 76, 77, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 05.06.2026. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 05.06.2026.

СуддяМ.І. Шатерніков

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.