Рішення № 137211039, 03.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/45/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 Справа №908/942/25

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: виконуючого обов`язки керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Антона Грицая, 1, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 0291006026) в інтересах держави в особі позивача: Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов., м. Харків, 61022; ідентифікаційний код юридичної особи 40478572)

до відповідача-1: Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020; ідентифікаційний код юридичної особи 03365854)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віват Груп» (вул. Шкільна, 7, м. Запоріжжя, 69095; ідентифікаційний код юридичної особи 41782522)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, код ЄДРПОУ 22630473 (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кім. 35)

про визнання договору підряду і додаткових угоди до нього недійсними та стягнення коштів,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Стешенко Віталій Євгенович (в залі суду), на підставі службового посвідчення №075793 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

РУХ СПРАВИ.

10.04.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява виконуючого обов`язки керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1) Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віват Груп» (скорочене найменування ТОВ «БК «ВІВАТ ГРУП»), про:

1) визнання недійним договору підряду від 22.09.2020 №22 про закупівлю робіт «Капітальний ремонт зупинок громадського транспорту: Шевченка (на Центр), Шевченка (Ринок), 1100- річчя Полтави (на Південний), 1100-річчя Полтави (обл. налогова), Краєзнавчий музей, м. у Юлічки (на Центр), вул. Монастирська (на Центр), Монастир (на Центр), Магазин (Ч. Шлях на центр), с. Ч. Шлях (Кінцева), Поворот (на с. Яківці), Музей (с. Яківці), Музей (на Центр) з установленням нових та заміною існуючих павільйонів у місті Полтава», укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віват Груп»;

2) визнання недійсною додаткової угоди №1 від 16.12.2020 до договору підряду від 22.09.2020 №22 про закупівлю робіт «Капітальний ремонт зупинок громадського транспорту: Шевченка (на Центр), Шевченка (Ринок), 1100-річчя Полтави (на Південний), 1100- річчя Полтави (обл. налогова), Краєзнавчий музей, м. у Юлічки (на Центр), вул. Монастирська (на Центр), Монастир (на Центр), Магазин (Ч. Шлях на центр), с. Ч. Шлях (Кінцева), Поворот (на с. Яківці), Музей (с. Яківці), Музей (на Центр) з установленням нових та заміною існуючих павільйонів у місті Полтава», укладену між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віват Груп»;

3) визнання недійсною додаткової угоди №2 від 14.06.2021 до договору підряду від 22.09.2020 №22 про закупівлю робіт «Капітальний ремонт зупинок громадського транспорту: Шевченка (на Центр), Шевченка (Ринок), 1100-річчя Полтави (на Південний), 1100- річчя Полтави (обл. налогова), Краєзнавчий музей, м. у Юлічки (на Центр), вул. Монастирська (на Центр), Монастир (на Центр), Магазин (Ч. Шлях на центр), с. Ч. Шлях (Кінцева), Поворот (на с. Яківці), Музей (с. Яківці), Музей (на Центр) з установленням нових та заміною існуючих павільйонів у місті Полтава», укладену між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віват Груп»;

4) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віват Груп» (ЄДРПОУ 41782522, вул. Шкільна, 7, м. Запоріжжя, 69095) на користь Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (ЄДРПОУ 03365854, вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020) 1 756 503,31 гривень, а з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (ЄДРПОУ 03365854, вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020) одержані ним за рішенням суду 1 756 503,31 гривень стягнути в дохід держави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 справу № 908/942/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 15.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/942/25; присвоєно справі номер провадження 3/45/25; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 13.05.2025 11:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

17.04.2025 від представника позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

22.04.2025 через систему «Електронний суд» до суду від представника третьої особи Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про заміну третьої особи у справі, відповідно до якого третя особа просить замінити Антимонопольний комітет України (ідентифікаційний код 00032767) третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у справі №908/942/25 належною третьою особою в даній справі Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 22630473).

29.04.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від представника позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби Михайленко Ірини Юріївни про участь у судовому засіданні у справі №908/942/25 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

Ухвалою суду від 01.05.2025 задоволено заяву представника позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби Михайленко Ірини Юріївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 13.05.2025 задоволено клопотання Антимонопольного комітету України про заміну третьої особи у справі, замінено Антимонопольний комітет України (ідентифікаційний код 00032767) Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 22630473), відкладено підготовче засідання до 03.06.2025 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 03.06.2025 зупинено провадження у справі №908/942/25 за позовом виконуючого обов`язки керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Північно-східного офісу Держаудитслужби до відповідача-1: Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІВАТ ГРУП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України провизнання недійсним договору підряду, додаткових угод до нього та застосування наслідків недійсності правочину до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Ухвалою суду від 17.02.2026 поновлено провадження у справі № 908/942/25 з 11.03.2026; підготовче засідання призначено на 11.03.2026 об 11:00 год.

19.02.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від представника позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби Мироненко Оксани Валентинівни про участь у вищезазначеному судовому засіданні у справі №908/942/25 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

Ухвалою суду від 19.02.2026 задоволено заяву представника позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби Мироненко Оксани Валентинівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи відеоконференцзв`язку.

10.03.2026 від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла заява про зупинення провадження у справі № 908/942/25.

У судовому засіданні 11.03.2026 суд залишив клопотання прокурора про зупинення провадження у справі без задоволення.

Ухвалою суду від 11.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 08.04.2026 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 08.04.2026 відкладено підготовче засідання до 07.05.2026 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03.06.2026 о 12:00.

У судовому засіданні 03.06.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник позивача, представники відповідача-1, відповідача-2, третьої особи до суду не з`явились, про причини неявки суду не повідомили. Ухвала суду від 07.05.2026 доставлена до електронних кабінетів усіх учасників справи 07.05.2026, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності позивача, відповідачів та третьої особи.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 03.06.2026 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 03.06.2026 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

В якості підстави для звернення з позовом прокурор зазначив, що за результатами проведених торгів між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та ТОВ «БК «Віват Груп» 22.09.2020 укладено договір підряду №22 про закупівлю робіт «Капітальний ремонт зупинок громадського транспорту: Шевченка (на Центр), Шевченка (Ринок), 1100-річчя Полтави (на Південний), 1100- річчя Полтави (обл. налогова), Краєзнавчий музей, м. у Юлічки (на Центр), вул. Монастирська (на Центр), Монастир (на Центр), Магазин (Ч. Шлях на центр), с. Ч. Шлях (Кінцева), Поворот (на с. Яківці), Музей (с. Яківці), Музей (на Центр) з установленням нових та заміною існуючих павільйонів у місті Полтава» за ДК 021:2015-45000000-7 (Будівельні роботи та поточний ремонт) на суму 2 317 533,31 гривень, в тому числі ПДВ 386 255,05 гривень (далі Договір) зі строком дії до 12.12.2020.У подальшому укладено додаткові угоди №1 від 16.12.2020 та №2 від 14.06.2021.

Відповідно форми Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-08-14-008197-a від 15.06.2021 сума оплати за Договором становить 1756503,31 гривень, у тому числі ПДВ 292750,55 гривень.

У подальшому, рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.04.2023 №70/29-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» ТОВ «АГРО СПЕЦ БУД» (ЄДРПОУ 39351938) та ТОВ «БК «Віват Груп» (ЄДРПОУ 41782522) визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) та накладено штраф.

Прокурор стверджує, що в діях ТОВ «БК «Віват Груп» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що договір від 22.09.2020 №22, укладений за підсумками відкритих торгів, та додаткові угоди, які укладені до нього, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України. Одержані ТОВ «БК «Віват Груп» кошти у сумі 1756503,31грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані ним за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач (Північно-східний офіс Держаудитслужби) у додаткових поясненнях від 17.04.2025 зазначив, що закупівля UA-2020-08-14-008197-a проведена шляхом застосування конкурентної процедури - відкритих торгів, що передбачає конкурентний відбір учасників (п. 13 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 13 Закону №922)

Відповідно до рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.04.2023 №70/29-р/к ТОВ «АГРО СПЕЦ БУД» та ТОВ «Будівельна компанія «Віват Груп» притягнуто до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) та накладено штраф, що передбачено пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»

Факт порушення законодавства у вигляді спотворення антиконкурентними узгодженими діями його учасників при проведенні закупівлі UA-2020-08-14-008197-a, за результатами якої укладено договір підряду від 22.09.2020 №22, що суперечить інтересам держави та суспільства, є підтвердженим.

Просиьть запдовольнити позовну заяву виконувача обовязків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-1,2.

Відповідачі-1, 2 відзиву на позов не надали.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідачі-1, 2 не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) пояснень щодо предмету спору не надала. Про розгляд справи була належним чином повідомлена шляхом доставки електронного листа ( ухвал суду) до електронного кабінету

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради 14.08.2020 в електронній системі закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі робіт «Капітальний ремонт зупинок громадського транспорту: Шевченка (на Центр), Шевченка (Ринок), 1100-річчя Полтави (на Південний), 1100- річчя Полтави (обл. налогова), Краєзнавчий музей, м. у Юлічки (на Центр), вул. Монастирська (на Центр), Монастир (на Центр), Магазин (Ч. Шлях на центр), с. Ч. Шлях (Кінцева), Поворот (на с. Яківці), Музей (с. Яківці), Музей (на Центр) з установленням нових та заміною існуючих павільйонів у місті Полтава, ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-08-14-008197-a), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-08-14-008197-a

Тендерні пропозиції подали два учасники: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО СПЦ Буд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІВАТ ГРУП».

Згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій №138 від 04.09.2020 переможцем визнано ТОВ «БК «Віват Груп».

Також цього ж дня електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

22.09.2020 між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (Замовник, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віват Груп» (Підрядник, відповідач-2 у справі) укладено договір підряду №22 про закупівлю робіт «Капітальний ремонт зупинок громадського транспорту: Шевченка (на Центр), Шевченка (Ринок), 1100-річчя Полтави (на Південний), 1100- річчя Полтави (обл. налогова), Краєзнавчий музей, м. у Юлічки (на Центр), вул. Монастирська (на Центр), Монастир (на Центр), Магазин (Ч. Шлях на центр), с. Ч. Шлях (Кінцева), Поворот (на с. Яківці), Музей (с. Яківці), Музей (на Центр) з установленням нових та заміною існуючих павільйонів у місті Полтава» за ДК 021:2015-45000000-7 (Будівельні роботи та поточний ремонт) на суму 2317533,31 гривень, в тому числі ПДВ 386255,05 гривень (далі Договір).

У подальшому укладено додаткові угоди №1 від 16.12.2020 та №2 від 14.06.2021.

З урахуванням додаткової угоди №1 від 16.12.2020 продовжено строк дії Договору по 12.08.2021 та ціна відповідно до п. 2.1. Договору становить 2317530,31 гривень, у тому числі ПДВ 386255,05 гривень. Сума фінансування у 2020 році становить 1146000,00 гривень, у тому числі ПДВ 191000,00 гривень. Сума фінансування у 2021 році становить 1171530,31 гривень, у тому числі ПДВ 195255,05 гривень.

Також, додатковою угодою №2 від 14.06.2021 зменшено обсяг складових робіт з капітального ремонту зупинок громадського транспорту та зменшено ціну договору на 561027,00 гривень, викладено п. 2.1 Договору таким чином: «Ціна договору складає 1756503,31 гривень, у тому числі ПДВ 292750,55 гривень. Сума фінансування у 2020 році становить 1031336,82 гривень, у тому числі ПДВ 171889,47 гривень. Сума фінансування у 2021 році становить 725166,49 гривень, у тому числі ПДВ 120861,08 гривень».

Сторони зобов`язання за вказаним правочином виконали в повному обсязі, що підтверджується Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2020-08-14-008197-a від 15.06.2021.

Відповідач-1 на виконання договору перерахував на користь ТОВ «БК «Віват Груп» грошові кошти в загальній сумі 1756503,31 гривень, про що свідчать платіжні доручення №53 від 23.09.2020, №80 від 28.12.2020 та №28 від 09.06.2021 (а.с 105-106, т.1).

Рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.04.2023 №70/29-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» ТОВ «АГРО СПЕЦ БУД» (ЄДРПОУ 39351938) та ТОВ «БК «Віват Груп» (ЄДРПОУ 41782522) визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) та накладено штраф

Вказаним рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ТОВ «БК «Віват Груп» накладено штраф за виявлене порушення у сумі 34000,00 грн (п. 1, 3 рішення) (а.с. 82, т.1).

Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 05.04.2023 №70/29-р/к у справі №7/01-23-22 дійшла висновку, що ТОВ «АГРО СПЕЦ БУД» та ТОВ «БК «Віват Груп» під час підготовки документації в Торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України «Про публічні закупівлі».

На переконання прокурора, договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, разом з додатковими угодами, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «БК «Віват Груп» на підставі ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо повноважень прокурора.

З положень статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, суду належить з`ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що інтереси держави порушені тим, що внаслідок антиконкурентних узгоджених дій ТОВ «АГРО СПЕЦ БУД» та ТОВ «БК «Віват Груп» змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

При цьому на підставі п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).

Отже Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №906/296/18.

На підставі наведеного суд виснує, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю у сфері публічних закупівель та реагування на порушення законодавства у цій сфері, є Держаудитслужба, повноваження якої на відповідній території реалізуються Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Полтавською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 19.02.2025 на адресу Північно-східного офісу Держаудитслужби скеровано лист №55-91-1502-24 (55-88-2338ВИХ-25) щодо вжиття протягом розумного строку заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Листами Північно-східного офісу Держаудитслужби та Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (делеговано розгляд вказаного листа) відповідно від 24.02.2025 №202015-17/1359-2025 та 26.02.2025 №201625-17/596-2025 повідомлено прокурора про розгляд листа та відсутності підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

09.04.2025 прокурор направив на адресу Північно-східного офісу Держаудитслужби повідомлення вих.№55-88-5069вих-25, в якому в порядку п. 4 ст. 23 закону України «Про прокуратуру» зазначив про звернення в інтересах держави до господарського суду Запорізької області з позовом до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та ТОВ«БК «ВІВАТ ГРУП» про визнання недійсним договору від 22.09.2020 №22 та додаткових угод №1-2, як таких, що суперечать інтересам держави й суспільства та застосування наслідків недійсності (а.с 121, т.1).

З огляду на викладене суд виснує, що прокурором доведено наявність підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору підряду від 22.09.2020 №22, додаткових угод до нього та застосування наслідків недійсності правочину.

Спір у цій справі є господарським, стосується правовідносин сторін, що виникли з договору підряду від 22.09.2020 №22.

Предметом спору у цій справі є вимоги прокурора про визнання недійсним договору підряду від 22.09.2020 №22 та додаткових угод №1 від 16.12.2020 та №2 від 14.06.2021 до нього як таких, що вчинені з метою, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності договору, шляхом стягнення з ТОВ «БК «Віват груп» на користь Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради 1756503,31, а з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради одержані ним за рішенням суду 1756503,31 гривень в дохід держави на підставі ч.3 ст.228 ЦК україни.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна за змістом норма містилась у ч.1 ст.208 ГК України (яка була чинною на момент виникнення спірних відносин).

За приписами частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд ураховує, що провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Так, у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства. Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 уточнив висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, таким чином: «При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції» (п. 105 постанови).

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, з урахуванням конфіскаційного характеру санкції суд зазначає, що для застосування частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено сукупність таких обставин:

- наявність конкретної мети правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- причинно-наслідковий зв`язок між такою метою та наслідками правочину;

- умисел сторони (сторін) на досягнення цієї протиправної мети;

- пропорційність обраного засобу втручання (санкції) легітимній меті захисту публічних інтересів.

При цьому суд зазначає, що державні інтереси це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999).

Поняття «інтереси держави» має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

У контексті публічних закупівель такими інтересами є забезпечення добросовісної конкуренції та ефективного використання бюджетних коштів.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 95 постанови від 19.12.2025 по справі №922/3456/23 зазначила, що антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК.

Отже, для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин про закупівлю робіт з капітального ремонту зупинок громадського транспорту за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім прокурор лише стверджував про порушення ТОВ «БК «Віват груп» Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів (тендерів).

Однак, сам по собі встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій не звільняє Прокурора від обов`язку довести сукупність обставин, необхідних для застосування частини третьої статті 228 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір виконано сторонами належним чином: роботи виконані, їх прийнято та оплачено.

При цьому матеріали справи не містять доказів недобросовісної поведінки замовника закупівлі.

Прокурор у даній справі не зазначав, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала роботу неналежної якості, зазнала інших значних майнових втрат, співмірних із конфіскаційною санкцією, що заявляється до застосування. Також не доведено, що на момент закупівлі існували реальні альтернативні тендерні пропозиції, які об`єктивно забезпечували істотну економію бюджетних коштів, однак були усунуті саме внаслідок встановлених АМКУ антиконкурентних узгоджених дій.

За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд також ураховує, що як вказала об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 по справи №922/3456/23, враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції (пункт 100).

Верховний Суд під час розгляду вказаної вище справи також нагадав, що ЄСПЛ звертає увагу на важливість дотримання принципу пропорційності втручання і щодо добросовісного власника майна (у даній справі добросовісної сторони правочину Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради).

На перший погляд, приписи ч.3 ст.228 ЦК свідчать про те, що втручання у право володіння майном добросовісного учасника правочину не відбувається, невинна особа не має зазнавати збитків через недійсний правочин, адже сторона має отримативід порушника назад своє майно, а з неї стягується в дохід держави лише те, що вона отримала від порушника. Втім, Об`єднана палата вважає, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.

По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було.

По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа «Air Canada v. The United Kingdom») (пункти 107 110 Постанови).

На підставі викладеного, ураховуючи висновки щодо застосування приписів частини 3 ст. 228 ЦК України до спірних правовідносин, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, застосування вказаної норми до спірних відносин є порушенням принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (ст.1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо ТОВ «БК «Віват груп», так і щодо добросовісної сторони правочину Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради.

За наведених обставин господарський суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності сукупності умов, необхідних для визнання недійсним спірного договору №22 від 22.09.2020 та укладених до нього додаткових угод № 1 від 16.12.2020, №2 від 14.06.2021, саме на підставі частини 3 статті 228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновкупро відмову у задоволені позову в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Полтавську обласну прокуратуру відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Північно-східного офісу Держаудитслужби, до відповідачів: Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІВАТ ГРУП» про визнання недійсним договору підряду від 22.09.2020 №22, додаткових угод №1 від 16.12.2020, №2 від 14.06.2021 та застосування наслідків недійсності правочину відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.06.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич