Рішення № 137210880, 08.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8681/25

пр. № 2/759/817/26

08 червня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.

представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника відповідача Яковлєвої С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , до Київської гімназії східних мов №1 в особі уповноваженої особи-директора Проскури Оксани Іллівни про визнання протиправним наказу №19-Т від 16 квітня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя японської мови ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом (у новій редакції від 07.11.2025), в якому просить визнати протиправним та скасувати Наказ директора Київської гімназії східних мов № 1 № 19-Т від 16 квітня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя японської мови ОСОБА_2 », яким їй оголошено догану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ є незаконним, винесеним без належних матеріально-правових підстав та з порушенням процедури. Позивач зазначає, що роботодавець не відібрав від неї письмових пояснень безпосередньо у період між складанням Акту службового розслідування (14.04.2025) та виданням наказу (16.04.2025), чим порушено ст. 149 КЗпП України.

Звинувачення у порушенні педагогічної етики (крик, знецінювання, використання російської мови) є неконкретними, абстрактними та базуються на недопустимих доказах таємних аудіозаписах учнів, отриманих без її згоди.

Звинувачення щодо використання дидактичних матеріалів для 3-го класу у 6-му класі є прямим втручанням адміністрації в її академічну свободу та свободу викладання (ст. 54 Закону України «Про освіту»).

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

25 квітня 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Київської гімназії східних мов №1 , в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №19-Т від 16 квітня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя японської мови ОСОБА_2 ».

Ухвалою від 30 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року ухвалу від 30 квітня 2025 року скасовано та направлено справу на новий розгляд.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.11.2025 первісну позовну заяву було залишено без руху через лаконічність змісту та ненадання копії оскаржуваного наказу. У встановлений судом строк представник Позивача усунув недоліки, надавши позовну заяву в новій редакції та копії витребуваних документів.

Ухвалою суду від 20.11.2025 року відкрито провадження в спрощеному провадженні з викликом сторін.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Представник позивача пояснив, що оскаржуваний наказ є протиправним, необґрунтованим та таким, що ґрунтується на суб`єктивних обставинах. Зазначив, що у наказі позивачці інкриміновано порушення педагогічної етики, використання російської мови та порушення педагогічної програми, однак такі обставини, на думку сторони позивача, не підтверджені належними та допустимими доказами. Представник позивача наголосив, що матеріали справи не містять об`єктивних доказів вини позивачки, зокрема аудіо- чи відеоматеріалів, на які є посилання у доповідних записках, у зв`язку з чим просив скасувати відповідний наказ.

Позивач ОСОБА_2 підтримала пояснення свого представника та додатково зазначила, що вважає дії відповідача такими, що спрямовані на приниження її гідності та підрив авторитету. Позивач наголосила, що володіє державною мовою, порушень педагогічної етики не допускала, перевірка фактичних обставин, на її думку, належним чином не проводилася. Також позивач вказувала, що ситуацію, яка склалася, розцінює як мобінг.

Представник відповідача Яковлєва С.А. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим, а доводи позивача безпідставними та надуманими. Представник відповідача зазначила, що порушення педагогічної етики з боку позивачки мало систематичний характер, зокрема йшлося про крики, висловлювання, які, на думку відповідача, мали ознаки булінгу, що негативно впливало на дітей та призводило до їх звернень до психолога.

Представник відповідача посилалася на наявні у матеріалах справи документи, зокрема службові та доповідні записки, а також колективне звернення батьків, які, на її думку, підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного наказу та спростовують позовні вимоги. Додатково зазначила, що пояснення сторони позивача ґрунтуються переважно на особистій думці та емоціях, а не на належних доказах.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює в Київській гімназії східних мов № 1 на посаді вчителя японської мови з 15 серпня 1988 року, має високу кваліфікацію та значний педагогічний стаж.

19 березня 2025 року на ім`я директора Гімназії надійшло колективне звернення батьків учнів 6-А класу, в якому вказувалося на систематичне порушення вчителем ОСОБА_2 педагогічної етики: крик на уроках, психологічний тиск, демотивацію учнів, використання зневажливих висловлювань, а також недотримання мовного режиму (перехід на російську мову під час занять та ведення особистих телефонних розмов російською мовою на уроках).

Аналогічні факти були відображені у доповідній записці класного керівника 6-А класу Фомінової В.В. від 19.03.2025, де зазначалося, що учні скаржаться на грубі висловлювання вчителя (зокрема, фразу «закрой рот» у бік учня ОСОБА_5 , назву учня ОСОБА_6 «тупим» та знецінення його знань).

Згідно з доповідною запискою заступника директора з НВР Луцак О.В. від 19.03.2025, під час індивідуальних бесід учні підтвердили психологічний тиск та надали аудіозаписи фрагментів уроків, де чітко чути підвищений тон вчителя та вживання нею російськомовних фраз «закрой рот», «сам нічого не знаєш».

