Рішення № 137213758, 02.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/557/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Германа Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" (вул. Аерофлотська, будинок 2-Б селище міського типу Зарічне, Зарічненський р-н, Рівненська обл., 34000; код ЄДРПОУ 41756288)

про стягнення 175 319 грн 28 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Ковальчук Андрій Олександрович (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення.

28 квітня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від Германа Сергія Олександровича надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" про стягнення 175 319 грн 28 коп., з яких: основний борг 157 277,60 грн.; штраф 16 671,43 грн.; 3% річних 1 370,25 грн.

Ухвалою від 30.04.2026 позовну заяву Германа Сергія Олександровича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" про стягнення 175 319 грн 28 коп. - залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду уточнення позовної заяви із узгодженням сторін у судовому процесі у вступній частині позовної заяви з прохальною частиною позовної заяви.

04 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій вказано, що Герман Сергій Олександрович виступає позивачем у справі № 918/557/26 в якості фізичної особи-підприємця.

Дослідивши означену заяву, судом встановлено, що позивач усунув недоліки позовної заяви в межах процесуального строку, встановленого судом.

Ухвалою від 07.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/557/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Германа Сергія Олександровича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" про стягнення 175 319 грн 28 коп. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 02.06.2026. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

29 травня 2026 року від представника позивача надійшла заява про проведення усіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів адвоката Ковальчука Андрія Олександровича.

Ухвалою від 02.06.2026 заяву представника Фізичної особи-підприємця Германа Сергія Олександровича про участь у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції у справі № 918/557/26 - задоволено. Постановлено провести судове засідання, яке відбудеться "02" червня 2026 р. о 13:20 год. та усі подальші судові засідання у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/557/26 із представником позивача адвокатом Ковальчуком Андрієм Олександровичем в режимі відеоконференції.

Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.

02 червня 2026 року судом встановлено, що відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання. Причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки у відповідача наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 07.05.2026, котра доставлена до його електронного кабінету 07.05.2026 о 19:52 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак відповідач вважається таким, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 08.05.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі відповідача.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою від 07.05.2026, серед іншого, запропоновано:

- відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України;

- позивачу - у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

Враховуючи, що відповідач вважається таким, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 08.05.2026 строк на подання відзиву тривав до 25.05.2026 (із урахуванням вихідних днів) включно та наразі сплинув.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні в режимі ВКЗ представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ФОП Германом С.О. та ТОВ «АК ПОЛІССЯ» 11.07.2025 було укладено Договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №11/07-25. На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідач оплатив послуги за актами № СО-0000018 від 13.11.2025, № СО-0000019 від 14.11.2025, № СО-0000020 від 20.11.2025 та № СО-0000021 від 05.12.2025, однак не виконав зобов`язання щодо оплати послуг за актом № СО-0000001 від 02.01.2026 на суму 157 277,60 грн. Незважаючи на підписання зазначеного акта та прийняття результатів наданих послуг, відповідач у встановлений договором строк оплату не здійснив.

Позивач також вказує, що наявність заборгованості в сумі 157 277,60 грн підтверджується підписаними сторонами актами звірки станом на 27.02.2026 та 17.03.2026, що свідчить про визнання відповідачем боргу.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 157 277,60 грн, штраф згідно з п. 9.1.1 договору в сумі 16 671,43 грн та 3 % річних у сумі 1 370,25 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11.07.2025 Фізична особа-підприємець Герман Сергій Олександрович, як Орендодавець та Товариство з обмеженою відповідальністю «АК ПОЛІССЯ», як Орендар, уклали Договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 11/07-25.

Відповідно до п. 1.1. Договору визначено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором та згідно зі ст. 805 ЦК України, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом із обслуговуючим персоналом (далі - Екіпажем), а Орендар зобов`язується прийняти Техніку Орендодавця та сплачувати орендну плату за її використання.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що орендна плата за Договором становить загальну вартість наданих послуг оренди та розраховується у Додатках №2 (в усіх його редакціях) до цього Договору, які з моменту підписання є невід`ємною його частиною.

Згідно з Додатком № 2 Договору визначено, що оренда сільськогосподарської техніки з екіпажем (соя) становить 70 $, за 1 га, з ПДВ; оренда сільськогосподарської техніки І екіпажем (кукурудза) становить - 45$ за 1 га, з ПДВ.

