Рішення № 137212068, 18.05.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 Справа № 914/1696/24

За позовом:Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів, в інтересах держави в особі: позивача-1: Львівської міської ради, м. Львів позивача-2: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львівдо відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», м. Київдо відповідача-2:Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №1», м. Львівпро:визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники учасників справи:прокурор:Панкевич Р.В.;від позивача-1:не з`явився;від позивача-2:не з`явився;від відповідача-1:Шевчик О.І. адвокат;від відповідача-2:не з`явився.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Львівської міської ради (надалі Позивач-1, Міська рада), Західного офісу Держаудитслужби (надалі Позивач-2, Держаудитслужба) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (надалі Відповідач-1, ТОВ «Твій Газзбут») та Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №1» (надалі Відповідач-2, КНП «Стоматологічна поліклініка №1») про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів.

Ухвалою від 17.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 16.09.2024.

У підготовчому засіданні 16.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Ухвалою від 16.09.2024 відкладено підготовче засідання на 03.10.2024.

У підготовчому засіданні 03.10.2024 суд залишив без розгляду клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі (вх. №3430/24 від 13.09.2024). Ухвалою від 03.10.2024 відкладено підготовче засідання на 21.10.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.10.2024).

Підготовче засідання 21.10.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Крупника Р.В. на лікарняному. Відтак, ухвалою від 23.10.2024 підготовче засідання призначено на 11.11.2024.

Ухвалою від 11.11.2024 відкладено підготовче засідання на 28.11.2024.

Ухвалою від 28.11.2024 суд зупинив провадження у справі №914/1696/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом судового рішення у справі №922/3456/23.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виніс постанову від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.

Ухвалою від 03.02.2026 поновлено провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 02.03.2026.

Ухвалою від 02.03.2026 відкладено підготовче засідання на 23.03.2026.

Ухвалою від 23.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача-2 про зупинення провадження у справі (вх. №992/26 від 05.03.2026) та відкладено підготовче засідання на 24.04.2026.

Ухвалою від 24.04.2026 залишено без розгляду клопотання прокурора про зупинення провадження у справі (вх. №1287/26 від 20.03.2026), закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 18.05.2026.

Прокурор з`явився у судове засідання 18.05.2026, просив задовольнити позов.

Представник відповідача-1 також з`явився у судове засідання 18.05.2026, просив відмовити у задоволенні позову.

Позивачі, а також відповідач-2 не забезпечили явку повноважних представників у судове засідання 18.05.2026, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвалу від 24.04.2026 було доставлено до їх електронних кабінетів 29.04.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Доводи прокурора.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами проведення процедури закупівлі UA-2023-03-22-009274-а, між відповідачем-2 (покупець) та відповідачем-1 (постачальник) укладено Договір про постачання природного газу №41АВ200-1298-23 від 20.04.2023 на загальну суму 310`000,00 грн. з ПДВ. До цього договору сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 20.04.2023.

Позивачем-2 проведено моніторинг процедури закупівлі UA-2023-03-22-009274-а та встановлено порушення вимог законодавства про закупівлі внаслідок складення тендерної документації не у відповідності до вимог закону, а також не відхилення тендерної пропозиції, яка підлягала відхиленню відповідно до закону.

Так, оспорюваний договір укладено із юридичною особою, кінцевим бенефеціарним власником якої є особа, щодо якої рішенням РНБО від 18.06.2021 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. Вказана обставина, за твердженнями прокурора, унеможливлювала укладення спірного договору між відповідачами, а тому він просить визнати такий договір недійсним.

Крім цього, він просить застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 з подальшим перерахуванням останнім до державного бюджету грошових коштів у розмірі 9`490,66 грн., сплачених у якості оплати за природний за оспорюваним договором.

Доводи позивача-1.

Позивач-1 не подавав пояснень чи заперечень проти позову, у яких б детально викладав свою правову позицію щодо підстав недійсності оспорюваного правочину.

Доводи позивача-2.

