Ухвала суду № 137212260, 08.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

08 червня 2026 року Справа № 915/662/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

розглянувши матеріали заяви

боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі Електронний суд 03.06.2026 (вх. №8275/26 від 03.06.2026), про неплатоспроможність боржника в порядку Книги п`ятої Кодексу України з процедур банкрутства.

Заявник, посилаючись на п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність; ввести процедуру реструктуризації боргів боржника; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Солов`я Юрія Анатолійовича.

В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість перед кредиторами у розмірі 745657,29 грн, в тому числі розмір прострочених зобов`язань в сумі 325443,35 грн, яку не може погасити з причини недостатності коштів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/662/26 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з наступних підстав.

Кодексом України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 3 ст. 37 КУзПБ).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України - в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Статтями 162, 164 ГПК України та ст. 116 КУзПБ визначено вимоги щодо оформлення позовної заяви (заяви) та комплектність документів, які повинні додаватися до неї.

У відповідності до вимог п. 5, п.п. 8-9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. 115, 116 КУзПБ.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

(Пункт 1 частини другої статті 115 виключено на підставі Закону №2971-IX від 20.03.2023)

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

Перелік документів (доказів), які в обов`язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема ч.3 ст. 116 КУзПБ.

Частинами 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Тобто, саме на заявника покладено обов`язок надання доказів на підтвердження своїх вимог.

З огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Відтак до боржника - фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Відсутність доказів наявності кредиторів, первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.

КУзПБ визначає обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.

Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов`язань.

Передумовою звернення фізичної особи боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.

Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.

Не надання всіх доказів до заяви про відкриття провадження у справі унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності потенційну можливість такого невиконання.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність та додані до неї додатки суд встановив наявність недоліків.

По-перше, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, підставою звернення до суду заявник вказує п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.

Суд зазначає про те, що згідно ч. 1 ст. 1 Кодексу про банкрутство загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов`язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.

Для встановлення підстави для відкриття справи (п. 4) дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов`язань у відповідний строк.

Заявником не наведено належних обставин, що ускладнюють виконання грошових зобов`язань та унеможливлять виконання цих зобов`язань протягом наступних 12 місяців. Тобто, заявником не додано доказів загрози неплатоспроможності згідно ч. 1 ст. 1 КУзПБ щодо підстави для відкриття у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.

Отже, заявник має надати суду аргументовані пояснення з відповідними доказами.

По-друге, у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявник зазначив про наявність заборгованості перед кредиторами, яка у загальному розмірі складає 745657,29 грн, у тому числі прострочених зобов`язань у сумі 325443,35 грн, проте конкретних обставин, що стали підставою для звернення до суду, зокрема відомостей щодо невиконання перед кредиторами зобов`язань не вказано, усіх визначених КУзПБ доказів суду не надано, чим порушено п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ.

З огляду на зазначене, суд зобов`язує ОСОБА_1 повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з підтверджуючими доказами, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами, відомості та докази припинення обов`язкових платежів тощо.

По-третє, в порушення вимог п. 5, п.п. 8-9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, в заяві боржник не у всіх випадках зазначає докази, що підтверджують певні обставини.

Тобто, виходячи з положень п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК, у тексті заяви має бути зазначено, що доказом відповідної обставини, факту, події є відповідні документи (письмові докази), електронні докази.

Суд наголошує, що обов`язок доказування обставин, викладених у заяві про неплатоспроможність, законодавством про банкрутство покладено саме на заявника. СУД НЕ МАЄ ЗДОГАДУВАТИСЯ, ЯКУ ОБСТАВИНУ ДОВОДИТЬ ДОДАНИЙ ДО ЗАЯВИ ДОКАЗ.

Так, у тексті заяви заявником має бути зазначено, що доказом відповідної обставини, факту, події або явища є відповідні документи (письмові докази), річ (речові докази), електронні докази.

Наприклад, якщо у тексті заяви є посилання на ту обставину, що «одним із основних чинників погіршення фінансового стану стало те, що 06.06.2025 дружина боржника відкрила ФОП та розпочала діяльність у сфері надання послуг перукарнями та салонами краси. З метою фінансового забезпечення старту підприємницької діяльності та покриття витрат, пов`язаних із запуском бізнесу, залучалися кредитні кошти», то у тексті заяви одразу необхідно зробити посилання на відповідні докази, з наданням цих доказів до суду.

Окрім наведеного, суд зауважує, що заявником до заяви долучені виписки з рахунків боржника, при цьому без жодного обґрунтування та посилання на ці виписки у заяві про неплатоспроможність боржника.

Зазначені недоліки підлягають виправленню.

По-четверте, ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі не зазначає відомостей, визначених ч. 5 ст. 34 КУзПБ щодо наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство.

По-п`яте, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

На виконання п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, боржником надано Список кредиторів та боржників, у якому зазначено інформацію про загальну суму заборгованості та прострочену заборгованість перед кредиторами. Слід зазначити, що у Списку кредиторів у більшості кредитних зобов`язань строк кредитів ще не наступив, а момент виникнення прострочення заявником не указано.

Крім того, суд зазначає, що в Списку кредиторів вказано заборгованість станом на 21.04.2026, зокрема за кредитними договорами перед кредитором АТ "Універсал Банк", при цьому поточна та прострочена заборгованість за цими договорами становить 0,00 грн, що потребує уточнення.

До того ж, боржником у Списку кредиторів зазначаються суми загальної та простроченої заборгованості за договорами, які у більшості випадків різняться з сумами, зазначеними у наданих до заяви виписках та листах кредиторів.

Окрім того, як вбачається із поданих боржником до матеріалів заяви доказів (листів, розрахунків заборгованостей за договорами, тощо), кредитори в більшості випадків окрім основної заборгованості по договорам (тіло кредиту) нараховують також неустойку (штраф, пеню), проценти. Проте, боржником у КСК в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ взагалі не зазначено сум неустойки (штрафу, пені) окремо).

Крім того, долучені до матеріалів заяви документи («відповідь ТОВ «МАКС КРЕДИТ».zip», «відповідь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС».zip») взагалі не можливо відкрити.

Також, як вбачається із листа ТОВ ФК «ФІНМАРКЕТ» (від 04.05.2026 року № 756/26-вих) між ТОВ «ФК «ФІНМАРКЕТ» та ТОВ "ФК"ФІНБУСТ" (код за ЄДРПОУ 43646369) було укладено Договір про надання фінансових послуг з факторингу, за умовами якого право вимоги за договором позики було відступлене Компанією на користь ТОВ "ФК "ФІНБУСТ". Проте, заявником до матеріалів заяви не додано доказів звернення до нового кредитора - ТОВ "ФК"ФІНБУСТ", як правонаступника ТОВ ФК «ФІНМАРКЕТ».

Аналогічне стосується первинного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «ТОП1», правонаступником якого є ТОВ "ФК "ФІНБУСТ", згідно листа ТОВ «Фінансова компанія «ТОП1» (від 04.05.2026 № 1129/26-вих.).

До того ж, як вбачається з листа ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (вих. № 0405-15/26 від 04.05.2026), товариство повідомляє про неможливість відкриття надісланого адвокатом файлу у зв`язку з тим, що деякі документи з електронним підписом неможливо зчитати та вказаний документ неможливо відкрити і в pdf. форматі. Проте, доказів повторного звернення до кредитора ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» матеріали заяви не містять.

Отже, з матеріалів заяви вбачається, що при підготовці заяви до суду заявником в повному обсязі не проведена досудова робота по з`ясуванню розміру боргу.

Таким чином, перелічені обставини підлягають уточненню боржником.

За результатом указаних доказів неможливо здійснити аналіз відомостей та документів для досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов`язань та простроченої заборгованості, що утворилась у заявника перед кредиторами внаслідок порушення останнім своїх зобов`язань, розмір яких, згідно тверджень заявника, становить суму 745657,29 грн.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту та частини договорів, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов`язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.

Подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, від 13.05.2024 у справі №922/5486/23.

Надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із договором лише в сукупності з іншими первинними документами.

Відповідно до наданої роздруківки з сайту УБКІ стосовно боржника станом на 21.04.2026, загальна заборгованість останнього перед кредиторами становить 413367,08 грн, загальна сума діючих кредитних лімітів 320835,08 грн.

За результатом указаних доказів неможливо здійснити аналіз відомостей та документів для досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов`язань та простроченої заборгованості, що утворилась у заявника перед кредиторами внаслідок порушення останнім своїх зобов`язань, розмір яких, згідно тверджень заявника становить 745657,29 грн.

Таким чином, перелічені обставини підлягають уточненню боржником.

Крім того, суд звертає увагу, що відсутність у заявника оригіналів доказів не звільняє його від обов`язку, визначеного п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов`язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів. У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ч. 3 ст. 164, ст. 81 ГПК України).

Боржник до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повинен додати належні докази (судові рішення, договори, квитанції, банківські виписки тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Окремо суд наголошує, що обов`язок доказування обставин, викладених у заяві про неплатоспроможність, законодавством про банкрутство покладено саме на заявника. Разом з тим, суд наголошує, що у рішенні Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлено позицію, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань.

Використовуючи серед переліку можливих доказів заборгованості формулювання тощо суд вбачає, що перелік доказів заборгованості не є вичерпним і не обмежується первинною документацією, якою є первісний договір з кредитором, а відтак боржник може надати будь-які докази, які є належними та допустимими в розумінні процесуального законодавства, і які свідчать про наявність відповідної заборгованості.

Відтак боржник не позбавлений можливості надати альтернативні первинним документам (договорам) документи, які б підтверджували наявність заборгованості перед кредиторами.

Таким чином, належними будуть будь-які документи, які можуть свідчити про наявність заборгованості, тобто зобов`язання, боржника перед кредиторами. Такими можуть бути як первинні документи, так і довідки по заборгованостям.

Тому, зважаючи на кількість боргових зобов`язань суд вважає недоцільним подання боржником правил мікрофінансових установ про надання кредитів, типових договорів з безліччю додатків та ін., які по суті взагалі не доводять наявності кредитних чи інших зобов`язань з боржником, а лише створюють зайве завантаження матеріалів.

По-шосте, суд зазначає, що перелік документів, які в обов`язкову порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі мають бути підписані особисто боржником, якому надано право на підписання заяви про відкриття провадження, процесуальних та інших документів правового характеру.

Як вбачається з поданих заявником до суду документів (опису майна боржника, декларацій, конкретизованого списку кредиторів), вони не містять підпису заявника, тому не можуть бути прийняті судом.

За такого, суд вважає, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником не додано всіх документів, визначених ч. 3 ст. 116 КУзПБ.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Згідно з ч. 5 ст. 116 КУзПБ, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

Як вбачається з поданої до суду заяви, заявником долучено декларації про майновий стан за 2023, 2024, 2025 та декларацію за 2026 рік.

Так, боржником, всупереч вимог ч.5 ст. 116 КУзПБ, подано декларацію не станом на травень 2026 рік, а за 2026 рік. Зазначене підлягає уточненню.

Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов`язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов`язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов`язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов`язками.

Таким чином, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Відповідно до пункту 8 Примітки до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри).

Пункт 9 Примітки - у разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім`ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк «-».

Пункт 10 Примітки - у декларації зазначається вартість майна боржника та членів його сім`ї на дату набуття права власності або за останньою грошовою оцінкою. Якщо вартість майна не відома боржнику або членам його сім`ї і її не може бути визначено на підставі правовстановлювальних документів, під час заповнення відповідного рядка декларації зазначається «Не відомо».

Так, у поданих заявником до заяви деклараціях у розділі «Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім`ї боржника» у відповідному пункті («Вартість на дату набуття у власність або за останньою грошовою оцінкою») зазначено «оцінка не проводилася».

Також у розділі «Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім`ї боржника» у відповідному пункті («Вартість на дату набуття у власність або за останньою грошовою оцінкою») зазначено «оцінка не проводилася».

Зазначене підлягає виправленню.

Суд зазначає, що отримання інформації щодо членів сім`ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім`ї так і з офіційних джерел. Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/1454/20 (п. 28.1, 28.2).

Інформація, яка міститься в державних реєстрах прав на нерухоме майно, рухоме майно тощо має офіційний характер, тож з метою забезпечення повноти та достовірності відомостей та усунення сумнівів у наявності прихованих активів, така інформація має бути отримана боржником та відображена в декларації про майновий стан, а в подальшому належно перевірена керуючим реструктуризацією задля складання звіту про результати перевірки декларації боржника (постанова Верховного Суду від 22.05.2022 у справі № 916/1482/21 (п. 76)).

Отже, враховуючи, що саме на боржника покладено обов`язок доведення обставин, пов`язаних із підставами неплатоспроможності та майновим станом, зазначені вимоги суду щодо безсумнівного дотримання вимого процесуального Закону є легітимними обмеженнями, оскільки визначені законом та є рівними для всіх учасників провадження.

Також у деклараціях заявником у відповідному пункті (58) р.«Відомості про майно членів сім`ї боржника, що передано в заставу (іпотеку) або є обтяженим в інший спосіб» взагалі не зазначається назва майна.

Крім того у р. «Грошові активи» не зазначена інформація про наявні рахунки у банках, хоча із змісту заяви про неплатоспроможність вбачається, що боржник має відкриті банківські рахунки.

До того ж, у деклараціях у розділі «Фінансові зобов`язання» боржником взагалі не зазначено про наявність фінансових зобов`язань.

Зазначене підлягає виправленню.

По-сьоме, у заяві про відкриття провадження у справі зазначаються відомості, визначені ч. 5 ст. 34 КУзПБ, зокрема щодо оплати винагороди арбітражного керуючого.