Сторони дійшли згоди, що орендна плата визначається в еквіваленті долару США, виходячи з курсу НБУ на день складання акту оплати. Загальна вартість оренди за даним договором визначається на підставі акту приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що оплата за користування технікою здійснюється Орендарем на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у даному Договорі, у розмірі зазначеному в актах приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п . 5.3 Договору розрахунок за даним договором здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури наступним чином:

- попередня оплата у розмірі вартості послуг за обробіток земельних ділянок загальною площею 100 га сплачується в день відвантаження комбайну з тралу на поле, що підлягає обробітку.

- при завершенні обробітку земельної ділянки площею перших 100 га Орендар здійснює передоплату за обробітку наступних ділянок площею 100 га на підставі виставлених рахунків-фактур.

- при завершенні всіх робіт з обмолоту сої, коли залишиться обробити менше 100 га, підсумковий розрахунок проводиться за актом наданих послуг з урахуванням здійснених передоплат протягом 10 днів з дня підписання акта наданих послуг.

Згідно п. 7.1. Договору факт надання послуг з оренди підтверджується Сторонами Актом приймання-передачі наданих послуг оренди.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору ФОП Герман Сергій Олександрович виконав взяті на себе зобов`язання, що підтверджується наступними документами:

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СО-0000018 від 13.11.2025 на суму 297 206,54 грн. повністю оплачений, згідно з платіжною інструкцією від 13.11.2025;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СО-0000019 від 14.11.2025 на суму 189 288,45 грн. повністю оплачений, згідно платіжної інструкції від 14.11.2025;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СО-0000020 від 20.11.2025 на суму 378 853,20 грн. повністю оплачений, згідно платіжної інструкції від 20.11.2025;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СО-0000021 від 05.12.2025 на суму 379 654,20 грн. повністю оплачений, згідно платіжної інструкції від 05.12.2025;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СО-0000001 від 02.01.2026 на суму 157 277,60 грн. як видно із матеріалів справи, оплата відсутня.

Із урахуванням викладеного суд констатує, що відповідач отримав очікуваний результат за договором та підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) але роботи виконані Позивачем оплатив частково. Неоплаченими залишаються 157 277,60 грн.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №11/07-25 від 11.07.2025, на підставі якого виникли спірні правовідносини, за своєю правовою природою є договором найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтями 798, 799 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті 805 ЦК України передбачено, що управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 Договору підсумковий розрахунок проводиться «протягом 10 днів з дня підписання акта наданих послуг».

Акт № СО-0000001 на суму 157 277,60 грн. підписано 02.01.2026, отже граничний строк оплати - 13.01.2026.

Як встановлено судом із матеріалів справи, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором перед позивачем становить 157 277,60 грн.

При цьому, як видно із актів звірки станом на 27.02.2026 та від 17.03.2026, заборгованість у розмірі 157 277,60 грн. відповідачем визнається як кінцеве сальдо.

Доказів сплати орендних платежів станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано.

Відтак вимога в цій частині про стягнення 157 277,60 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Як видно, позивач також заявив до стягнення 16 671,43 грн. штрафу та 1 370,25 грн. - 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із т. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

На момент виникнення правовідносин між сторонами даного спору положення Господарського кодексу України не діяли, оскільки ГК України втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України №4196-ІХ від 09.01.2025. Таким чином суд не застосовує до спірних правовідносин норми матеріального права, які були визначені ГК України під час вирішення даного спору по суті.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).

Стосовно позадоговірної неустойки законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18; п. 37 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати неустойки за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у Договорі відповідальність у вигляді неустойки , а також визначили її розмір.

Так, відповідно до п. 9.1.1. Договору передбачено, що в разі неналежного виконання грошового зобов`язання Орендарем пункту 5.3 даного Договору, Орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% за кожний день прострочення оплати.

Оскільки сторони, укладаючи Договори, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті у вигляді неустойки то вимоги позивача про її стягнення з відповідача є обґрунтованими.

