Ухвала суду № 137212793, 09.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2492/26

Провадження № 2/442/1367/2026

УХВАЛА

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у

"09" червня 2026 р. м. Дрогобич

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі

головуючої судді - Курус Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини разом з матір`ю без згоди батька, за участю третьої особи сектору-служби у справах дітей Східницької територіальної громади,-

за участю секретаря судового засідання Верхоляка А.І.,

позивачки- ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

31.03.2026 позивачка звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька за адресою її фактичного проживання у АДРЕСА_1 .

01.04.2026 суддею подано запит до Відділу-центру надання адміністративних послуг Дрогобицької міської ради щодо встановлення місця реєстрації відповідача, відповідь на який суддею отримано 07.04.2026.

08.04.2026 ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.

05.05.2026 сторони у підготовче засідання не з`явилися, позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності, відповідач причин неявки не повідомив.

Представник третьої особи відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради заявила клопотання про заміну третьої особи відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на належну третю особу сектор-службу у справах дітей Східницької територіальної громади.

05.05.2026 підготовче засідання було відкладено на 25.05.2026 у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 , третю особу службу у справі замінено на належну третю особу сектор-службу у справах дітей Східницької територіальної громади, а.с. 30.

25.05.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 09.06.2026, а.с. 38.

Позивач в судовому засіданні позов підтримує, вказала, що вона не зареєстрована у АДРЕСА_1 . Дане житло належить її дядькові і він не заперечує з приводу їхньої режстрації з донькою за цією адресою, проте, доказів цього у неї немає.

Крім цього, зазначила, що зверталась до ЦНАПу у селищі Східниця і їй усно було відмовлено у реєстрації місця проживання доньки, письмової відмови не отримувала.

До органів опіки з приводу зазначеного питання не зверталась.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової кореспонденції за встановленою адресою місця реєстрації. Крім цього, відповідача було повідомлено про дату, час, місце та порядок розгляду зазначеної справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади за посиланням https://dgm.lv.court.gov.ua/sud1306/gromadyanam/vyklyky/, а.с. 42, 43.

Розглядаючи зазначену справу, судом встановлені обставини, які перешкоджають ухваленню судового рішення, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до п. 5, 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно з ч. 5 ст. ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

У даній позовній заяві позивачка просить суд надати їй дозвіл на реєстрацію неповнолітньої дитини за місцем свого фактичного проживання без письмової згоди батька.

Законодавством України визначено, що батьки є законними представниками своїх дітей (ст. 242 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень національного законодавства, для реєстрації місця проживання малолітньої дитини подається письмова згода другого з батьків.

В той же час, донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла чотирнадцятирічного віку.

Відповідно до п.п. 14, 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 7 лютого 2022 року «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання батьків або інших законних представників чи одного з них без їх згоди. Дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж задеклароване/зареєстроване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них. У разі декларування місця проживання у гуртожитку на період здобуття освіти така згода не надається.

При цьому, пунктом 11 зазначеної Постанови передбачено, що у разі коли особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання, декларування місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла, яка підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та відображається в декларації під час її формування. Згода власника (співвласників) житла не вимагається у разі декларування місця проживання дітей віком до 18 років за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання їх батьків або інших законних представників чи одного з них.

В той же час, позивачка не надала доказів того, що її місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , в якому вона хоче здійснити реєстрацію місця проживання своєї неповнолітньої дитини. Також відсутні докази кому належить таке житло, чи отримана згода співвласника цього житла на реєстрацію місця проживання її дитини, а також, що батько відмовився надати згоду на реєстрацію. Відсутні також відомості звернення позивача та дитини, яка досягла 14 років до відповідних органів про реєстрацію місця проживання.

Велика Палата Верховного суду неодноразово вказувала, що спори щодо реєстрації місця проживання дитини, де стосуються інтересів батьків та дитини, мають розглядатися в порядку цивільного судочинства у районному, міському чи міськрайонному суді за місце проживання відповідача (батька), за принципом про визначення місця проживання дитини з матір`ю (або батьком). Рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір`ю/батьком автоматично стає підставою для ЦНАП зареєструвати дитину без додаткової згоди батька. В іншому випадку нестиме систематичність.

Так, позивачка стверджує що зверталася до органу реєстрації відділу-центру надання адміністративних послуг, однак їй було відмовлено. Проте, яким саме відділом і на підставі чого було відмовлено, - не зазначає. Не змогла цього вказати позивачка і в судовому засіданні.

Проте, підставою звернення до суду є письмова відмова від ЦНАП.

Як зазначено вище, позовна заява не містить посилання на докази звернення позивачки та її доньки та відмови їй у реєстрації місця проживання неповнолітньої дочки відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та статті 33 Постанови КМУ від 07.02.2022 №265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад".

Отже, в позові позивач належним чином не обґрунтувала свої позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між нею та відповідачем та неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку, що впливає на наявність чи відсутність спору між сторонами.

Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, розглянути справу неможливо, оскільки суд позбавлений можливості збирати докази з власної ініціативи, суд вважає за необхідне заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зобов`язана оформити таку у відповідності до вимог цивільного-процесуального кодексу, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.

Враховуючи вище наведене, суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення вказаних вище недоліків та роз`яснити, що інакше позовну заяву буде залишено без розгляду на підставі ч. 8 ст. 257 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини разом з матір`ю без згоди батька, за участю третьої особи сектору-служби у справах дітей Східницької територіальної громади, - залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п`ятиденний термін з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що інакше позовна заява буде залишена без розгляду на підставі ч. 8 ст. 257 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Дата складення ухвали 09.06.2026.

Суддя Курус Р.І.