Ухвала суду № 137207826, 26.03.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/17293/25

Провадження № 2-з/932/28/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Потоцької С.С., розглянувши заяву Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТ БАНК» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра із заявою про забезпечення позову у справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви зазначено, що предметом позову у даній справі є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 45 666, 13 доларів США. Так відповідач протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов`язання не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість. У банку відсутні підстави вважати, що Відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредиторором. Найчастіше за порушенням зобов`язань перед банком відбувається вчинення Відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного Відповідачу майна й коштів. Це виражається у передачі третім особам права власності на майно й кошти або його переховування від банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок. З огляду на зазначене вважаємо, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду. Позивач зазначає, що відповідачу належить: легковий автомобіль OPEL KADETT CARAVAN 1.6 D, 1985 р.в., червоного кольору, № державної реєстрації НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано 20.04.2013 р.; житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, розташовний за адресою: АДРЕСА_1 .Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №1393 від 10.06.2024 р.; земельна ділянка, кадастровий номер: 2625685601:10:036:0093, площею 0.25 га, розташовна за адресою: АДРЕСА_1 .Майно належить Відповідачу на праві власності

У зв`язку з чим просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на: легковий автомобіль OPEL KADETT CARAVAN 1.6 D, 1985 р.в., червоного кольору, № державної реєстрації НОМЕР_1 ; житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, розташовний за адресою: АДРЕСА_1 .; земельну ділянку, кадастровий номер: 2625685601:10:036:0093, площею 0.25 га, розташовна за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пунктом четвертим Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Право розпоряджатися своїм майном є загальним та принциповим аспектом права власності, та, визначаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини за своєю суттю є гарантією права власності. Основною метою статті 1 Першого протоколу є попередження порушень принципу безперешкодного користування своїм майном. Отже, втручання в це право особи може мати місце лише з дотриманням розумної пропорційності між використаними заходами і тією метою, на досягнення якої спрямовується відповідний захід.

Таким чином, забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивачів не встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши зміст заяви, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з предметом спору, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Сам факт звернення позивача до суду не є підставою для забезпечення позову та не підтверджує факту ухиляння відповідача від виконання своїх боргових зобов`язань перед позивачем.

Звертаючись зі заявою про забезпечення позову, заявником не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна та транспортного засобу, а тому лише припущення позивача про потенційну можливість ухилення відповідачем від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 911/949/20).

Інших доводів заявником не наведено.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вартість нерухомого майна. Внаслідок цього суд позбавлений можливості встановити співмірність заявленого заходу забезпечення позову розміру позовних вимог, що прямо суперечить ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-154, 260, 261, 263, 353-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.С. Потоцька