Ухвала суду № 137212605, 01.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11196/25 2/335/462/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., представника позивача Бондара І.М., відповідачів - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання відповідача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку

ВСТАНОВИВ:

До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку у розмірі 11 916,12 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2025 року справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

24.02.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про перевірку повноважень голови правління ОСББ «НД-58, визначені установчим документом, в обґрунтування кого зазначено наступне. Представник адвокат Штабовенко Д.В. до позовної заяви долучив Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі Виписка), яка сформована 13.05.2024 14:22:56 приватним нотаріусом Чепковою О.В. (а.с. 9,10). В цій виписці зазначено наступне: «Прізвище, ім`я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмеження щодо представництва від імені юридичної особи. Клепаков Сергій Олександрович - керівник». Як зазначає відповідач матеріали справи містять форму 2, яку заповнив Клепаков С.О. В графі форми 2 «обмеження керівника щодо представництва юридичної особи» не зазначено, що Голова правління має право підписувати договори. ОСББ «керують» колегіальні органи управління (загальні збори вищий орган управління; правління виконавчий орган),а тому голова правління діє лише відповідно до їх рішень та статуту. Згідно пункту 16 розділу ІІІ Типового Статуту (чинного з 18.11.2023) голова правління на виконання своїх повноважень, зокрема, «діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління; за рішенням правління видає довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам; відповідно до рішень правління здійснює інші дії, спрямовані на досягнення мети та завдань об`єднання», а отже повноваження голови правління обмежені, а тому голова правління не може підписувати будь-які договори або додаткові договори та видавати довіреності з правом передоручення без рішення правління (загальних зборів). Тому, інформація в ЄДР щодо необмежених повноважень голови правління ОСББ «НД-58» є недостовірною. У зв`язку з чим, відповідач просить дослідити вказані обставини щодо повноважень голови правління ОСББ «НД-58» Клепакова С.О., оскільки виписка (витяг) з ЄДР не є документом, яким встановлюється право «керівника» на підписання договорів додаткових угод, довіреностей тощо.

Разом з цим, 25.03.2026 року від відповідача Шевченко І.А. надійшла заява про нікчемність і неукладеність Договору про надання правничої допомоги від 08.11.2024р та застосування їх наслідків. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає наступне. Представником позивача адвокатом Штабовенко Д.В. на підтвердження своїх повноважень щодо підписання позовної заяви від ОСББ «НД-58» і звернення з нею до суду надано ордер серії АР № 1205745 від 07.11.2025, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 08.11.2024 року, укладений між Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „НД-58, в особі голови правління Клепкова С.О., та Адвокатським об`єднанням «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ РАДНИК», в особі керуючого партнера Штабовенка Д.В. Проте, Договір укладався з очевидним порушенням вимог чинного законодавства, а тому є одночасно нікчемним за законом, не вчиненим і неукладеним. Договір з боку ОСББ «НД-58» укладений і підписаний особою, яка згідно установчих документів не має таких повноважень та ще й за відсутності чинного Статуту ОСББ «НД-58» на момент його укладання, тому він є нікчемним через відсутність волевиявлення клієнта (ОСББ «НД-58»). Такий договір не створює юридичних обов`язків для особи, від імені якої він підписаний, а адвокат не має права діяти на підставі такого договору, зокрема представляти інтереси в суді (ст.20 Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність») і адвокат не має права на отримання гонорару за таким договором. Також, на думку відповідача вказаний договір є неукладеним, оскільки до 31 грудня 2024 року (термін дії Договору згідно з п.7.1) між сторонами Договору не досягнуто згоди щодо всіх істотним умов Договору в розумінні ст. 638 ЦК України, до вказаної дати такий договір укладеним вважати не можна, а він є декларативним. Також Додаткова угода до договору № 4 також є нікчемною в силу ст.215 ЦК України в контексті ч.1 ст.92, ч.2 ст.207 ЦК України, ч.3 ст.58 ЦПК України та викладених правових позицій в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та постанові Великої Палати від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, оскільки укладена і підписана від імені ОСББ «НД-58» особою, яка згідно установчих документів не має таких повноважень та ще й за відсутності чинного Статуту ОСББ «НД-58». Нікчемними є і Рахунок на оплату № 446 від 05 листопада 2025 р. (а.с.36 т.1) та Акт надання послуг № 444 від 05 листопада 20254 року (а.с.37 т.1), оскільки не містять підпису сторін, що є основним реквізитом таких документів. Згідно п.4.4 ДСТУ 4163:2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов`язково повинні мати такий реквізит як підпис. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд перевірити зазначені доводи, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, та підтвердити чи спростувати обставини нікчемності та неукладеності Договору про надання правничої допомоги від 08.11.2024р. та у разі підтвердження, застосувати наслідки їх нікчемності і неукладеності.

Крім цього, 25.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про очевидну нікчемність у порядку ст.215, ч.2 ст.245 ЦК Довіреності у порядку передоручення від 22.01.2026 р. та вилучення її з матеріалів справи, оскільки долучена до додаткових пояснень у справі від 26.01.2026 ДОВІРЕНІСТЬ у порядку передоручення» від 22.01.2026 р. не є належним доказом підтвердження повноважень ОСОБА_2 , оскільки не відповідає вимогам законодавства, а тому є нікчемною в силу вимог в силу ч.ч.1,2 ст.215, ч.2 ст.245 ЦК України та викладеної правової позиції за аналогічних обставин в ухвалі Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі № 465/8163/24. У зв`язку з чим, відповідач просить суд перевірити зазначені доводи, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, та підтвердити чи спростувати очевидні обставини нікчемності ДОВІРЕНОСТІ у порядку передоручення» від 22.01.2026 р. в силу вимог ст.215, ч.2 ст.245 ЦК та застосувати наслідки нікчемності, вилучити з матеріалів справи № 335/11196/25 додаткові пояснення у справі від 26.01.2026 (зареєстровано судом 26.01.2026 за вх. № 3781), документ із назвою «ДОВІРЕНІСТЬ», який долучений до цих пояснень, та повернути вказані додаткові пояснення у справі та документ із назвою «ДОВІРЕНІСТЬ» (а.с.228 т.1) особі яка їх подала.

25.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до клопотання від 09.12.2025 про визнання доказів неналежними, недопустимими, недостатніми і недостовірними. Вказані додаткові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Разом з цим, 20.04.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про завідому безпідставність позову, в обґрунтування якої відповідач посилається на таке. Позов є завідомо безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Позивач не зазначив у позові, які саме його права чи законні інтереси та яким чином порушили співвласники-відповідачі. Позовні вимоги не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутні докази правових підстав на встановлення рішеннями загальних зборів ОСББ «НД-58» розмірів внесків і платежів співвласників на утримання будинку в спірний часовий проміжок. В матеріалах справи відсутні рішення загальних зборів ОСББ «НД-58» заявленого у позові змісту, які підтверджують обставини, на які посилається позивач. В матеріалах справи відсутні протоколи загальних зборів ОСББ «НД-58», якими оформлені рішення заявленого у позові змісту, що підтверджують обставини, на які посилається позивач. Рішення, що містяться у наданих позивачем протоколах №10 від 21.03.2021 і №12 від 03.04.2024, оформлені без дотримання імперативних вимог законодавста щодо їх оформлення, а тому вони не мають юридичної сили та юридичних наслідків для співвласників ОСББ «НД-58». Позивач знав про відсутність з 12 лютого 2020 року і по нині легітимного (законного) виконавчого органу правління ОСББ «НД-58», але все одно подав позов. Позивач знав про відсутність у нього з 12.10.2021 процесуальної дієздатності на подання позову. Вимога представника позивача про стягнення понесених судових витрати на судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. також є безпідставною з огляду на вищезазначене. Тому, відповідач просить суд долучити заяву до матеріалів справи, розглянути в судовому засіданні та визнати зазначені у заяві дії позивача зловживанням процесуальними правами та застосувати відповідні заходи.

21.04.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про свідоме приховування стороною позивача доказів і інформації, що мають істотне значення для справи. Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні відповідач підтримала раніше подані заяви та клопотання та наполягала на їх задоволенні.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти заяв та клопотань відповідача, з огляду на їх безпідставність.

Суд, розглянувши клопотання та заяви відповідача, дослідивши матеріали справи в межах вирішуваних питань, доходить висновку, що клопотання та заяви відповідача задоволенню не підлягають виходячи з такого.

Щодо клопотання відповідача про перевірку повноважень голови правління ОСББ «НД-58, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що ОСББ це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (само представництво юридичної особи), або через представника (ч.3 ст.58 ЦПК України).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником ОСББ «НД-58», як на час подачі позову та і на час постановлення вказаної ухвали є ОСОБА_3 .

Разом з цим, з вказаної виписки вбачається, що у графі «Прізвище, ім`я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва інтересів від імені юридичної особи є Клепаков Сергій Олександрович.

Отже, повноваження Клепакова С.О., як голови правління ОСББ, зокрема щодо укладення договорів від його імені, підтверджені дослідженими судом доказами.

Натомість, доказів на спростування зазначеної інформації матеріали справи не містять.

Розглядаючи заяву відповідача про нікчемність і неукладеність Договору про надання правничої допомоги від 08.11.2024р та застосування їх наслідків, суд виходив з наступного.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд враховує, що до позовної заяви долучено копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.11.2024 року, який укладений між Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „НД-58, в особі голови правління Клепкова С.О., та Адвокатським об`єднанням «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ РАДНИК», в особі керуючого партнера Штабовенка Д.В. Разом з цим, укладено додаткову угоду до договору від 03.11.2025. Зокрема, суд акцентує увагу відповідача, що повноваження Голови правління ОСББ „НД-58 Клепкова С.О. на укладення договорів, судом підтверджені.

Згідно договору адвокат зобов`язується здійснювати представництво ОСББ „НД-58, що вказане в договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а ОСББ „НД-58 зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Зокрема, відповідно до п. п. 7.1 та 7.3 Договору про надання правничої допомоги від 08.11.2024 визначено, що даний договір укладений на строк до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань та набирає чинності з моменту його підписання; після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за місяць.

Відповідно до додаткової угоди від 03.11.2025 до договору № 4 про надання правничої допомоги від 08.11.2024 адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту (ОСББ «НД-58») наступну правничу допомогу, зокрема складання позовної заяви до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , власників квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та подання позовної заяви до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя; складання інших процесуальних документів (окрім позовної заяви) за відкритим провадженням у суді; участь в судових засіданнях, в іншому умови договору залишаються без змін.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять даних про те, що вказаний вище договір про надання правової (правничої) допомоги у встановленому законом порядку визнаний недійсним або є нікчемним в силу закону, що свідчить про правомірність цього договору в силу ст.204 ЦК України.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості.

Договір про надання правничої допомоги не є підставою заявлених вимог і не впливає на вирішення спору про стягнення заборгованості.

Подана заява фактично містить прохання надати самостійну правову оцінку договору про надання правничої допомоги, встановити обставини його неукладеності або нікчемності та застосувати відповідні наслідки. Водночас такі питання не становлять предмет спору у даній справі та не можуть бути вирішені судом поза межами позовних вимог. Тому підстав для задоволення заяви суд не вбачає .

Щодо заяви відповідача про очевидну нікчемність у порядку ст.215, ч.2 ст.245 ЦК Довіреності у порядку передоручення від 22.01.2026 р. та вилучення її з матеріалів справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Як передбачено п.1 ч.1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (ч.8 ст.62 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті (стаття 245 Кодексу).

Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у якій застережене право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

У довіреності, виданій у порядку передоручення, не допускається передавання повіреній особі права на передоручення.

Така довіреність не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю.

Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.

У ній мають бути вказані дата і місце посвідчення основної довіреності, та реєстровий номер, найменування нотаріального округу, прізвище, ім`я та по батькові нотаріуса, який її посвідчив, прізвище, ім`я, по батькові і місце проживання особи, якій видана основна довіреність, і особи, якій вона передоручає свої повноваження. На основній довіреності робиться відмітка про передоручення. Копія основної довіреності додається до примірника довіреності, що залишається у матеріалах нотаріальної справи. При наступному посвідченні довіреності, виданої за передорученням тим самим нотаріусом, копія основної довіреності не залишається. На примірнику такої довіреності, що залишається у справах нотаріуса, робиться відмітка із зазначенням реквізитів довіреності, виданої у порядку передоручення, до якої прикріплено копію основної довіреності (пункт 5 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 22.02.2012 за № 282/20595).

Як встановлено судом, додана довіреність від 22.01.2026 року в порядку передоручення на представника позивача Штабовенка Д.В., відповідно до якої Клепаков С.О. на підставі Витягу з ЄДР від 13.11.2024 уповноважив, в порядку передоручення, Штабовенка Д.В. представляти інтереси ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «НД-58» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).

При цьому, як встановлено судом повноважень Клепакова С.О., щодо видачі довіреності, позивачем не надано.

Враховуючи викладене вище, з метою перевірки повноважень представника позивача щодо видачі довіреностей, слід зобов`язати позивача надати до суду належний документ на підтвердження повноважень Клепакова С.О. на видачу довіреності в порядку передоручення.

Клопотання відповідача про вилучення (виключення з матеріалів справи) документа, поданого позивачем, повинно базуватись на порушенні вимог щодо належності, допустимості або порядку подання доказів. Документ вилучається, якщо він є неналежним (не стосується справи), недопустимим (одержаний незаконно) або поданий з порушенням строків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про вилучення документів з цивільної справи.

Щодо заяви відповідача про завідомо безпідставність позову (зловживання позивачем процесуальними правами), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, з`явлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Частиною першою статті 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі Миролюбов та інші проти Латвії (рішення від 15 вересня 2009 року), про зловживання правом у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.

Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Мельник проти України (пункт 22, 23 Рішення від 28 березня 2006 року, заява №23436/03) право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Верховний Суд у постанові від 3 березня 2021 року у справі №761/27076/19 (провадження №6114448св20) зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає неприпустимість зловживання правом, яка відповідно до конституційних положень означає, що здійснення прав і свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом це певною мірою спотворення права. У цьому разі особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду у справі №910/1873/17 від 8 травня 2018 року).

Крім того, відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право в тому числі надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою взагалі перешкоджання розгляду справи.

Звернення позивача до суду за захистом невизнаного, оспорюваного, чи порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Подання позову та підтримання позовних вимог саме по собі не є зловживанням процесуальними правами, навіть якщо інша сторона вважає позов необґрунтованим. Питання обґрунтованості позовних вимог вирішується судом під час розгляду справи по суті на підставі досліджених доказів.

Оскільки на час розгляду заяви відсутні належні та допустимі докази того, що позивач діяв недобросовісно, подав завідомо безпідставний позов або використовував процесуальні права всупереч їх призначенню, підставі для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів, передбачених ЦПК України, суд не вбачає.

Крім того, суд зазначає, що доводи відповідача фактично зводяться до заперечень проти позову та оцінки доказів, які підлягають перевірці під час вирішення спору по суті.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь -які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Разом з цим, суд звертає увагу відповідача, що оцінка доказам (визнання доказів неналежними, недопустимими, недостатніми і недостовірними), які містяться в матеріалах справи, буде надана судом на стадії ухвалення рішення.

Розглянувши матеріали справи та клопотання, з метою дотримання справедливого та неупередженого вирішення спору, у зв`язку надання можливості сторонам подати суду докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи на 30.06.2026 о 10 год. 30 хв.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 43, 60, 62, 258-261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про перевірку повноважень голови правління ОСББ «НД-58», визначені установчим документом залишити без задоволення.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про нікчемність і неукладеність Договору про надання правничої допомоги від 08.11.2024 року та застосування її наслідків - залишити без задоволення.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про вилучення додаткових пояснень від 26.01.2026 року з матеріалів цивільної справи №335/11196/25 - відмовити.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» надати суду належний документ на підтвердження повноважень Клепакова Сергія Олександровича на видачу довіреності в порядку передоручення.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про завідомо безпідставність позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена та підписана 08.06.2026 року.

Суддя І.В. Новасардова