Позивач-2 підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на здійснені ним висновки за результатами моніторингу процедури закупівлі, результати якої стали підставою для укладення оспорюваного договору. Так, контролюючий орган встановив порушення вимог підпункту 1 пункту 41 та підпункту 11 пункту 44 Особливостей №1178, спираючись на те, що відповідач-2 безпідставно не відхилив тендерну пропозицію відповідача-1, у якій зазначено недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, а визнало його переможцем тендеру та уклало із ним договір. Кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Твій Газзбут» є особою, до якої застосовано інші санкції у формі заборони на здійснення публічних закупівель товару, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції». Відповідна інформація наявна у відкритому доступі, а тому могла бути встановлена замовником. Натомість, останній її проігнорував та безпідставно взяв до уваги довідку учасника процедури закупівель, інформація у якій щодо відсутності санкцій відносно кінцевого бенефіціарного власника не відповідає дійсності. Зважаючи на це, відповідачу-2 було рекомендовано припинити зобов`язання за Договором.

Доводи відповідача-1.

Відповідач-1 заперечив проти задоволення позову, посилаючись на таке:

1) До ТОВ «Твій Газзбут» не застосовувалося жодних санкцій. Персональні санкції було введено лише щодо ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником відповідача. При цьому рішення про застосування санкцій не містить заборони на участь у публічних закупівлях.

2) При оцінці доводів прокурора слід виходити із законодавчого, а не підзаконного регулювання. Закон України «Про публічні закупівлі», на відміну від Особливостей №1178, не передбачає необхідність відхилення тендерної пропозиції у разі, якщо кінцевим бенефіціарним власником учасника торгів є особа, до якої застосовано санкцію.

3) Відповідачі уклали договір з дотриманням вимог чинного законодавства, що жодним чином не порушує прав та інтересів позивачів та виключає задоволення позову. Крім того, кошти за договором сплачувалися не з місцевого бюджету, а з рахунку відповідача-2. Відтак, позов прокурора спрямований на втручання у господарську діяльність.

4) Прокурор не надав жодного обґрунтування того, у чому полягає суперечність оспорюваного договору інтересам держави та суспільства.

5) Прокурор не надав належного обґрунтування підстав для звернення до суду із позовом в інтересах позивачів. Зокрема, він не довів наявності у діях позивача-2 ознак бездіяльності, не надав йому можливості звернутися до суду із позовом, а також не конкретизував у чому полягає порушення інтересів обох позивачів. Також чинне законодавство не наділяє орган державного фінансового контролю правом на судове оспорювання договору, а лише уповноважує його на ініціювання відповідної процедури перед відповідними державними органами. У свою чергу, Міська рада не є компетентним органом у спірних правовідносинах, адже не є ні органом фінансового контролю, ні органом контролю у сфері публічних закупівель.

Доводи відповідача-2.

Відповідач-2 заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених відповідачем-1 у відзиві на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

У березні 2023 року КНП «Стоматологічна поліклініка №1» у системі публічних закупівель «Prozorro» розмістило оголошення на проведення відкритих торгів за предметом закупівлі: «Природний газ» ДК 021:2015 09120000-6 «Газове паливо» (Номенклатура 09123000-7 Природний газ) (ідентифікатор закупівлі UA-2023-03-22-009274-а) (Т.1; а.с. 37).

Тендерна пропозиція ТОВ «Твій Газзбут» становила 310`000,00 грн. та була визнана найбільш економічно вигідною, оскільки електронна система закупівель розкрила її першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій (Т.1; а.с. 38).

20.04.2023 за результатами проведення відкритих торгів КНП «Стоматологічна поліклініка №1» (споживач) та ТОВ «Твій Газзбут» (постачальник) уклали Договір про постачання природного газу №41АВ200-1298-23 (надалі Договір), згідно із яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 09120000-6 «Газове паливо», а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору (Т.1; а.с. 41-46, 64).

Пунктами 3.5, 4.3, 5.1 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу. Загальна вартість договору становить 310`000,00 грн. з ПДВ. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

На виконання умов Договору, відповідач-1 у період з травня по червень 2023 року передав, а відповідач-2 прийняв природний газ на суму 9`490,66 грн., що підтверджується підписаними ними і скріпленими печатками Актами приймання-передачі №ТГ383099864 від 12.06.2023 і №ТГ383118462 від 30.06.2023 (Т.1; а.с. 61-62).

Відповідач-2 оплатив вартість поставленого йому природного газу, що не заперечується жодним із учасників даної справи.

У період з 14.06.2023 по 21.06.2023 Держаудитслужба провела моніторинг процедури закупівлі UA-2023-03-22-009274-а, за результатами якого підготувала Висновок про моніторинг від 21.06.2023 (Т.1; а.с. 47-50).

У цьому висновку контролюючий орган встановив порушення вимог підпункту 1 пункту 41 та підпункту 11 пункту 44 Особливостей №1178, спираючись на те, що КНП «Стоматологічна поліклініка №1» безпідставно не відхилило тендерну пропозицію ТОВ «Твій Газзбут», у якій зазначено недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, а визнало його переможцем тендеру та уклало із ним Договір. Кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Твій Газзбут» є особою, до якої застосовано інші санкції у формі заборони на здійснення публічних закупівель товару, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції». Відповідна інформація наявна у відкритому доступі, а тому могла бути встановлена замовником. Натомість, останній її проігнорував та безпідставно взяв до уваги довідку учасника процедури закупівель, інформація у якій щодо відсутності санкцій відносно кінцевого бенефіціарного власника не відповідає дійсності.

Зважаючи на це, КНП «Стоматологічна поліклініка №1» було рекомендовано припинити зобов`язання за Договором.

Відповідач-2 повідомив відповідача-1 про припинення Договору у листі №48 від 27.06.2023 (Т.1; а.с. 65-66), а відповідач-1 надав відповідну згоду у листі №200-Лв-8222-3-0623 від 30.06.2023 (Т.1; а.с. 63).

18.07.2023 відповідачі підписали Додаткову угоду №2 про розірвання Договору за згодою сторін (Т.1; а.с. 64).

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі прокурор вказав, що порушення законодавства про публічні закупівлі та укладення оспорюваного Договору підриває фінансово-економічні основи держави, принципи ефективного і прозорого здійснення закупівлі, максимальної ефективності та економії та, відповідно, породжує ризик протиправного витрачення коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання. В складних для країни умовах збройної агресії витрачання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюватиметься збагачення компаній, власниками яких є підсанкційні особи, не відповідає державним інтересам, адже такі кошти мають в першу чергу спрямовуватися на забезпечення обороноздатності країни.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

У даній справі компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави є орган місцевого самоврядування, тобто Міська рада відповідно до статей 140, 142, 143, 145 Конституції України, статей 10, 16, 26, 60, 61, 64, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вона здійснює представництво та захист інтересів територіальної громади міста Львова, у межах повноважень, визначених Конституцією України і законами України, та є засновником КНП «Стоматологічна поліклініка №1».

Пунктами 1.5, 1.7, 5.3 Статуту КНП «Стоматологічна поліклініка №1», затв. наказом Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №40 від 13.02.2023, передбачено, що підприємство створено на базі майна комунальної власності Міської ради. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів, без мети отримання прибутку. Джерела формування майна та коштів підприємства є, серед іншого, кошти Державного бюджету України та міського бюджету м. Львова (бюджетні кошти).

Зі змісту відомостей системи публічних закупівель «Prozorro» вбачається, що джерелом закупівлі UA-2023-03-22-009274-a, за результатами якої було укладено оспорюваний Договору та проведено оплату, є місцевий бюджет (відомості доступні за покликанням: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2023-03-22-009274-a).

Таким чином, у спірних правовідносинах Міська рада має право контролювати ефективність використання коштів бюджету Львівської міської територіальної громади, за рахунок яких КНП «Стоматологічна поліклініка №1» мало проводити оплату за оспорюваним Договором. Відповідно, у разі встановлення незаконності витрачання місцевих коштів, Міська рада може звертатися до суду за захистом інтересів територіальної громади.

Що стосується Держаудитслужби, то основними її завданнями є здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (пункт 3 Положення про Державну аудиторську службу України, затв. постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень;

- вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 4 Положення №43 від 03.02.2016).

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пункт 6 Положення №43 від 03.02.2016).

Відповідно до пункту 7 Положення №43 від 03.02.2016 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Львівської області здійснює Західний офіс Держаудитслужби згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» №266 від 06.04.2016 та Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затв. наказом Держаудитслужби №23 від 02.06.2016 .

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, також є Західний офіс Держаудитслужби.

Отже, прокурор правильно визначив позивачів у справі. Заперечення відповідачів у цій частині відхиляються судом, з огляду на викладені вище норми та висновки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Судом встановлено, що прокурор повідомляв позивача-1 про те, що вживає заходів, спрямованих на встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді. У листі №14.50/97-5386ВИХ-24 від 29.05.2024 (Т.1; а.с. 56-58), адресованому Міській раді, прокурор намагався з`ясувати, чи вживалися заходи щодо визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів до бюджету, у т.ч. у судовому порядку. У відповідь, Міська рада в особі Управління Департаменту гуманітарної політики Управління охорони здоров`я лише повідомила про розірвання Договору (Т.1; а.с. 59-60). В подальшому, прокурор направив позивачу-1 повідомлення про звернення до суду №14.50/97-6478ВИХ-24 від 28.06.2024 (Т.1; а.с. 95).

Стосовно Держаудитслужби суд зазначає, що наданий прокурором лист №14.50/99-4082ВИХ-23 від 21.04.2023 не стосується спірних правовідносин, адже відображені у ньому дані пов`язані з закупівлею UA-2023-03-22-009985-а та Договором про постачання природного газу №41АВ200-1273-23 (Т.1; а.с. 51-53).

Зважаючи на це, у матеріалах справи наявне лише повідомлення про звернення до суду №14.50/97-6479ВИХ-24 від 28.06.2024, адресоване прокурором Держаудитслужбі у день подання позову (Т.1; а.с. 96).

Незважаючи на дату надіслання такого повідомлення, суд вважає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру, адже фактично поінформував позивача-2 про судовий захист інтересів держави. При формулюванні цих висновків суд враховує, що Держаудитслужбу не потрібно було повідомляти про стверджуване прокурором порушення інтересів держави, адже саме вона під час моніторингу у червні 2023 року встановила існування обставин, які слугують підставою заявленого у цій справі позову та які були виявлені прокурором після ознайомлення із Висновком про моніторинг від 21.06.2023. Однак, попри обізнаність із фактом порушення, Держаудитслужба протягом року з дня виявлення відповідних обставин не вжила заходів судового захисту. Не менш важливе значення має і те, що Держаудитслужба підтримує заявлені позовні вимоги та не висловлює будь-яких заперечень щодо своєї бездіяльності у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачі володіли інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, не вживали жодних заходів на усунення відповідних порушень, зокрема не зверталися до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про їх бездіяльність.

Відтак, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які, попри те, не здійснюють захисту прав та інтересів держави у цих правовідносинах.

Щодо суті спору.

Предметом спору у справі є вимога прокурора про визнання недійсним Договору як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього Договору, шляхом стягнення з ТОВ «Твій Газзбут» на користь КНП «Стоматологічна поліклініка №1» коштів, отриманих за результатами виконання Договору, у розмірі 9`490,66 грн., а з КНП «Стоматологічна поліклініка №1» в дохід держави.

Фактичними підставами позову визначено обставини укладення оспорюваного Договору за результатами процедури закупівлі з ідентифікатором UA-2023-03-22-009274-а всупереч тому, що кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Твій Газзбут» є особою, до якої застосовано санкції. Згідно із доводами прокурора замовник мав відхилити тендерну пропозицію; внаслідок укладення Договору було створено умови для того, щоб підсанкційна особа збагатилася за рахунок бюджетних коштів, що суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі» та підриває фінансово-економічні інтереси держави, яка функціонує в умовах збройної агресії.

Правовими підставами позову слугують положення частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215 та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

Надаючи оцінку предмету та підставам заявленого позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 228 ЦК України).

Згідно із частиною 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Порушення інтересів держави і суспільства та їх моральних засад - це діяння (правочин), що суперечать конституційному ладу, публічному порядку, безпеці або загальноприйнятим моральним нормам, воно спрямоване на шкоду правам громадян, майну держави/територіальних громад.

Основними аспектами цього поняття є:

- порушення публічного порядку - правочини посягають на основи державного ладу, економічну безпеку, територіальну цілісність, або вони спрямовані на незаконне заволодіння майном;

- порушення моральних засад суспільства - вчинення дій, що суперечать загальноприйнятим уявленням про добро, чесність, справедливість, людську гідність.

Таким чином, правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а саме спрямований на порушення правового господарського порядку, за наявності умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність такого правочину, та вчинений із метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, є недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 зазначено, що санкція, передбачена частиною 3 статті 228 ЦК України, має конфіскаційний характер. Враховуючи це, відповідна стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для застосування приписів частини 3 статті 228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання й постачання природного газу) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала газ неналежної якості. Більше того, у справі відсутні докази того, що виконання за оспорюваним Договором відбувалося з порушенням договірних умов. З аналізу наявних у матеріалах справи документів простежується, що відповідач-1 поставив природний газ за Договором на суму 9`490,66 грн., а відповідач-2 оплатив вартість поставленого газу.

Натомість прокурор стверджує, що ТОВ «Твій Газзбут» мав незаконний умисел отримати право на укладення Договору задля отримання прибутку, знаючи про те, що немає такого права, адже до його кінцевого бенефіціарного власника застосовано санкції. Внаслідок цього, було створено умови для збагачення підсанкційної особи за рахунок бюджетних коштів через отримання доходу від діяльності юридичної особи, що не порушує інтереси держави та свідчить про наявність підстав для застосування частини 3 статті 228 ЦК України.

З цього приводу суд зазначає таке.

Пунктом 11 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Як передбачено пунктом 11 пункту 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затв. постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 (надалі Особливості №1178), (у редакції Постанови КМ №157 від 17.02.2023, чинній на момент проведення торгів та укладення Договору) замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Під час виконання Договору, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №471 від 12.05.2023, що набрала чинності 19.05.2023, згідно із якою визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України №157 від 17.02.2023, та викладено пункт 44 у такій редакції: «Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли підпадає під підстави, встановлені пунктом 47 цих особливостей».

При цьому редакція пункту 47 Особливостей №1178 передбачає, що замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

З наведеного випливає, що у КНП «Стоматологічна поліклініка №1» існував обов`язок відхилити тендерну пропозицію ТОВ «Твій Газзбут» у разі, якщо до його кінцевого бенефіціарного власника застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

У частині 1 статті 4 Закону України «Про санкції» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що видами санкцій згідно з цим Законом є: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 6-1) заборона поширення медіа на території України; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона користування радіочастотним спектром України; 9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж; 10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; 12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави; 16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами; 21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України; 22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; 24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Отже, перелік видів санкцій, визначений у статті 4 Закону України «Про санкції», не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом».

Втім, розкриття поняття «інших санкцій» Закон України «Про санкції» не містить.

Відповідно до частин 1, 3 статті 5 Закону України «Про санкції» пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії і з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізоване застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб та спрямований на припинення конкретних правовідносин.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23 та у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №922/1589/22 та від 02.07.2025 у справі №922/3069/24.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Твій Газзбут» є ОСОБА_1 .

Указом №266/2021 від 24.06.2021 Президент України ввів в дію рішення РНБО від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з яким були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2 (Т.1; а.с. 79).

У додатку 1 до рішення РНБО від 18.06.2021 до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), включений ОСОБА_1 (Т.1; а.с. 80-81). До нього застосовані такі санкції: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

Суд відзначає, що у вказаному рішенні РНБО від 18.06.2021 року не вказані конкретні інші санкції, застосовані до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут», тоді як відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель «іншим санкціям, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції»».

За таких обставин суд оцінює як безпідставне твердження, викладене у Висновку про моніторинг від 21.06.2023, що заборона на здійснення публічних закупівель є іншою санкцією. Враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб`єктів, які приймають рішення про застосування санкцій, у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та погодитись із наведеним тлумаченням у розумінні пункту 25 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції».

Отже, відсутні підстави для висновку, що згідно із Законом України «Про санкції» рішенням РНБО від 18.06.2021 була застосована санкція у вигляді заборони на здійснення ОСОБА_1 публічних закупівель товарів, робіт і послуг.

При цьому слід зазначити, що застосування до ОСОБА_1 санкцій у виді обмеження торговельних операцій та зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань не означає застосування санкції у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, позаяк їх зміст не збігається.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що у КНП «Стоматологічна поліклініка №1» не виникло обов`язку відхилити тендерну пропозицію ТОВ «Твій Газзбут» з підстави, визначеної пунктом 11 пункту 44 Особливостей №1178.

Слід також наголосити, що учасником оспорюваного правочину виступає ТОВ «Твій Газзбут», а не її засновник.

Відповідно до частин 1, 3 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

За змістом статті 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном та не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 виснувала, що майнові інтереси окремих учасників товариства не завжди збігаються з інтересами самого товариства та рішеннями його органів управління, зокрема зборів учасників про розпорядження майном товариства. Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що у традиційному розумінні концепція «проникнення за корпоративну завісу» стосується випадків, коли кінцевий бенефіціарний власник у виняткових випадках несе особисту відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи перед її кредиторами (постанова від 18.12.2024 у справі №916/379/23).

З аналізу вказаних норм вбачається, що відповідач-1 є окремим суб`єктом цивільних правовідносин, що самостійно відповідає виключно за своїми зобов`язаннями, та не може ототожнюватися зі своїм кінцевим бенефіціарним власником й відповідати за його зобов`язаннями.

У додатку 2 до рішення РНБО від 18.06.2021, в якому наведений перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), ТОВ «Твій Газзбут» не зазначене. Тобто, відповідач-1 не включений до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Натомість стороною оспорюваного договору є саме ТОВ «Твій Газзбут».

З огляду на викладене, враховуючи те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, суд доходить висновку, що застосування персонально санкцій до фізичної особи ОСОБА_1 , не означає те, що такі санкції є такими, що застосовані до ТОВ «Твій Газзбут», кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .

Аналогічні правові висновки щодо застосування Закону України «Про санкції» викладені в постановах Верховного суду від 12.12.2024 у справі №922/3275/23, від 02.07.2025 у справі №922/3069/24 та в ухвалах Верховного Суду від 10.02.2026 та від 17.02.2026 у справах №903/609/24 та №903/525/24.

Викладене вище виключає доводи прокурора про те, що у відповідача-1 існував умисел щодо порушення інтересів держави та суспільства.

Судом не встановлено, що у відповідачів був умисел на ухилення від виконання оспорюваного Договору, або іншої мети, яка б посягала на основи державного ладу, економічну безпеку, територіальну цілісність, або правочин був спрямований на незаконне заволодіння майном. Обставини виконання договору обома відповідачами якраз вказують на відсутність порушень моральних засад суспільства, оскільки вчинені дії з його виконання не суперечать загальноприйнятим уявленням про добро, чесність, справедливість, людську гідність.

При цьому суд відхиляє посилання прокурора на рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №7193-р/пк-пз від 06.12.2022, №728-р/пк-пз від 23.01.2023, №417-р/пк-пз від 12.01.2023 (Т.1; а.с. 82-94), як на підтвердження умислу відповідача-1, оскільки ці рішення не стосуються спірної закупівлі. При цьому, слід зазначити, що норми ГПК України не зобов`язують господарський суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у рішеннях Антимонопольного комітету України.

Таким чином, у спорі відсутні стверджувані прокурором підстави для визнання Договору недійсним, оскільки він не довів, що такий Договір укладений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Також суд враховує, що у спорі відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочинів. Вони відсутні як у зв`язку з відсутністю підстав для недійсності правочинів за наведеними вище підставами, так і у зв`язку з тим, що відповідні наслідки можуть застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання); такі наслідки не можуть бути застосовані у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність.

У цій справі прокурор не надав доказів та не довів, що відносно посадових осіб, які уклали правочини існують обвинувальні вироки, які б стосувалися обставин їх укладення та виконання, а також діями сторін правочинів державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним Договору та, відповідно, для задоволення похідної вимоги про стягнення грошових коштів.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 129 ГПК України судові витрати покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви у справі покладається на Львівську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Покласти на Львівську обласну прокуратуру судовий збір за подання позовної заяви.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 08.06.2026 (враховуючи перебування судді Крупника Р.В. у період з 22.05.2026 по 29.05.2026 у відпустці).

Суддя Крупник Р.В.