Ухвала суду № 137211875, 08.06.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/915/26

Провадження № 1-кп/147/435/26

УХВАЛА

08 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026240040000047 від 05.01.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч.5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

З 15 квітня 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 перебуває зазначене вище кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.382 та за ч.5 ст.407 КК України.

Ухвалою судді від 16 квітня 2026 року справа призначена до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 14 червня 2026 року включно.

Чергове судове засідання призначено на 15:00 годину 08 червня 2026 року.

08 червня 2026 року від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. У клопотанні прокурор зазначає, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані на час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, на сьогодні не перестали існувати, тому в обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; запобігання спробам незаконно впливати на свідків, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Наявність зазначених ризиків мотивує тим, що заміна обраного запобіжного заходу на будь-який більш м`який запобіжний захід чи скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не зможе забезпечити мету обрання запобіжних заходів забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та перешкоджати ризикам, які наразі існують, а саме: переховування від суду (так як обвинувачений усвідомлює тяжкість інкримінованих йому злочинів та можливість настання наслідків у виді покарання позбавлення волі на тривалий термін, а також відсутність будь-яких стримуючих факторів соціального характеру), незаконно впливати на свідків (так як обвинуваченому є відомим місце проживання вказаних осіб); продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Також прокурор вказує про те, що положеннями ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні правопорушень передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України застосовується виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підтримав покликаючись на доводи, викладені в ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м`якому виді відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_4 не виявив бажання висловитись з приводу клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого заперечувала, зазначила, що ризики відсутні, водночас просила визначити заставу у розмірі достатньому для забезпечення кримінального провадження, як альтернативний запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та відповідно задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 8 ст.176 КПК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з копії ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів в межах строку досудового розслідування до 17 квітня 2026 року включно. Як зазначено вище ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року, зокрема, продовжено строк запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 14 червня 2026 року включно.

Відповідно до наявних матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного нетяжкого (ч. 1 ст. 382 КК України) та тяжкого злочину (ч. 5 ст. 407 КК України) під час дії воєнного стану, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Термін тримання обвинуваченого під вартою спливає, розгляд справи лише розпочато, лише досліджено письмові докази, однак у справі не допитані свідки, що не виключає можливості тиску обвинуваченого на свідків, що і доводить існування ризику у кримінальному провадженні, визначених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що обвинувачений може ухилятись від суду, адже вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Також, враховуючи особу обвинуваченого, який був звільнений від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, ухвала набрала законної сили однак ОСОБА_4 не прибув до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження служби у зв`язку з чим обвинувачується у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає, а також враховуючи тривале самовільне залишення військової частини, уникнення виконання службових обов`язків та свідоме ухилення від контролю з боку командування, ОСОБА_4 уже продемонстрував здатність і готовність приховувати своє місцезнаходження, уникати взаємодії з органами військового управління та правоохоронними органами, продовжує існувати ризик переховування від суду та продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується. Наведене свідчить про наявність існування ризиків передбачених п. 1, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сукупність зазначеного, з урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України, вище свідчить, що на даній стадії судового розгляду жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не досягне мети застосування запобіжного заходу, визначеної ст. 177 КПК України, оскільки інший запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не зможе запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчинення правопорушення у якому обвинувачується, уникнути відповідальності, можливості тиску обвинуваченого на свідків, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для зміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.

Відповідно до норм чинного законодавства право на свободу та особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст.29 Конституції України та ст. 5 пункту 1 підпункту «с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

З огляду на викладене, а також з урахуванням встановлених обставин та положень ч. 8 ст. 176 КПК України до обвинуваченого можливо застосувати виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Доказів наявності у обвинуваченого захворювань, які би не давали йому можливості утримуватися під вартою в розпорядження суду не надано.

Все зазначене свідчить, що ризики встановлені судом існують, а достатнім для їх запобігання запобіжним заходом буде тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не будуть гарантувати належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, не упередять можливість ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, у зв`язку з чим, дію запобіжного заходу доцільно продовжити на 60 діб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя/суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407-408 КК України є дискреційним повноваженням суду. Водночас наявність дискреції має також грунтуватися на позиціях учасників кримінального провадження, висловлених в ході судового розгляду під час обрання/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд враховує в даному випадку те, що сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а прокурор не висловлював жодних заперечень щодо позиції сторони захисту про визначення розміру застави.

Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 у справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у виді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Таким чином, вирішення питання про визначення обвинуваченому застави або ж застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень суду, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Отже, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу підозрюваного, суд дійшов висновку про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст.182 КК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене та майновий стан обвинуваченого, суд вважає, що з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно визначити заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи такий розмір застави, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити, одночасно визначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 196, ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого варто визначити до 24:00 години 06 серпня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 331, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 06 серпня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Копію ухвали направити до ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» до відома та для вручення обвинуваченому.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 09:45 годині 09 червня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1