Рішення № 137211257, 08.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2026Справа № 910/4291/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МШК Україна", про стягнення 230 878,31 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек" (далі Фірма) 230 878,31 грн основної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих йому послуг за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "МШК Україна" (далі Компанія) та Фірмою договором про надання послуг від 26 червня 2023 року № S00416, а також договорів морського перевезення вантажів (коносаменти MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799). Право вимоги до відповідача за вказаними правочинами було передане позивачу на підставі укладеного з Компанією договору про відступлення права вимоги (цесії) від 5 лютого 2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/4291/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі Компанію як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та зобов`язано позивача направити на адресу залученої третьої особи копію позовної заяви з доданими до неї документами, а також надати суду відповідні докази.

16 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли докази надсилання копій позовної зави з додатками третій особі.

30 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшли письмові пояснення по справі від 29 квітня 2026 року, у яких остання підтримала позовні вимоги Товариства й просила позов задовольнити. У своїх поясненнях третя особа підтвердила факт заборгованості Фірми на суму 230 878,31 грн за договором про надання послуг від 26 червня 2023 року № S00416, а також договорами морського перевезення вантажів (коносаменти MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799). Вказана заборгованість відповідача перед Компанією була повністю погашена позивачем у даній справі на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 5 лютого 2026 року, у зв`язку з чим Товариство набуло статусу нового кредитора в спірних правовідносинах. При цьому, відповідача було належним чином повідомлено про заміну кредитора та набуття чинності договором цесії в установленому законом порядку. На думку третьої особи, спірна сума заборгованості є безумовною й підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

4 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від Фірми надійшов відзив від 1 травня 2025 року, у якому відповідач не заперечував проти наявної перед Компанією заборгованості, однак зазначав, що заборгованість перед третьою особою виникла через невиконання самим позивачем зобов`язань з оплати транспортно-експедиторських послуг за укладеним між сторонами в справі договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 1 вересня 2023 року № 202309/2. Спір про стягнення з позивача заборгованості за вказаним правочином в розмірі 580 000,00 грн розглядається межах господарської справи № 910/2813/26. Відповідач також посилався на те, що договір відступлення права вимоги (цесії) від 5 лютого 2026 року припинив свою дію внаслідок несвоєчасної його оплати Товариством, а додаткова угода про продовження строку оплати за вказаним правочином має ознаки підробки. Відповідач вказував на неналежне визначення обсягу переданого за договором цесії права вимоги, оскільки частина зазначених у ньому рахунків не стосується заборгованості Товариства перед Фірмою. Відповідач також зазначав про право на зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки сума боргу позивача перед ним перевищує розмір заявлених до стягнення коштів. На думку відповідача, дії позивача свідчать про недобросовісну процесуальну поведінку та спрямовані на штучне стягнення коштів в обхід іншого судового спору. Разом із відзивом відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності рішенням у справі № 910/2813/26 за позовом Фірми до Товариства про стягнення 622 733,29 грн заборгованості за укладеним між сторонами договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 1 вересня 2023 року № 202309/2. Ухвалою суду від 5 травня 2026 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

5 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останнє навело свої аргументи на спростування доводів відповідача та зазначило, що заборгованість Фірми перед Компанією є безспірною, підтверджена документально та була правомірно відступлена Товариству за договором цесії. Позивач зазначав, що відповідач після отримання повідомлення про заміну кредитора та вимоги про сплату боргу не заперечував проти наявності спірної заборгованості, а листом від 18 березня 2026 року фактично визнав її. Доводи відповідача про наявність взаємної заборгованості та паралельного спору в справі № 910/2813/26, на думку позивача, не впливають на розгляд цієї справи, оскільки спори є самостійними та можуть вирішуватися окремо. Твердження Фірми щодо підроблення додаткової угоди до договору цесії Товариство вважало безпідставними, оскільки її чинність підтверджується самою угодою, повідомленнями про заміну кредитора, доказами оплати та поясненнями первісного кредитора.

Будь-яких інших заяв і клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання учасниками справи заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

5 лютого 2026 року між Товариством і Компанією було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого остання відступає (передає), а позивач, як новий кредитор, приймає право вимоги до відповідача, що виникло на підставі договору про надання послуг від 26 червня 2023 року № S00416, укладеного між Компанією та Фірмою, та договорів морського перевезення вантажів, що підтверджуються коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799, а новий кредитор приймає зазначене право вимоги до боржника та зобов`язується своєчасно та добровільно сплатити первісному кредитору номінальну вартість права вимоги у строки та в порядку, що визначені умовами зазначеного правочину.

Цей договір підписаний повноважними представниками його сторін і скріплений їх печатками.

Відповідно до пунктів 2.2.-2.4. вказаного правочину до нового кредитора переходить право вимоги у такому обсязі: основна сума заборгованості в розмірі 230 878,31 грн; штрафні санкції/пеня/проценти (за наявності) первісним кредитором не нараховувались, однак передбачені пунктом 7.3. основного договору; всі інші права, пов`язані з виконанням зобов`язання. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору сторонами та повної сплати коштів первісному кредитору. Первісний кредитор підтверджує, що умови первісного договору не передбачають отримання згоди боржника для здійснення заміни кредитора.

За пунктом 3.1. договору Компанія зобов`язується: передати новому кредитору всі документи, що підтверджують право вимоги, а саме: завірену копію договору про надання послуг від 26 червня 2023 року № S00416, укладеного між Компанією та Фірмою, разом з додатковими угодами №№ 1-3 до договору на 11 аркушах; оригінали рахунків: від 17 листопада 2025 року: № ILINV1915725 на суму 5 045,08 грн (коносамент № MEDUOS930834) за послуги з оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо), № IL1NV1915625 на суму 5 045,08 грн (коносамент № MEDUW8409312) за послуги з оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо), № ILINV1915425 на суму 5 045,08 грн (коносамент № MEDUW8370142) за послуги з оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо); від 20 листопада 2025 року № ILINV1942625 на суму 5 051,38 грн (коносамент № MEDUW8409338) за послуги з оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо); від 24 грудня 2025 року: № UAEO10537925 на суму 17 686,40 грн (коносамент № MEDUW8409312) за демередж та винагороду агента, № UAEO10537725 на суму 24 396,84 грн (коносамент № MEDUW8409338) за демередж, зберігання та винагороду агента, № UAEO10537625 на суму 7 802,83 грн (коносамент № MEDUOS930834) за демередж та винагороду агента; від 27 січня 2026 року № UAEO10047_26 на суму 160 805,62 грн (коносамент № MEDUW8033799) за демередж та зберігання; роздруківки необоротних коносаментів (non-negotiable copy) по морським перевезенням на 7 аркушах: від 8 листопада 2025 року №№ MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142 (вантажовідправник ANHUI JІANGHUAI AUTOMOBILE GROUP CORP., LTD; вантажоотримувач TOB "Євроавтоальянс"), від 26 жовтня 2025 року № MEDUW8033799 (вантажовідправник ANHUI JІANGHUAI AUTOMOBILE GROUP CORP., LTD; вантажоотримувач TOB "Євроавтоальянс").

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. вказаного правочину відступлення права вимоги здійснюється за номіналом боргу на загальну суму 230 878,31 грн. Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору номінальну вартість відступленого права вимоги в строк до 5 лютого 2026 року включно. У разі порушення новим кредитором терміну сплати, визначеного цим пунктом, договір вважається автоматично припиненим з наступного дня, який слідує за кінцевим терміном сплати, визначеним цим договором. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на зазначений у цьому правочині банківський рахунок первісного кредитора.

Компанія гарантує, що: право вимоги є дійсним; право вимоги не відступлено третім особам; щодо права вимоги не ведеться судових спорів (пункт 5.1. договору).

За пунктом 8.1. вказаного правочину останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Додатковою угодою від 5 лютого 2026 року № 1 до договору Компанія та Товариство внесли зміни до пункту 4.2. вищевказаного правочину та виклали його в такій редакції: "Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору номінальну вартість відступленого права вимоги у розмірі 230 878,31 грн у строк до 6 лютого 2026 року включно". Ця додаткова угода набирає чинності з дати її укладання та є невід`ємною частиною основного договору (пункт 3 додаткової угоди).

У повідомленні про заміну кредитора в зобов`язання від 5 лютого 2026 року (копія якого міститься в матеріалах справи) Компанія підтвердила факт відступлення (передачі) Товариству обумовленого договором цесії права вимоги до Фірми на загальну суму 230 878,31 грн.

З наявної у матеріалах справи копії повідомлення Компанії від 6 лютого 2026 року вбачається, що остання підтвердила факт отримання від Товариства обумовленої договором цесії оплати в установленому вказаним правочином порядку та строки; факт набуття Товариством усіх прав за вищевказаним договором; факт набрання чинності договором цесії, укладеного між Товариством і Компанією, з 6 лютого 2026 року. Факт здійснення Товариством на користь Компанії обумовленої договором цесії плати в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій від 6 лютого 2026 року: № 1812 на суму 5 051,28 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги із оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо) рах.№ ILINV1942625, від 20.11.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026", № 1813 на суму 5 045,08 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги із оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо) рах.№ ILINV1915725, від 17.11.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026", № 1814 на суму 5 045,08 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги із оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо) рах.№ ILINV1915625, від 17.11.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.", № 1815 на суму 5 045,08 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги із оформлення дозволу на повернення контейнеру до місця, відмінного від пункту здачі (депо) рах.№ ILINV1915425, від 17.11.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.", № 1816 на суму 17 686,40 грн з призначенням платежу: "Оплата за демередж рах.№ UAEOI0537925, від 24.12.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.", № 1817 на суму 24 396,84 грн з призначенням платежу: "Оплата за зберігання вантажів за межами митн. тер. України рах.№ UAEOI0537725, від 24.12.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.", № 1818 на суму 7 802,83 грн з призначенням платежу: "Оплата за демередж рах.№ UAEOI0537625, від 24.12.2025 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.", № 1819 на суму 160 805,62 грн з призначенням платежу: "Оплата за зберігання вантажів за межами митн. тер. України рах.№ UAEOI0047126, від 27.01.2026 зг. дог. S00416 від 26.06.2023;боржник: ТОВ "ЄВРОАВТОАЛЬЯНС" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 05.02.2026.".

Листом від 4 березня 2026 року № 4/3-1 Товариство повідомило Фірму про заміну кредитора у зобов`язанні та вимагало негайно, впродовж 3-х робочих днів з дня отримання цієї вимоги, оплатити спірну заборгованість на суму 230 878,31 грн на користь позивача. Копія вказаного листа з належними доказами його направлення відповідачу засобами поштового зв`язку міститься в матеріалах справи. Листом від 18 березня 2026 року вих. № 18/03-01 відповідач підтвердив факт отримання вищевказаної вимоги Товариства, а також не заперечував щодо здійснення перевезення вантажів за коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799 та надання Компанією відповідних послуг за договором від 26 червня 2023 року № S00416. Однак, на думку Фірми, спірна заборгованість перед Компанією виникла саме внаслідок невиконання позивачем його зобов`язань з оплати наданих відповідачем послуг за укладеним між сторонами договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 1 вересня 2023 року № 202309/2, на виконання умов якого Фірмою й було організовано відповідні перевезення та укладено договір перевезення від 26 червня 2023 року № S00416 з Компанією. У зв`язку з цим, погашення спірної заборгованості за договором перевезення від 26 червня 2023 року № S00416 можливе після погашення позивачем його заборгованості перед відповідачем за договором від 1 вересня 2023 року № 202309/2.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (плаї ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 901 ЦК Україна за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У листі від 18 березня 2026 року вих. № 18/03-01 та своєму відзиві Фірма не заперечувала проти факту укладання з Компанією договору від 26 червня 2023 року № S00416 та надання останньою послуг з перевезення вантажів за коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799. Претензії чи повідомлення відповідача про порушення третьою особою умов вказаних правочинів у матеріалах справи відсутні.

За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач документів, які б підтверджували оплату ним спірної заборгованості перед Компанією в повному обсязі, або доказів, які б спростовували наявність такої заборгованості, суду не надав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.

В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року в справі № 910/974/18.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з вищевказаними положеннями чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі яких здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до частини 2 статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2 статті 517 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, на момент його виконання.

Листом від 4 березня 2026 року № 4/3-1 Товариство повідомило відповідача про заміну кредитора, а також просило сплатили спірну суму боргу.

У свою чергу відповідач заперечень проти вимог первісного кредитора не подавав, а мотивував відмову від виконання свого зобов`язання перед новим кредитором виключно несплатою останнім наявної перед Фірмою заборгованості за укладеним між сторонами у справі договором від 1 вересня 2023 року № 202309/2. При цьому, спірна заборгованість за надані Компанією послуги на загальну суму 230 878,31 грн ні первісному кредитору, ні новому кредитору відповідачем сплачена не була. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду в постановах: від 23 січня 2018 року в справі № 203/2612/13-ц, від 19 червня 2018 року в справі № 5023/3905/12.