Однак суд дійшов висновку, що передбачена пунктом 9.1.1 Договору неустойка за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом, як її помилково визначено сторонами у тексті договору. Такий висновок обумовлений тим, що відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 9.1.1 Договору сторони погодили відповідальність у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення оплати, тобто встановили порядок нарахування неустойки залежно від кількості днів прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий спосіб визначення відповідальності відповідає ознакам пені, а не штрафу, який згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання без прив`язки до тривалості прострочення.

Отже, при вирішенні спору суд виходить не з назви санкції, зазначеної сторонами у договорі, а з її змісту та порядку обчислення.

Судом перевірено розрахунки пені за Договорами та встановлено, що останні не є арифметично вірними, з огляду на наступне.

Позивач здійснив нарахування пені, що заявлена до стягнення у сумі 16 671 грн 43 коп. у розмірі 0, 1 % за період із 13.01.2026 до 28.04.2026.

Водночас суд зауважує, що нарахування пені у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу є таким, що суперечить закону.

Так, позивач при здійсненні своїх розрахунків не врахував обмеження розміру пені, що встановлене ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно з якою розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Це положення слугує механізмом для забезпечення балансу між інтересами кредитора та боржника, не допускаючи надмірної фінансової відповідальності, яка могла б поставити боржника у невиправдано важке фінансове становище. Іншими словами, законодавство захищає відповідача від надмірних санкцій. Розрахунок пені, наданий позивачем, перевищує допустимі межі, встановлені законом.

Судом перевірено розрахунки пені за Договором, долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що обґрунтований розмір пені становить 13 775 грн 79 коп., котрий не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунки пені, здійснені судом, долучено до матеріалів справи.

Відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 2 895 грн 64 коп. суд відмовляє.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, зазначені нарахування носять компенсаційний характер і пов`язані із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, право стягнення яких передбачене безпосередньо в Цивільному кодексі України і не передбачається обов`язковості зазначення такого положення в договорі.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних, надані позивачем, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за Договором, встановив, що відповідні розрахунки є арифметично правильними, обґрунтований розмір 3 % річних за вказаний період становить 1 370 грн 25 коп.

Здійснений судом розрахунок в порядку ст. 625 ЦК України долучено до матеріалів справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин.

Враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Висновки за результатами розгляду спору.

Підсумовуючи викладене, суд виснує, що дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача та відповідно про доведеність і обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на загальну суму 172 423 грн 64 коп., з яких: 157 277 грн 60 коп основного боргу, 13 775 грн 79 коп. пені, 1 370 грн 25 коп. 3 % річних.

Згідно п.1 ч.5 ст.238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

В той же час оскільки позовні вимоги про стягнення штрафу за своєю суттю є позовними вимогами про стягнення неустойки у формі пені, розмір якої перевищує встановлене ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" обмеження, - у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 895 грн 64 коп. пені - суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно Фізична особа-підприємець Герман Сергій Олександрович зобов`язаний був сплатити судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 3 328 грн 00 коп.

Судом встановлено, що заявником внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме, 3 328 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 423 від 24.04.2026., із належних 2 662 грн 40 коп

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Фізичній особі-підприємцю Герману Сергію Олександровичу з Державного бюджету України становить 665 грн 60 коп.

Відтак суд роз`яснює Фізичній особі-підприємцю Герману Сергію Олександровичу про його можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 665 грн 60 коп. судового збору у зв`язку із сплатою його із надлишком.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір у розмірі 2 618 грн 43 коп. покладається на відповідача (пропорційно задоволених позовних вимог).

Судовий збір у розмірі 43 грн 97 коп. залишається за позивачем (пропорційно відмовлених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Германа Сергія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" про стягнення 175 319 грн 28 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" (вул. Аерофлотська, будинок 2-Б селище міського типу Зарічне, Зарічненський р-н, Рівненська обл., 34000; код ЄДРПОУ 41756288) на користь Фізичної особи-підприємця Германа Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 157 277 (сто п`ятдесят сім тисяч двісті сімдесят сім) грн 60 коп основного боргу, 13 775 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн 79 коп. пені, 1 370 (одна тисяча триста сімдесят) грн 25 коп. 3 % річних, 2 618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) грн 43 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У решті позовних вимог про стягнення 2 895 грн 64 коп. пені відмовити.

5. Судовий збір у розмірі 43 грн 97 коп. - залишити за позивачем Фізичною особою -підприємцем Германом Сергієм Олександровичем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею "08" червня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич