Рішення № 137213721, 04.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 Справа № 18/257(917/311/26)

за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БУРОВА КОМПАНІЯ "БУКРОС" (ЄДРПОУ 00143136, місцезнаходження: 36034, місто Полтава, вул. ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ, буд. 88/1)

до ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ БК «Букрос», інформації

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Кулій В.М.

за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БУРОВА КОМПАНІЯ "БУКРОС" (ЄДРПОУ 00143136, місцезнаходження: 36034, місто Полтава, вул. ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ, буд. 88/1)

до ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ БК «Букрос», інформації

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін: згідно протоколу

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває господарська справа № 18/257 про визнання Публічного акціонерного товариства Бурова компанія Букрос банкрутом.

До Господарського суду Полтавської області в межах справи № 18/257 про визнання Публічного акціонерного товариства Бурова компанія Букрос банкрутом, надійшла позовна Публічного акціонерного товариства Бурова компанія Букрос до ОСОБА_1 , згідно якої позивач просить:

1. Визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ БК «Букрос», інформацію, поширену Відповідачем у скарзі ОСОБА_1 на арбітражного керуючого Тищенко О.І. №89 від 20.05.2025 (вх. №89653-33-25 від 26.05.2025) із додатками, а саме: " Її дії є злочинними...". "Вважаю, що ОСОБА_2 перебуває у злочинній змові з боржником". "...вона свідомо грабує кредиторів, прикриваючись своїми повноваженнями". "Ця особа є не арбітражним керуючим, а звичайною аферисткою та шахрайкою...".

2. Зобов`язати Відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом подання до Господарського суду Полтавської області заяви про спростування протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, з текстом: "СПРОСТУВАННЯ. На виконання рішення [назва суду] від [дата] у справі № 18/257, я, ОСОБА_1 , спростовую як недостовірну інформацію, поширену мною у скарзі ОСОБА_1 на арбітражного керуючого Тищенко О.І. №89 від 20.05.2025 (вх. №89653-33-25 від 26.05.2025) до Міністерства юстиції із додатками та відображену в ухвалах господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 та від 13.02.2025 справа №18/257, про те, що арбітражний керуючий Тищенко О.І. у змові з ПАТ БК «Букрос» вчиняє злочини. Зазначені відомості є неправдивими".

3. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 100 000,00 грн. відшкодування шкоди, завданої діловій репутації.

4. Заборонити Відповідачеві поширювати в майбутньому недостовірну інформацію, зазначену в пункті 1.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 року справу № 18/257 розподілено судді Киричуку О.А.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду між суддями від 02.03.2026р. справа за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Бурова компанія Букрос до ОСОБА_1 про визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ БК «Букрос», інформації передана на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 10.03.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 02.04.2026, запропонувати, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою від 02.04.2026 суд постановив відкласти підготовче засідання на 09.04.2026 р., запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

Від відповідача 09.04.26 надійшов відзив на позов, згідно якого він просить суд поновити строк подачі відзиву на позовну заяву, відмовити в повному обсязі в позовній заяві по справі №18/257(917/311/26). Крім того, від відповідача 09.04.26 надійшло клопотання, згідно якого заявник просить залучити до матеріалів справи копію листа Сумського регіонального управління Міністерства юстиції України №5844/51687-1-25/11.3 від 02.04.2026 року.

09.04.26 від керуючого санацією ПАТ БК «БУКРОС» арбітражного керуючого Тищенко О.І. надійшло клопотання, згідно якого заявник просить розгляд справи в підготовчому засіданні 09.04.2026 справа № 18/257(917/311/26) здійснити без участі представника ПОЗИВАЧА ПАТ БК «БУКРОС», перейти до стадії розгляду по суті позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ БК «Букрос», інформації.

Ухвалою від 09.04.2026 суд постановив поновити відповідачу строк для подання відзиву, відкласти підготовче засідання на 07.05.2026 р.

Інші заяви чи клопотання сторони на стадії підготовчого провадження не подавали.

У підготовчому засіданні, 07.05.2026р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 07.05.2026р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 18/257(917/311/26), призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 04.06.2026.

У судове засідання з розгляду справи по суті 04.06.2026 з`явився відповідач, представник позивача не з"явився.

Суд враховує, що 04.05.26 від керуючого санацією ПАТ БК «БУКРОС» арбітражного керуючого Тищенко О.І. надійшло клопотання, згідно якого заявник просить розгляд справи № 18/257 (917/311/26) здійснити без участі представника ПОЗИВАЧА ПАТ БК «БУКРОС».

У судовому засіданні 04.06.2026 суд з`ясував обставини справи та дослідив докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечив.

У судовому засіданні 04.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Бурова компанія Букрос (далі по тексту - Відповідач) зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 0014136.

При цьому, у провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 18/257 про банкрутство ПАТ БК «Букрос», провадження у якій порушено ухвалою господарського суду Полтавської області (далі - ГСПО) від 18.07.2006 року, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон).

31.08.2006 року ухвалою ГСПО введено процедуру розпорядження майном ПАТ «Бурова компанія «Букрос».

24.10.2008 року затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ БК «Букрос».

Ухвалою ГСПО від 21.11.17 у справі № 18/257 введено процедуру санації ПАТ «Бурова компанія «Букрос». На даний час провадження перебуває в процедурі санації. Обов`язки керуючого санацією покладені на арбітражного керуючого Тищенко О.І. Справа розглядається у відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній до 19.01.2013 року), надалі Закон про банкрутство. Ст. 5 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Практика Верховного Суду визначає, що частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено концентрацію розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство всіх майнових спорів за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем) і це вимоги до боржника або його позови про витребування майна, відшкодування шкоди тощо.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови ВП ВС від 15.01.2020 по справі № 607/6254/15- ц, від 28.01.2020 по справі № 50/311-б).

ПАТ БК «Букрос» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ БК «Букрос», інформації.

Позов підписаний керуючим санацією ПАТ БК «БУКРОС» арбітражним керуючим Тищенко О.І.

Предметом позову у даному випадку визначена інформація, яка на думку позивача, є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ БК «Букрос», а саме: "Її дії є злочинними...". "Вважаю, що ОСОБА_2 перебуває у злочинній змові з боржником". "...вона свідомо грабує кредиторів, прикриваючись своїми повноваженнями". "Ця особа є не арбітражним керуючим, а звичайною аферисткою та шахрайкою...". Інформація, за твердженням ОСОБА_2 , поширена Відповідачем у скарзі ОСОБА_1 на арбітражного керуючого Тищенко О.І. №89 від 20.05.2025 (вх. №89653-33-25 від 26.05.2025) із додатками.

В обгрунтування позову позивач вказує, що:

- Фізична особа ОСОБА_1 до 18.11.2025 (до часу повного погашення кредиторських вимог) являвся кредитором ПАТ БК «БУКРОС» та стороною у справі №18/257. Також ОСОБА_1 є міноритарним акціонером, а так є кінцевим бенефіціарним власником боржника ПАТ БК «БУКРОС».

- відповідач, ОСОБА_1 , позиціонуючи себе як уповноважена особа акціонерів Позивача за підробленим протоколом загальних зборів від 16.04.2016, поширив недостовірну інформацію, що порочить ділову репутацію Позивача ПАТ БК «БУКРОС». Зокрема, 08 липня 2025 (вх. № ) від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 49619, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворицького, 21 А надійшов рекомендований лист, який містив: 1. Посвідчення на проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 03.07.2025 №40. 2. Скаргу ОСОБА_1 на арбітражного керуючого Тищенко О.І. №89 від 20.05.2025 (вх. №89653-33-25 від 26.05.2025) із додатками. До скарги Скаржника додані копії додатків, більша половина із яких в абсолютно нечитабельному вигляді. Прочитати та зрозуміти зміст таких додатків неможливо. Скаржник такими діями проявив неповагу до органу контролю та арбітражного керуючого. Під час перевірки перевірялися питання, викладені у скарзі ОСОБА_1 від 20.05.2025 № 89 (вх. № 89653-33-25 від 26.05.2025) на дії арбітражного керуючого Тищенко О.І. під час виконання нею повноважень керуючого санацією у справі № 18/257 про банкрутство ПАТ БК «БУКРОС».

- у скарзі на дії (бездіяльність) керуючого санацією Тищенко О.І., Відповідач використав такі твердження: "Її дії є злочинними...", "Вважаю, що ОСОБА_2 перебуває у злочинній змові з боржником", "...вона свідомо грабує кредиторів, прикриваючись своїми повноваженнями", "Ця особа є не арбітражним керуючим, а звичайною аферисткою та шахрайкою...".

- ці твердження є недостовірними, викладеними в образливій формі та спрямованими на підрив довіри до Позивача як учасника процедури банкрутства. Вони створюють враження про злочинну діяльність Позивача, що призводить до ВТРАТИ ДОВІРИ кредиторів, ПАРТНЕРІВ ТА ПОТЕНЦІЙНИХ ІНВЕСТОРІВ. Крім того, такі висловлювання порушують презумпцію невинуватості та можуть призвести до економічних втрат, наприклад, через відмову від співпраці або ускладнення процедури санації.

- окрім того в розпорядженні наявний лист ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України на електронну скриньку для звернень громадян від 24.01.2026. ОСОБА_1 використовує фрази «розграблення майна», «використання баз у своїх цілях», «використання грошових надходжень на санаційний рахунок», «підготовка до ліквідації нафтогазового підприємства», «нанесла мільярдні збитки державі, нафтогазовому підприємству разом із проросійськими структурами». При цьому жодного доказу не надає.

- також в розпорядженні наявний лист від 15.12.2025 до ТВО Міністра юстиції України Сугак Л.П. ОСОБА_1 зазначає, що на його думку « ОСОБА_2 розпоясалася повністю, захопила базу виробництва».

- подібні висловлювання ОСОБА_1 використовує під час розгляду справи про банкрутство ПАТ БК «БУКРОС» постійно у своїх виступах, на недопустимість яких керуючий санацією неодноразово звертала увагу суду та просила захисту з боку суду. Так в ухвалах від 27.01.2025 та від 13.02. 2025 року справа №18/257 знайшло відображення висловлювань ОСОБА_1 , які порочать ділову репутацію ПАТ БК «БУКРОС».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

У статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб (стаття 68 Конституції України).

За змістом частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ін.), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина 1 статті 91 ЦК України).

У частині 1 статті 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством (частина 1 статті 201 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Виходячи з наведених положень закону застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, зокрема норм Господарського процесуального кодексу України.

В статті 41 ГПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а отже і встановлення наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке він зазначає в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

У постанові від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 міститься висновок про стадійність захисту права, зокрема, вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно виснувала щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову у справах про захист, зокрема, ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації.

Наголошувала, що при розгляді справ зазначеної категорії, суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, предметом розгляду якої були вимоги про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди за поширення інформації, що не відповідає дійсності й порочить ділову репутацію).

У пункті 6.13 постанови від 07.12.2021 у справі №905/902/20 Велика Палата Верховного Суду окрім наведеного також зазначила, що обставина поширення спірної інформації входить до предмета доказування у відповідній справі.

У постановах від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі №910/5117/17 Верховний Суд виснував, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи немає.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Тобто для розгляду цієї категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

У справі, що розглядається, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, проаналізувавши обставини цієї справи у контексті наявності чи відсутності всіх елементів складу правопорушення, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності повного складу правопорушення.

Така оцінка сформована судом в результаті безпосереднього дослідження доказів, зокрема самої скарги ОСОБА_1 від 20.05.2025 № 89 (вх. № 89653-33-25 від 26.05.2025) на дії арбітражного керуючого Тищенко О.І. під час виконання нею повноважень керуючого санацією у справі № 18/257 про банкрутство ПАТ БК «БУКРОС».

Так, при дослідженні тексту скарги судом не виявлено тверджень саме з тим формулюванням, які, на думку позивача, є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ БК «Букрос», та про зобов"язання спростувати якої позивач просить у межах даної справи.

Крім того, на переконання суду інформація про зобов"язання спростувати якої позивач просить у межах даної справи, а саме: " Її дії є злочинними...". "Вважаю, що ОСОБА_2 перебуває у злочинній змові з боржником". "...вона свідомо грабує кредиторів, прикриваючись своїми повноваженнями". "Ця особа є не арбітражним керуючим, а звичайною аферисткою та шахрайкою...", саме особи позивача (ПАТ БК «БУКРОС») не стосується. Матеріалами справи не підтверджено, що вказана інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Суд також звертає увагу, що позивач - ПАТ БК «БУКРОС» - належним чином не довів, що інформація будь-яким чином дискредитує його, призвела до негативних наслідків або завдала шкоди його діловій репутації.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності повного складу правопорушення, що зумовлює суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог про:

1. Визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ПАТ БК «Букрос», інформацію, поширену Відповідачем у скарзі ОСОБА_1 на арбітражного керуючого Тищенко О.І. №89 від 20.05.2025 (вх. №89653-33-25 від 26.05.2025) із додатками, а саме: " Її дії є злочинними...". "Вважаю, що ОСОБА_2 перебуває у злочинній змові з боржником". "...вона свідомо грабує кредиторів, прикриваючись своїми повноваженнями". "Ця особа є не арбітражним керуючим, а звичайною аферисткою та шахрайкою...".

2. Зобов`язання Відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом подання до Господарського суду Полтавської області заяви про спростування протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, з текстом: "СПРОСТУВАННЯ. На виконання рішення [назва суду] від [дата] у справі № 18/257, я, Кулій Валерій Микитович, спростовую як недостовірну інформацію, поширену мною у скарзі ОСОБА_1 на арбітражного керуючого Тищенко О.І. №89 від 20.05.2025 (вх. №89653-33-25 від 26.05.2025) до Міністерства юстиції із додатками та відображену в ухвалах господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 та від 13.02.2025 справа №18/257, про те, що арбітражний керуючий Тищенко О.І. у змові з ПАТ БК «Букрос» вчиняє злочини. Зазначені відомості є неправдивими".

3. Заборону Відповідачеві поширювати в майбутньому недостовірну інформацію, зазначену в пункті 1.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 100 000,00 грн. відшкодування шкоди, завданої діловій репутації суд зазначає, що вона є похідною, тому також задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Також, аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Передбачений статтею 79 ГПК України стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

З огляду на вищевказані норми процесуального права, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем про порушення його прав не обґрунтовані та не доведені, спростовуються наданими учасниками справи доказами, тому у задоволенні позову має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.06.26 р.

Суддя Киричук О.А.