Рішення № 137208693, 04.06.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1805/26

Провадження № 2/345/1719/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

16.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з вищенаведеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 11.10.2022 як власник житлової квартири АДРЕСА_1 звернувся до КП «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради (далі комунальне підприємство, виконавець послуг) із заявою про оформлення договірних відносин з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, проведення перевірки працездатності лічильника обліку води та неушкодженості на ньому пломб тощо. Надалі підписав заяву-приєднання до індивідуального договору про надання відповідних послуг № 3352. Номер особового рахунка позивача як споживача послуг не змінився, тобто виконавець послуг продовжував застосовувати номер особового рахунка, який існував раніше. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.01.2024 (справа №345/3732/23) встановлено, що ОСОБА_1 є власником зазначеної вище житлової квартири на підставі укладеного договору купівлі-продажу з 25.05.2018, однак попередні власники квартири, фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , продовжували користуватися житлом, не виселялися та не були зняті з реєстрації у ньому. Лише 19.09.2022 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області в межах цивільної справа № 345/2717/18 усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою. У результаті цього, саме попередні власники квартири допустили виникнення заборгованості за надані послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 14 556,92 грн, яка утворилася до 01.12.2021. Відтак, рішенням суду апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову комунального підприємства про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги. Тим не менше, виконавець послуг продовжує надсилати позивачу щомісячно рахунки на оплату послуг з водопостачання та водовідведення, зазначаючи про наявність боргу попередніх власників. Вважає, що виконавець послуг порушує його права як споживача, які підлягають судовому захисту.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження у справі закінчене ухвалою суду від 12.05.2026.

04.06.2026 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення з відкладенням виготовлення його повного тексту на 09.06.2026.

У надісланому до суду відзиві комунального підприємства на позовну заяву від 15.04.2026 (у формі письмових пояснень) відповідач позовні вимоги заперечив повністю. Зміст висловлених у справі аргументів відповідача зводиться до того, що особовий рахунок в системі регулювання житлово-комунальних послуг є інструментом ідентифікації об`єкта цих послуг, який не залежить від зміни власників житла. За особовим рахунком обліковується в тому числі наявна заборгованість споживача за спожиті комунальні послуги. На переконання відповідача, позивач не має права вимагати виключення (списання) за особовим рахунком заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, адже ведення такого рахунка є дискреційними повноваженнями виконавця послуг, втручання у які може створити ризики належного виконання функцій виконавця цих послуг. У справі, що розглядалася з участю ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, не встановлено обставин (фактів) відсутності заборгованості за своєчасно та якісно надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка продовжує існувати. Зазначений борг не може бути анульований, натомість комунальне підприємство не завершило необхідної претензійно-позовної роботи щодо встановлення кола належних відповідачів за вимогою про стягнення цього боргу. Позивач у справі має намір за допомогою судового рішення по суті припинити існування безспірного боргу. Правовідносини між сторонами у цій справі не підпадають під дію законодавства України про захист прав споживачів, а позивач у справі свідомо використав вигадану ним конструкцію для звільнення від сплати судового збору. Суд повинен надати мотивовану оцінку діям позивача на предмет їхньої добросовісності та зловживання наявними процесуальними правами (внаслідок маніпулятивного викладу обставин справи та намагання ввести в оману суд щодо цих обставин).

В судове засідання сторони не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Провівши детальний аналіз викладених у заявах по суті справи доводів сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Як вбачається із наданої копії постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18.01.2024 (справа № 345/3732) комунальне підприємство зверталося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 14 556,92 грн за адресою: АДРЕСА_2 , що виникла до 10.10.2022. Скасовуючи ухвалене в цій справі рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції чітко виснував, що відповідальними особами за сплату боргу у вищенаведеній сумі є фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , котрі продовжували проживати у житлі після зміни власника, а, відтак, зобов`язані погасити заборгованість за надані послуги як попередні власники житлової квартири. Апеляційним судом зазначено, що відповідно до ст.66,67,162 чинного на час виникнення боргу ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Пунктом 1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Проте новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не зазначено в договорі купівлі-продажу.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20).

Суд зазначає, що між ОСОБА_1 та виконавцем послуг немає спору з приводу належного виконання позивачем покладених на нього законом обов`язків зі сплати наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 11.10.2022. Зрештою, позивач не заперечує існування боргу за відповідним об`єктом за певні періоди до цієї дати, проте із наданої (для прикладу) копії рахунка-попередження комунального підприємства за лютий 2026 року (особовий рахунок НОМЕР_1 , споживач ОСОБА_1 ) виконавець послуг продовжує обліковувати за відповідним рахунком непогашену заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла до оформлення між сторонами у цій справі договірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657 св 22) зазначено, що вимоги особи про зобов`язання виконавця житлово-комунальних послуг виключити з обліку по конкретному особовому рахунку за житловою квартирою заборгованість попередніх власників квартири за період до визначеної дати є обґрунтованими та відповідають критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед таким виконавцем послуг до відповідної дати. Зазначена вище правова позиція суду касаційної інстанції, що є релевантною до обставин цієї справи та обов`язковою для застосування, містить також інший важливий висновок: якщо особа не має наміру сплачувати борг, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.

Отже, аргументи комунального підприємства щодо нібито наявного втручання у господарську діяльність публічного виконавця житлово-комунальних послуг в разі зобов`язання останнього рішенням суду виключити по особовому рахунку заборгованість нового власника житла за борги попередніх власників є надуманою. До того ж, ніщо не перешкоджає виконавцю послуг у цій справі звернутися до суду з позовом про стягнення накопиченого боргу попередніми власниками житлового приміщення (з невідомих для суду причин відповідач більше двох років не може завершити нібито розпочату ним з даного приводу претензійно-позовну роботу).

Відповідно до приписів ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) серед іншого звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений висновок також акцентує увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Інші доводи комунального підприємства щодо буцімто намагання ОСОБА_1 за допомогою судового рішення домогтися фактичного звільнення від виконання ним обов`язку щодо погашення боргу за надані комунальні послуги, недобросовісного трактування судового рішення відхилюються судом як безпідставні і такі, що мають на меті здійснити переоцінку преюдиційних фактів, встановлених судом у іншій справі.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.258, 259, 264, 265, 268,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради (77311, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Окружна, буд.8, код ЄДРПОУ 36894559) виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за квартирою АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників цієї квартири, яка утворилася в період до 01.12.2021 за надані послуги централізованого водопостачання (484,00 куб.м) та централізованого водовідведення (484,00 куб.м), у сумі 14 556,92 грн.

Стягнути з комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 09.06.2026.

Суддя