На підставі цих звернень було проведено внутрішнє службове розслідування комісією у складі заступників директора, голови профспілкового комітету та практичного психолога. За результатами розслідування складено Акт від 14.04.2025 р., яким підтверджено факти неетичної поведінки ОСОБА_2 . Крім того, в Акті зафіксовано, що під час відвідування уроків адміністрацією у період з 01.04.2025 по 14.04.2025 вчитель використовувала завдання з підручників для 3-го класу у 6-му класі та відмовилася надати комісії пояснення щодо методичної доцільності таких дій. Також зафіксовано використання вчителем пристрою, схожого на мікрокамеру, без надання пояснень.

Встановлено, що видано Наказ № 13-Т від 19.03.2025 «Про надання пояснень учителем японської мови ОСОБА_2 ».

02 квітня 2025 року ОСОБА_2 подала заяву № 01-38/15 про відмову від надання пояснень, необґрунтовано посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Директор закладу листом від 03.04.2025 № 01-39/62 офіційно попередила вчителя про обов`язковість надання пояснень у межах трудових відносин.

03 квітня 2025 року комісією у складі заступника директора з МВР Кабанець Т.С. , заступника директора з НВР Псурди Т.С. та вчителя Перетяжко Л.М. складено Акт про відмову працівника від надання письмового пояснення з яким ОСОБА_2 ознайомилася особисто, залишивши запис «заперечую».

16 квітня 2025 року директором Гімназії видано Наказ № 19-Т, яким до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення ст. 54 Закону України «Про освіту», вимог посадової інструкції вчителя № 4 (пункти 2.9-2.12) та Правил внутрішкільного розпорядку (розділ 3, п. 13).. Вчитель ознайомилася з ним о 11:10 того ж дня, зазначивши, що заперечує проти результатів перевірки.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з частиною другою статті 140 КЗпП України щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 147-1 КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 461/8132/17 (провадження № 61-9697св19).

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 607/9072/22 зроблено висновок, що: «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності».

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок, що:

«пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами».

Указаний правовий висновок підтриманий також Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц, у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 08 жовтня 2020 року у справі № 202/2817/19.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Матеріалами справи зокрема Наказом № 13-Т та Актом від 03.04.2025 доведено, що роботодавець надав Позивачці можливість скористатися своїм правом і надати пояснення щодо інцидентів у 6-А класі. Позивачка цим правом не скористалась..

Суд відхиляє доводи Позивачки про те, що адміністрація повинна була повторно витребувати пояснення в період між 14 та 16 квітня 2025 року (після складання підсумкового акту комісії). Закон зобов`язує роботодавця зажадати пояснення по суті виявленого проступку до моменту видання наказу, що й було виконано. Жодна норма КЗпП України не вимагає додаткового чи повторного збирання пояснень щодо тексту самого звіту чи акту службової комісії.

Суд зазначає, що роботодавець у повній мірі виконав вимогу закону, видавши Наказ № 13-Т від 19.03.2025 р. з чітким переліком питань щодо виявлених порушень. Твердження позивачки про ненадання їй можливості захистити свою позицію спростовуються її ж особистою заявою від 02.04.2025 р., у якій вона відмовилася надавати будь-які пояснення, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Стаття 63 Конституції України гарантує право не давати свідчення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів у контексті кримінального переслідування або адміністративної відповідальності (за правопорушення). Вона не може слугувати підставою для відмови працівника від надання пояснень роботодавцю щодо належного чи неналежного виконання своїх безпосередніх посадових обов`язків та дотримання трудової дисципліни. Відмова від надання пояснень у межах трудових правовідносин не перешкоджає роботодавцю застосувати дисциплінарне стягнення.

Факт вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку у вигляді порушення норм педагогічної етики та посадової інструкції (пунктів 2.9, 2.10, 2.11, 2.12) знайшов своє підтвердження під час судового засідання на підставі первинних документів: колективного звернення батьків від 19.03.2025 р. та доповідної записки класного керівника Фомінової В.В ..

Проступок було виявлено 19.03.2025 р., наказ про догану видано 16.04.2025 р., тобто в межах передбаченого законом одномісячного строку.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає ознак протиправного способу проведення перевірки, про які зазначала позивачка у своєму запереченні на наказі. Дії адміністрації відповідача були спрямовані на захист прав дітей та відповідали вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у діях ОСОБА_2 мав місце склад дисциплінарного проступку, а Відповідач діяв у межах повноважень, дотримався строків та процедури накладення стягнення.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені Позивачем (сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу), стягненню з Відповідача не підлягають і залишаються за Позивачем.

Керуючись ст.ст. 139, 147-149 КЗпП України, ст. 54 Закону України «Про освіту», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , до Київської гімназії східних мов №1 в особі уповноваженої особи-директора Проскури Оксани Іллівни про визнання протиправним наказу №19-Т від 16 квітня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя японської мови ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко