Ухвала суду № 137209121, 01.06.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

01.06.2026 Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/5688/21

Провадження № 1-кп/644/181/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

за участі прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по об`єднаному кримінальному провадженню № 12020220530001661; №12021221180000056, у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.3 ст.15 п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадження Індустріального районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст.15 п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.296 КК України .

В судовому засіданні прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризику спробам обвинуваченого переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник заперечував проти заявленого прокурором клопотання, вказавши на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор, тривалість перебування під вартою підзахисного вказав на відсутність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину з урахуванням досліджених доказів судом, просив змінити запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників провадження, оглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26.03.2021 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обраний запобіжний захід неодноразово продовжувався. Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 06.04.2026 року ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.06.2026 року включно.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, за змістом ст.ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про необхідність ув`язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 КПК України, повинно мітити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому судом враховується, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, встановлений ухвалою суду, продовжує існувати, а саме можливість переховуватись від суду.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст.15 п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.296 КК України, один із яких є особливо тяжким злочином (ч.3 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 КК України). Санкція частини 2 ст.115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому колегія суддів, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, які інкримінуються ОСОБА_7 у сукупності з іншими обставинами.

Також колегія суддів вважає, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, а отже вважає встановленим також існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Під час розгляду даного клопотання судом також встановлено, що ОСОБА_7 одружений, не працевлаштований, осіб на утриманні немає, має непогашені судимості за вчинення тяжких та особливо тяжкого злочинів, в провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 12017220510002900 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 345 КК України, розгляд якого триває.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов`язків та прийнятих рішень у справі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у злочинах, у вчиненні яких обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, а отже не має законних джерел отримання прибутків, одружений, осіб на утриманні немає, раніше судимий, колегія суддів вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вищевказаним ризикам, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою на строк 60 діб, тобто до 30 липня 2026 року включно, з визначенням розміру застави, що на думку суду забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Даних щодо неможливості продовження дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

Зважаючи на вказане вище, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 314, 331, 369, 372 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в Державній установі Харківський слідчий ізолятор, продовживши строк дії запобіжного заходу на 60 днів, до 30 липня 2026 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України одночасно визначити ОСОБА_7 розмір застави, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі її внесення, які зазначені в ухвалі суду від 12.02.2026 року по справі №644/5688/21.

Копію ухвали вручити учасникам провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 03 червня 2026 року.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3