Ухвала суду № 137212484, 06.05.2026, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/6951/16-ц

Провадження № 4-с/314/4/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

при секретарі судового засідання Румянцева А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за скаргою заявника (боржника) ОСОБА_1 , на дії державного виконавця Манзенко Т.Л., щодо виконавчого провадження №75558890 від 18.07.2024, стягував АТ КБ «Приватбанк»,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 року до суду надійшла скарга скаржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця, просить суд: визнати протиправними дії Головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манзенко Тетяни Леонідівни, щодо виконання виконавчого листа № 314/6951/16-ц від 19.11.20218 року: а саме, - скасувати постанову Головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манзенко Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2024 у виконавчому провадження № 75558890; - скасувати постанови Головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манзенко Тетяни Леонідівни про арешт коштів боржника та майнових прав, винесені 07.08.2024 та 19.06.2025 року; - зобов`язати Головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манзенко Тетяну Леонідівну закрити виконавче провадження № 75558890 відкрите незаконно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що у жовтні 2016 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 19.06.20212 року. Заочним рішенням від 02 лютого 2017 року позов задоволено повністю.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що кредитний договір не укладала, коштів не отримувала, а підписи на документах виконанні іншою особою.

01 червня 2017 року ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області заочне рішення від 02 лютого 2017 року було скасовано, оскільки викладені ОСОБА_1 доводи мали істотне значення для вирішення справи та потребують дослідження.

12 червня 2018 року за результатами повторного розгляду Вільнянський районний суд Запорізької області ухвалив рішення, який у задоволенні позову ПАТ КБ «Приват Банк» відмовив.

ПАТ КБ «Приват Банк» оскаржив це рішення в апеляційному порядку.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2018 року рішення Вільнянського районного суду від 19.09.2018 року було скасовано, та ухвалено на рішення, яким позовні вимоги банку задоволено повністю.

На підставі постанови Апеляційного суду Запорізької області від 19.09.20218 року, 19.11.2018 року судом було видано виконавчий лист № 314/6951/16-ц строк пред`явлення якого до виконання встановлено до 19.09.2021 року.

17 липня 2024 року представник АТ КБ «Приват Банк» Шевченко А.С. звернулася із заявою про відкриття виконавчого провадження до Вільнянського відділу державної виконавчої служби Запорізького району Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого листа № 314/6951/16-ц, виданого 19.11.2018 року.

18.07.2024 року старшим державним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби Запорізького району Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манзенко Т.Л. на підставі виконавчого листа № 314/6951/16-ц від 19.11.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75558890.

Крім того, 07.08.2024 року старшим державним виконавцем Манзенко Т.Л. винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та арешт коштів боржника.

Усі ці дії вчиненні після спливу строку пред`явлення виконавчого документу та в межах виконавчого провадження, відкрито незаконно.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце слухання скарги повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Суд вивчив матеріали справи вважає можливим розглянути скаргу за відсутності учасників на підставі письмових доказів.

Суд, дослідивши матеріали скарги, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Під час виконання судових рішень, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

19.09.20218 Апеляційним судом Запорізької області ухвалено рішення, яким позовні вимоги банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.06.2012 року заборгованість за кредитним договором в розмірі 96591,17 грн.- заборгованість за кредитом, 3009,70 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Рішення набрало законної сили 19.09.20218 року.

Відповідно до відмітки на виконавчому листі, 14.01.2022 року було повернуто стягувачу виконавчий лист на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до відмітки на виконавчому листі, 11.06.2024 року було повернуто стягувачу виконавчий лист на підставі п. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» - у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

18.07.2024 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 75558890, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

18.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Загальна сума мінімальних витрат склала 340,14 грн.

18.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 9701,07 грн.

07.08.2024 року винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 109642,08 грн.

19.06.2025 року винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 101283,56 грн.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років, якщо інше не передбачено законом.

Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За змістом положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2,3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з його пред`явленням до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У пункті 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Також, згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Так, як вбачається з виконавчого листа № 314/6951/16-ц, виданого Вільнянським районним судом Запорізької області 19.11.2018 року, він неодноразово пред`являвся до примусового виконання, останній раз 11.06.2024 року державним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби Манзенко Т.Л. його було повернуто за п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже строки пред`явлення виконавчого документа до виконання переривалися та не є пропущеним.

Крім того, Указом Президента України №64/2022від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного станув Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв., 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. На час розгляду справи в суді строк дії воєнного стану в країні триває.

Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, суд приходить до висновку, що у зв`язку із поверненням стягувачу виконавчого листа, відбулось переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому звернувшись повторно із заявою у липні 2024 року про його примусове виконання стягувачем не було пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Одночасно, слід зазначити, що за змістом ч.1 та ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, ураховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги тривалість пред`явлення виконавчого документа до виконання після його переривання; початковий момент перебігу такого строку з дня кожного його повернення стягувачу, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець, повторно відкриваючи провадження із виконання виконавчого листа діяв відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з частинами першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статті 447 ЦПК України право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця обмежене випадками, коли такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушуються права та свободи скаржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження №12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).

Таким чином, нормами цивільного законодавства передбачено захист судом саме порушення прав особи. Порушення, які допущенні приватним виконавцем при вчинення процедурних питань (ухвалення процесуальних рішень), які не призводять до порушення прав особи, не можуть бути визнані неправомірними.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги, а відповідно до ч.2 цієї статті у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статтями 4, 5, 76-81, 258-260, 352-354, 447, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , на дії державного виконавця Манзенко Т.Л., щодо виконавчого провадження №75558890 від 18.07.2024,стягував АТ КБ «Приватбанк»- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. О. Кіяшко

06.05.2026