Рішення № 137213340, 08.06.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/144/26

Провадження № 2/604/246/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сташків Н.Б.,

за участі секретаря судового засідання Крупи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Підволочиську за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року представник позивача звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором позики №73995529 у розмірі: 31894,88 грн, з яких: 13591,07 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6905,53 грн. - сума заборгованості за відсотками, 8698,28 грн. сума заборгованості за понадстрокове користування кредитом, 2700,00 грн комісія за надання кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №73995529, який укладено в електронній формі, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу надано кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаних у реєстрах божників. Відповідно до реєстру боржників №10 від 25 липня 2025 року до вищевказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31894,88 грн, з яких: 13591,07 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 6905,53 - грн сума заборгованості за відсотками, 8698,28 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом, 2700,00 грн. - комісія за надання кредиту.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року було відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в поданій позовній просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився повторно, про причини неявки суд не повідомив. Інших заяв, крім заяви від 23 березня 2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду від імені відповідача не надходило. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст.280-282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №73995529 за умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі 18000 грн. строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за базовою процентною ставкою/день 0,75%, за процентною ставкою за понадстрокове користування 4,00%. Строк повернення кредиту 03.04.2024 року.

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний вище договір позики укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

27 березня 2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

25 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду №6 до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, якою встановлена, зокрема, загальна сума права вимоги що відступається згідно реєстру боржників №10 від 25 липня 2025 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 10 від 25 липня 2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №73995529 в сумі 31894,88 грн., з яких: 13591,07 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6905,53 грн. - сума заборгованості за відсотками, 8698,28 грн. сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою.

Згідно п.1.1 вказаного договору факторингу №27/03/25, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договорів.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №73995529 на суму 31894,88 грн.

Згідно з умовами вказаного договору позики, позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві отриману суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості складеного первісним кредитором, судом встановлено що відповідач ОСОБА_1 вносив часткові оплати в загальному розмірі 8786,13 гривень в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором №73995529, останню з яких було внесено 11 квітня 2025 року в сумі 420,33 грн. Суд розцінює часткове погашення заборгованості відповідачем як визнання відповідачем кредитних зобов`язань.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , перерахування обумовленої суми кредитних коштів в розмірі 18000,00 грн. відповідачу та переходу права вимоги за спірним кедитним дорговром факторингу від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Однак суд не погоджується із сумою заборгованості нарахованою позивачем. Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором по відсотках, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в період після 09 лютого 2025 року здійснено поза межами узгодженого між сторонами строку кредитування.

Відтак, нарахування відсотків за користування кредитом після вказаної дати є неправомірним.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Згідно умов спірного договору кредиту №73995529 кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 18000,00 грн строком на 30 днів від дати отримання кредиту, тобто до 09 лютого 2025 року (п. п. 2.2.1, 2.2.2 договору). Такий же строк кредитування вказаний і у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Суд звертає увагу, що позивачем до заборгованості включено відсотки після спливу цього строку. Однак, суд виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні ч.1 ст.212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору строку кредитування та розміру процентної ставки.

Фактично застосування положень договору про так звану автопролонгацію призводить до нарахування процентів за іншою, значно більшою ставкою та за інший строк користування кредитом, ніж передбачено первісними умовами договору та графіком платежів, що за своєю правовою природою є наслідком порушення позичальником зобов`язання і фактично набуває характеру штрафних санкцій, а не плати за правомірне користування кредитом. За таких обставин підстави для нарахування відсотків після спливу погодженого сторонами строку кредитування відсутні.

Враховуючи умови договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 11 січня 2025 року по 09 лютого 2025 року - в межах строку кредитування 30 днів, який визначено позивачем в розрахунку заборгованості у розмірі 1350 грн. (така ж сума відображена у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) є обґрунтованою.

Крім того, з приводу вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь суми комісії, в загальному розмірі 2700,00 грн., оскільки така вимога не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та досліджених доказах по справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Керуючись положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22), в якій суд касаційної інстанції зауважив, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п.31.25 постанови).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що спірним кредитним договором (п.2.2.4.) встановлено сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 15% від суми кредиту.

Однак первісним кредитором в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які позивачем встановлена комісія.

Оскільки первісний кредитор встановив плату за указані вище послуги, але не надав їх переліку і погодження зі споживачем при укладенні договору, суд вважає, що положення щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію за надання кредиту у нарахованому позивачем розмірі 2700 грн. є нікчемними відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в сумі 2700 грн., встановленою саме за надання кредиту як фінансового інструменту, необхідно відмовити із наведених підстав.

З урахуванням того, що умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом виключно в межах строку кредитування 30 днів, а їх подальше нарахування після спливу цього строку є безпідставним, суд визначає, що належний розмір суми яка підлягає сплаті відповідачем за спірним кредитним договором становить 19350,00 грн та складається з 18000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 1350 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Однак згідно розрахунку первісного кредитора наданого суду позивачем, відповідач частково сплатив свою заборгованість за спірним кредитним договором в загальній сумі 8786,13 грн.

Тому заборгованість відповідача перед позивачем за спірним кредитним договром становить 10563,87 грн. яка повністю складається з тіла кредиту.

Тому позов підлягає частковому задоволенню на вказану суму.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом враховано, що заявлений розмір позовних вимог - 31894,88 грн, сума задоволених позовних вимог становить 10563,87 грн, що становить 33,12% від заявленого розміру позовних вимог. Оскільки позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 881,79 грн понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 07400, київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. лісова, 2, реквізити IBAN НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором про надання коштів у кредит №73995529 від 11 січня 2025 року у розмірі 10563 (десять тисяч п`ятсот шістдесят три) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок.

Стягнути Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 07400, київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. лісова, 2, реквізити IBAN НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривня 79 (сімдесят дев`ять) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н.Б. Сташків