Згідно п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік, зокрема, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2026 у розмірі 3328,00грн.

Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявником, становить 49920,00 грн (3328,00*5*3).

Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.

За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати: або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі; або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі ЦК -України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020 було зроблено висновок, що: « 37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.» (п. 37 постанови).

Вказана правова позиція касаційного суду допускає можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.

Вказані положення КзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим з іншими матеріалами справи як можливості прийняття альтернативного виконання обов`язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.

Так, до матеріалів заяви долучено договір про виконання арбітражним керуючим повноважень № 01-19/2026, укладений 19.01.2026 між арбітражним керуючим Солов`єм Ю.А. та боржником, яким передбачена оплата послуг керуючого реструктуризацією у сумі 49920,00 грн.

За вказаним договором арбітражний керуючий зобов`язується виконувати свої повноваження, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з метою відновлення платоспроможності заявника в процесі здійснення судових процедур, визначених Кодексом, в провадженні у справі про неплатоспроможність, яка має бути відкрита у господарському суді за місцезнаходженням заявника, а заявник зобов`язується здійснювати виплату грошової винагороди арбітражному керуючому на умовах цього договору.

Ціна договору складається із сум грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі 49920,00 грн. Виплата винагороди здійснюється заявником безготівковим платежем на банківський рахунок арбітражного керуючого у строк до 10.11.2026.

Відповідно до п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.

Дослідивши поданий до суду договір, суд встановив, що погоджений сторонами договору порядок виплати винагороди на рахунок арбітражного керуючого не відповідає приписам законодавства про банкрутство, оскільки згідно ч. 2 ст. 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Крім цього суд зауважує, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого; зловживання правами арбітражного керуючого; подання до суду неправдивих відомостей; відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; припинення діяльності арбітражного керуючого; наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.

До того ж, у разі непризначення арбітражного керуючого, з яким укладено договір, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.

У зв`язку з зазначеним, суд приходить до висновку, що доданий до заяви договір №01-19/2026 про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність від 19.01.2026 не є належним доказом альтернативного виконання обов`язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.

По-восьме, заявник надав суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 , який, у свою чергу, надав суду заяву про участь у даній справі, та в якій зазначив, що не належить до жодної категорії осіб, зазначених у ч. 3 ст.28 КУзПБ.

Разом з цим, як установлено судом до матеріалів заяви долучені, зокрема, Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, із змісту яких вбачається, що останні отримано на запит адвоката Солов`я Юрія Анатолійовича.

Згідно ч. 3 ст. 28 КУзПБ, зокрема, керуючим реструктуризацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: які є заінтересованими особами у цій справі (п. 1); які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів (п. 4).

З огляду на вказане, суд звертає увагу учасників справи на недопущення виникнення конфлікту інтересів та/або виникнення обставин, які б указували на заінтересованість осіб у цій справі.

По-дев`яте, відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини.

На підтвердження вказаної інформації, боржник надає витяг з інформаційно-аналітичної системи Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості станом на 30.01.2026. Наданий витяг не може братися судом до уваги та бути належним доказом виконання вищевказаних положень КУзПБ, оскільки вказана у ній інформація актуальна станом на 30.01.2026, тоді як боржник звернувся до суду в червні 2026 року.

Отже, заявнику необхідно надати докази, що підтверджують про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини станом на момент його звернення з даною заявою до суду.

Згідно ч. 3 ст. 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що на стадії прийняття господарським судом та перевірки форми та змісту заяви про неплатоспроможність, а також на етапі вирішення питання щодо можливості призначення підготовчого засідання встановлено, що зміст заяви не відповідає вимогам ч. 3 ст. 162 ГПК України та ст. 115, 116 КУзПБ, зазначена заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху до виправлення недоліків та подання суду відповідних доказів.

Зазначені вище недоліки заяви слід усунути шляхом подання до суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, виправленої заяви про неплатоспроможність боржника фізичної особи, з усунутими недоліками, зазначеними в мотивувальній частині даної ухвали, з відповідними доказами на підтвердження викладених обставин.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

При постановленні даної ухвали судом прийнято до уваги прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого Королівства від 28.10.98 та Креуз проти Польщі від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Керуючись ст.ст. 2, 34, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху заяву фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №8275/26 від 03.06.2026) про неплатоспроможність боржника.

2. Встановити заявнику строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, виправленої заяви про неплатоспроможність боржника фізичної особи, з усунутими недоліками, зазначеними в мотивувальній частині даної ухвали, з відповідними доказами на підтвердження викладених обставин.

3. Роз`яснити заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Т.М. Давченко