Ухвала суду № 137208328, 01.04.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/8767/25

Провадження № 6/0203/132/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання Камуз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про відстрочення виконання рішення Центрального районного суду міста Дніпра у справі №942/8767/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ» звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуг з управління будинком.

Заочним рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ» заборгованість за надання послуг з управління будинком у сумі 9 886,09 грн, інфляційні витрати в розмірі 2 678,38 грн, 3% річних у розмірі 690,67 грн., та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 296,96 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10 березня 2026 року від представника ОСОБА_2 адвоката Довженка Олександра Вадимовича до Центрального районного суду міста Дніпра надійшла заява про розстрочення виконання рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року на дванадцять місяців.

Подана заява обґрунтована наявністю обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду: ОСОБА_2 є особою пенсійного віку та отримує пенсію як єдине стабільне джерело доходу, інших постійних доходів не має.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 11 березня 2026 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про відстрочення виконання рішення Центрального районного суду міста Дніпра у справі №942/8767/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26 червня 2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05 липня 2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду, представник відповідача, як на підставу для її задоволення, посилався на ті обставини, що ОСОБА_2 є особою пенсійного віку та отримує пенсію як єдине стабільне джерело доходу, інших постійних доходів не має.

Разом з тим, наведені доводи, в розумінні ст. 435 ЦПК України, не є правовою підставою для розстрочки виконання рішення суду. Складне матеріальне становище не свідчить ані про винятковість, ані про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду. Жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного часу діючим законодавством не передбачено.

На підставі наведеного вище суд приходить до висновку про те, що підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року у справі №932/8767/25 відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 261, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про відстрочення виконання рішення Центрального районного суду міста Дніпра у справі №942/8767/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.В. Іваницька