Дійсність укладеного між позивачем і Компанією договору цесії, а також додаткової угоди до нього, в установленому законом порядку відповідачем не оскаржувалась. Докази зворотнього матеріали справи не містять. Вимоги про визнання недійсними вказаних правочинів також не були предметом розгляду даної справи.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відтак, твердження відповідача про "підроблений характер" додаткової угоди до договору цесії та суперечність її змісту умовам вказаного правочину є необґрунтованими та недоведеними в установленому законом порядку.

При цьому, Фірма не заперечувала факт надання Компанією відповідних послуг і виставлення нею відповідних рахунків, а лише вказувала на те, що право вимоги за договором цесії стосується переважно рахунків, вартість яких не була включена Фірмою до рахунків, виставлених Товариству в межах договору від 1 вересня 2023 року № 202309/2.

Суд звертає увагу відповідача на те, що обставини щодо наявності у Товариства перед Фірмою заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 1 вересня 2023 року № 202309/2 та її розміру не є предметом даного спору. Спірна сума боргу виникла на підставі укладеного між Компанією та Фірмою договору про надання послуг від 26 червня 2023 року № S00416, а також договорів морського перевезення вантажів (коносаменти MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799).

Більш того, у підпункті 2 пункту 3.1. договору цесії чітко визначено вид (характер) наданих Фірмі послуг, а також їх вартість, загальна сума яких і склала спірну заборгованість, що фактично є предметом даного спору.

У свою чергу, сама по собі заборгованість позивача перед відповідачем за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 1 вересня 2023 року № 202309/2 (який не є предметом дослідження у цій справі) жодним чином не звільняє Фірму від обов`язку здійснити повну оплату наданих їй послуг за договором від 26 червня 2023 року № S00416 та послуг з перевезення вантажів за коносаментами MEDUW8409312, MEDUW8409338, MEDUOS930834, MEDUW8370142, MEDUW8033799.

Більш того, Фірма підтвердила у своєму відзиві факт того, що свої права на стягнення з позивача наявної в нього заборгованості остання реалізувала шляхом подання позову в межах справи № 910/2813/26.

Можливість зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог також не є предметом дослідження в межах даного спору. Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами в порядку статті 601 ЦК України не входить до компетенції господарського суду в даній справі. Докази звернення відповідача до позивача з відповідною заявою у порядку, визначеному вказаною статтею ЦК України, у матеріалах справи відсутні й сторонами подані не були.

За таких обставин, у суду відсутні будь-які правові підстави для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог.

У свою чергу, посилання відповідача на те, що дії позивача щодо: несплати рахунків за надані Фірмою послуги; укладення договору цесії з Компанією; подання зустрічного позову в справі № 910/2813/26 (який ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2026 року було повернуто заявнику); звернення до суду з позовом у межах даної справи; складення додаткової угоди до договору цесії "заднім числом", є такими, що суперечать принципам добросовісності та справедливості, а також є зловживанням процесуальними правами, жодним чином не спростовують зобов`язання Фірми з оплати спірної заборгованості перед Товариством та не є правовою підставою для відмови в задоволенні вказаних позовних вимог.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Однак, факт вчинення позивачем чи його повноважним представником дій, передбачених статтею 43 ГПК України, під час розгляду даного спору судом встановлено не було.

Більше того, спірні правовідносини у даній справі виникли саме внаслідок невиконання Фірмою покладеного на неї зобов`язання за укладеними з Компанією правочинами.

Оскільки заявлена до стягнення сума заборгованості, яка складає 230 878,31 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Фірма на момент прийняття рішення не надала належних доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу. У зв`язку з цим позов підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про задоволення позову Товариства.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 328,00 грн.

При цьому, за частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 770,54 грн (230 878,31 х 1,5% х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 328,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 14 квітня 2026 року № 1917 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 770,54 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонортек" (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17, нежитлове приміщення 417; ідентифікаційний код 42144136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтоальянс" (02125, місто Київ, вулиця Старосільська, будинок 1; ідентифікаційний код 40395093) 230 878 (двісті тридцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 31 коп. основної заборгованості та 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн 54 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 8 червня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко