Рішення № 137208417, 07.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/15586/25

Єдиний унікальний номер 205/15586/25

Провадження № 2/205/1682/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2025 року ТОВ «Клай Інвест» через систему «Електронний суд» звернулося до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстровано судом 15 жовтня 2025 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20 жовтня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10 листопада 2025 року заяву ТОВ «Клай Інвест» про витребування доказів повернуто заявникові.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 листопада 2025 року клопотання про витребування доказів було задоволено частково.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 квітня 2026 року вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 23 квітня 2021 року між ТОВ «Займер» і відповідачем було укладено договір № 189102 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого позичальник надав відповідачеві кредит у розмірі 4 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 2 % на день від суми кредиту у межах дії договору та сплати комісії у розмірі 15 % від суми кредиту. 13 вересня 2023 року ТОВ «Займер» змінило свою назву на ТОВ «Клай Інвест». Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, чим порушила умови договору. Таким чином, сума заборгованості станом на 26 вересня 2025 року становить 21 400 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4 000 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 16 800 грн. та комісії у розмірі 600 грн. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 21 400 грн., інфляційні втрати у розмірі 757 грн. 20 коп. та три відсотки річних у розмірі 170 грн. 61 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлялася в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 квітня 2021 року між ТОВ «Займер» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 189102 (а.с. 18-19). Договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на інтернет-сайті позивача, виконанням певних дій, що свідчать про укладення договору. Відповідно до умов договору відповідачеві було надано грошові кошти у розмірі 4 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 2 % на день від суми кредиту та комісії у розмірі 15 % від суми кредиту.

Пунктом 1.2 договору про надання фінансового кредиту № 189102 встановлено, що строк, на який надається позика за цим договором, становить 30 днів до 22 травня 2021 року, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами.

Також п. 2.3 договору про надання фінансового кредиту № 189102 передбачено, що нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

23 квітня 2021 року позивачем було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 4 000 грн. на картковий рахунок позивача (а.с. 22), що також підтверджується відомостями АТ КБ «ПриватБанк», наданими на виконання ухвали судді від 24 листопада 2025 року.

13 вересня 2023 року ТОВ «Займер» змінило назву на ТОВ «Клай Інвест» (а.с. 42).

Відповідач умови договору не виконала, кошти не повернула, відсотки не сплатила, у зв`язку з чим станом на 26 вересня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 21 400 грн. (а.с. 27-28).

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», ЦК України.

Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом AV7232 (а.с. 26), який зазначений у тексті договору у розділі «Реквізити та підписи сторін».

Таким чином, між ТОВ «Займер» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 189102 від 23 квітня 2021 року у розмірі у розмірі 21 400 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 16 800 грн. та комісії у розмірі 600 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних в цій частині.

Позичальник, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Займер», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

Також суд враховує, що оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитним договором, після спливу строку чинності договору, позивач не має законних підстав нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором № 189102 від 23 квітня 2021 року, після 23 травня 2021 року.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом із 16 800 грн. до 3 000 грн., визначених умовами кредитного договору.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати за період з 01 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року, виходячи із заборгованості у розмірі 7 600 грн., становлять 268 грн. 91 коп. (7 600 грн. х 1,03538325 7600 грн. = 268 грн. 91 коп.).

Три відсотки річних за період з 19 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року складають 60 грн. 59 коп. (7 600 грн. х 3 % х 97 днів : 365 днів : 100 % = 60 грн. 59 коп.).

У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, відповідач свої зобов`язання не виконує, то позов підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 189102 від 23 квітня 2021 року у розмірі 7 929 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 грн., заборгованості за процентами у розмірі 3 000 грн., комісії у розмірі 600 грн., інфляційних втрат у розмірі 268 грн. 91 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 60 грн. 59 коп.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 860 грн. 29 коп. (7 929 грн. 50 коп. х 2 422 грн. 40 коп. : 22 327 грн. 81 коп. = 860 грн. 29 коп.).

Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Клай Інвест» складає 8 789 грн. 79 коп. (7 929 грн. 50 коп. + 860 грн. 29 коп. = 8 789 грн. 79 коп.).

На підставі викладеного, керуючись п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12, 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, , ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (ЄДРПОУ 42146903, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 1-3 А, секція С) заборгованість за кредитним договором № 189102 від 23 квітня 2021 року у розмірі 7 929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, заборгованості за процентами у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, комісії у розмірі 600 (шістсот) гривень, інфляційних втрат за період з 01 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 91 коп. та трьох відсотків річних за період з 19 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 60 (шістдесят) гривень 59 коп, а також судовий збір у розмірі 860 (вісімсот шістдесят) гривень 29 коп., а всього 8 789 (вісім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 79 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: