Ухвала суду № 137213682, 08.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"08" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2989/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

Розглянувши скаргу Комунального виробничого експлуатаційного підприємства ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО від 15.05.2025р. вх. № ГСОО 2-968/26 на дії (бездіяльність) державного виконавця по справі №916/2989/25

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ЄДРПОУ 42399676)

До відповідача: Комунального виробничого експлуатаційного підприємства ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО (66300, Одеська обл., місто Подільськ, провулок Куяльницький, будинок, 28а; ЄДРПОУ 25977888)

Про стягнення 31772670,38 грн

Суб`єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

За участю:

Від позивача: Тіщенко А.А., довіреність

Від відповідача (скаржника): Никисла О.І., ордер

Від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: Положай В.Є., довіреність

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального виробничого експлуатаційного підприємства ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО про стягнення коштів в розмірі 31772670,38 грн. основного боргу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.11.2025р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг задоволено повністю. Стягнуто з Комунального виробничого експлуатаційного підприємства ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг кошти в розмірі 31772670,38 грн. основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 381272,05грн.

10.12.2025р. судом було надано наказ про примусове виконання рішення суду у даній справі.

15.05.2026р. до суду від Комунального виробничого експлуатаційного підприємства ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО надійшла скарга вх. № ГСОО 2-968/26 по справі №916/2989/25, відповідно до якої скаржник просить суд:

-скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80902093 від 01.05.2026р., винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм В.Є.;

-скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП №80902093 від 04.05.2026 р., винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм В.Є.;

-виконавче провадження ВП №80902093 закрити.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2026р. прийнято скаргу Комунального виробничого експлуатаційного підприємства ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО від 15.05.2025р. вх. № ГСОО 2-968/26 на дії (бездіяльність) державного виконавця по справі №916/2989/25 до розгляду та призначено розгляд скарги на "08" червня 2026 р. о 09:30. Запропоновано Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати письмові пояснення щодо поданої скарги. Викликано учасників справи та представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання на 08.06.2025р. о 09:30.

25.05.2026р. до суду Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано пояснення.

У судовому засіданні від 08.06.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повідомлено, що повну ухвалу буде складено 08.06.2026 року.

В обґрунтування поданої скарги, Комунальним виробничим експлуатаційним підприємством ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО було зазначено суду, що 01.05.2026р. Комунальним виробничим експлуатаційним підприємством «Подільськтеплокомуненерго» отримано Постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.05.2026 ВП №80902093 про стягнення залишку виконавчого збору у виконавчому провадженні №80750571 у розмірі 3213495,13грн. та 04.05.2026р. - Постанову від 04.05.2026 ВП №80902093 про арешт коштів боржника, та вказані постанови винесено з виконання постанови №80750571 від 13.04.2026 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм Віктором Євгеновичем.

Посилаючись на положення абз. 3 ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та положення Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ №845 від 03.08.2011р., скаржником було зазначено суду, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положай Віктор Євгенович всупереч вимог законодавства відкрив виконавче провадження №80902093 та наклав арешт на бюджетні кошти комунального підприємства.

Скаржник вважає, що будь-які виконавчі провадження щодо стягнення грошових коштів з Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» повинні виконуватися виключно уповноваженою особою Управлінням Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області.

Також, скаржником було зауважено, що він є комунальним підприємством, яке створене відповідно до рішення Подільської міської ради Подільського району Одеської області (фінансується з місцевого бюджету), що підтверджується Статутом КВЕП «Подільськтеплокомуненерго», а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які наявні в матеріалах цієї справи. Основною метою діяльності відповідача є забезпечення підприємств, установ, організацій та населення, а також інших абонентів тепловою енергією, сприяння розвитку національної економіки України.

Надаючи пояснення на скаргу, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було зазначено суду, що скаржником оскаржуються дії державного виконавця, вчинені у межах виконавчого провадження ВП №80902093, відкритого на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

За доводами Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Постанова про стягнення виконавчого збору від 13.04.2026р. була винесена у виконавчому провадженні №80750571 після повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та після повернення виконавчого документа постанова про стягнення виконавчого збору була виведена в окреме виконавче провадження №80902093.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є самостійними виконавчими документами.

Таким чином, як зазначає Відділ, первісне виконавче провадження щодо виконання судового рішення завершене, виконавчий документ суду фактично не виконується, предметом оскарження є дії державного виконавця у межах окремого виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, постанова про виконавчий збір є самостійним виконавчим документом, отже, спір не стосується виконання судового рішення №916/2989/25, виданого Господарським суду Одеської області, а стосується виконання окремого виконавчого документа органу державної виконавчої служби.

За посиланням суб`єкта оскарження, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що спори щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та дій, вчинених у межах їх виконання, підлягають розгляду саме в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим провадження за скаргою підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши матеріали поданої скарги Комунального виробничого експлуатаційного підприємства ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО від 15.05.2025р. вх. № ГСОО 2-968/26 на дії (бездіяльність) державного виконавця по справі №916/2989/25, заслухавши пояснення представників сторін та державного виконавця, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частинами 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчим документом. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 2 Закону України Про виконавче провадження, однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Положеннями ст. 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Предметом розгляду даної скарги є оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80902093 від 01.05.2026р. та постанови про арешт коштів боржника ВП №80902093 від 04.05.2026 р., винесених старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм В.Є.

Як з`ясовано судом, 01.05.2026р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм В.Є. винесено постанову про відкриття провадження ВП №80902093 про стягнення залишку виконавчого збору у виконавчому провадженні №80750571 у розмірі 3213495,13 грн.

04.05.2026р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм В.Є. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №80902093 про стягнення залишку виконавчого збору у виконавчому провадженні №80750571 у розмірі 3213495,13 грн.

Отже, судом з`ясовано, що оскаржувані Комунальним виробничим експлуатаційним підприємством ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України були винесені державним виконавцем Положаєм В.Є. в межах стягнення саме залишку виконавчого збору у виконавчому провадженні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом

За таких обставин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених, зокрема, у постановах від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 14.11.2018 у справі №906/515/17, від 13.03.2019 у справі №545/2246/15-ц, від 03.04.2019 у справі №370/1034/15-ц, у справі №370/1288/15-ц, від 21.08.2019 у справі №381/2126/18, від 05.05.2020 у справі №589/117/17, від 23.06.2020 у справі №705/1804/13-ц, оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За викладених обставин, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у даній справі за скаргою Комунального виробничого експлуатаційного підприємства ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80902093 від 01.05.2026р. та постанови про арешт коштів боржника ВП №80902093 від 04.05.2026 р., які винесені старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм В.Є., та закриття виконавчого провадження ВП №80902093.

Керуючись сп. 1, ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 340, 342 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про виконавче провадження суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Провадження у справі №916/2989/25 по розгляду скарги Комунального виробничого експлуатаційного підприємства ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО від 15.05.2025р. вх.№ ГСОО 2-968/26 на дії (бездіяльність) державного виконавця закрити.

Повну ухвалу складено 08.06.2026р.

Ухвала набирає законної сили 08.06.2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Т.Г. Д`яченко