Ухвала суду № 137212266, 08.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

08 червня 2026 року Справа № 915/663/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали

за позовом: Виконавчого комітету Бериславської міської ради, вул. 1 Травня, буд. 244, м. Берислав, Бериславський район, Херсонська область, 74300, код ЄДРПОУ 44179988

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ ТРАНС БУД», вул. Аркасівська, буд. 28, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44276198

про: розірвання договору, стягнення пені в сумі 242 318,76 грн.

Виконавчий комітет Бериславської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 03.06.2026 (вх. № 8278/26 від 03.06.2026), в якій просить суд:

1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження.

2. Позовну заяву Виконавчого комітету Бериславської міської ради задовольнити у повному обсязі.

3. Розірвати Договір №10/25 від 06 березня 2025 року укладений між Виконавчим комітетом Бериславської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд» про виконання робіт «Нове будівництво споруди подвійного призначення з властивостями ПРУ за адресою: вул. Миру, 4А, с. Урожайне, Бериславського району, Херсонської області».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд» (вул. Аркасівська, будинок 28, оф. 6, місто Миколаїв, Миколаївська область, 54005, код ЄДРПОУ 44276198) на користь Виконавчого комітету Бериславської міської ради (вул. 1 Травня, будинок 244, місто Берислав, Херсонська область, 74300, код ЄДРПОУ 44179988) пеню за несвоєчасно виконані роботи у сумі 242 318,76 грн (Двісті сорок дві тисячі триста вісімнадцять грн. 76 коп.).

5. Питання щодо судових витрат вирішити відповідно законодавства.

6. Розглянути дану позовну заяву за участю представника Виконавчого комітету Бериславської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Виконавчим комітетом Бериславської міської ради, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд», як Підрядником, 06.03.2025 було укладено Договір №10/25 відповідно якого відповідач зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни виконати роботи за завданням замовника та у встановлений строк здати надані роботи замовнику, а замовник зобов`язується передати дозвільну документацію (за потреби), прийняти від підрядника роботи та оплатити їх. Умовами Договору визначено, що строки виконання робіт встановлюються Календарним графіком (додаток № 12, який є невід`ємною частиною цього Договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх видів робіт та Об`єкта в цілому, передбачених даним Договором. У подальшому, додатковими угодами № 1 від 01.07.2025, № 2 від 01.10.2025 та № 3 від 31.12.2025 змінювалися (продовжувалися) строки виконання робіт та викладався в новій редакції Календарний графік.

За даними позивача, у зв`язку з тим, що підрядник не виконав роботи передбачені Договором, замовником на адресу відрядника направлялися вимога (щодо виконання робіт у строки визначені календарним графіком), та претензії (щодо сплати штрафних санкцій та виконання і закінчення всіх видів робіт), які відповідач не задовольнив.

Позивач вказує, що зміна строків виконання Договору внаслідок недобросовісних дій відповідача робить результат договору невизначеним. Дана обставина, на переконання позивача, свідчить про істотне порушення договору відповідачем.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до умов Договору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд» за невиконання Договору має сплатити на користь Виконавчого комітету Бериславської міської ради пеню за несвоєчасно виконані роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 651, 837, 846, 849, 857, 875, 882 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами Договору.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява б/н від 03.06.2026 (вх. № 8278/26 від 03.06.2026) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

По-перше, відповідно до приписів абз. 1 ч. 7 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Згідно з ч. 7 ст. 164 ГПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Всупереч наведеним вимогам, позивачем у позові про стягнення з відповідача грошових коштів не було зазначено реквізитів рахунку в банку, небанківському надавачі платіжних послуг. Крім того, не надано документ, що підтверджує наявність відповідного рахунку.

Таким чином, позивачем оформлено позовну заяву без дотримання вимог ч. 7 ст. 162 ГПК України, ч. 7 ст. 164 ГПК України.

З метою усунення вказаного недоліку позивачу слід зазначити реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, а також надати документ, що це підтверджує.

По-друге, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3328 гривень.

Предметом позову у даній справі є немайнова вимога позивача про розірвання договору та майнова вимога про стягнення штрафних санкцій в сумі 242 318,76 грн.

За такого, та з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі, судовий збір за подання у даній справі позовної заяви, сформованої в системі «Електронний суд» повинен складати:

- за немайнову вимогу 2662,40 грн (3328,00 грн * 0,8);

- за майнову вимогу 2907,83 грн (242 318,76 грн * 1,5 * 0,8).

Таким чином, загальна сума судового збору, яка має бути сплачена за подання позовної заяви із заявленими позивачем вимогами складає 5 570,23 грн.

Позивачем до позову в якості доказів сплати судового збору надано платіжну інструкцію № 153 від 21.05.2026 на суму 3328,00 грн та платіжну інструкцію № 152 від 21.05.2026 на суму 3634,78 грн (тобто всього на суму 6 962,78 грн).

Водночас, суд зауважує, що відповідно до статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.

На виконання вказаних норм, суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі №915/663/26, згідно платіжних інструкцій № 153 від 21.05.2026 на суму 3328,00 грн та № 152 від 21.05.2026 на суму 3634,78 грн.

Згідно з виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір, сплачений позивачем згідно платіжних інструкцій № 153 від 21.05.2026 на суму 3328,00 грн та № 152 від 21.05.2026 на суму 3634,78 грн зараховано за звернення до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою у справі № 915/605/26.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 у справі №915/605/26 було повернуто позовну заяву Виконавчого комітету Бериславської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Транс Буд» про розірвання договору та стягнення коштів в розмірі 242318,76 грн.

При цьому, суд зауважує, що у відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України чи Закон України «Про судовий збір» не передбачають можливості при поданні нових заяв, ураховувати платіжні доручення (квитанції) про сплату судового збору за заявами позивача, що вже подавались до суду, а тому повернення позовної заяви у справі № 915/605/26 ухвалою суду від 01.06.2026 Виконавчий комітет Бериславської міської ради отримав право на повернення суми судового збору, сплаченого у такій справі згідно платіжних інструкцій № 153 від 21.05.2026 на суму 3328,00 грн та № 152 від 21.05.2026 на суму 3634,78 грн, які приєднані до такої справи №915/605/26, а тому такі платіжні інструкції не можуть бути прийняті, в якості доказу сплати судового збору у цій справі № 915/663/26.

Вказане, mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.

Судом також взято до уваги, що питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви також розглядалося Верховним Судом.

У постанові від 13.02.2019 у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.

Отже, платіжні інструкції № 153 від 21.05.2026 на суму 3328,00 грн та № 152 від 21.05.2026 на суму 3634,78 грн вже були використані заявником при зверненні до суду з іншою позовною заявою у справі №915/605/26.

Враховуючи викладене, надані платіжні інструкції № 153 від 21.05.2026 на суму 3328,00 грн та № 152 від 21.05.2026 на суму 3634,78 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки при перевірці зарахування судового збору згідно вказаних платіжних інструкцій, не підтверджено його зарахування у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України саме у справі №915/663/26.

Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Враховуючи викладене, з метою усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме в сумі 5 570,23 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Виконавчого комітету Бериславської міської ради б/н від 03.06.2026 (вх. № 8278/26 від 03.06.2026) залишити без руху.

2. Виконавчому комітету Бериславської міської ради усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Виконавчому комітету Бериславської міської ради, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.О.Семенчук

.