Ухвала суду № 137202257, 08.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

08 червня 2026 року Справа № 520/14310/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

- зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на косить ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 1220 грн. 99 коп у день з 08.06.2023 по 08.12.2023 у загальній кількості днів 183 у сумі 223441 грн. 17 коп. (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейськими i військовослужбовцями, начальницького складу, та особами рядового затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно залишити без руху, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати у відповідності до ст. 8 Закону України Про судовий збір не подано.

Разом з тим позивачем додано до адміністративного позову копію посвідчення учасника бойових дій від 18.09.2023 серії НОМЕР_2 , однак наявність такого статусу не є підставою для звільнення від сплати судового збору у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір

Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Так, відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Однак, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 (справа №567/79/23) сформовані висновки щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України Про судовий збір (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).

До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України, з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України Про судовий збір в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав.

Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України Про судовий збір (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).

Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону №3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

З огляду на викладене, Законом України Про судовий збір звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Вказана позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 20.01.2025 по справі №990/205/24.

У відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суд застосовує з цього питання останню правову позицію ВП ВС.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій.

Таким чином позивачу необхідно здійснити оплату судового збору на загальних підставах.

Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 та від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відтак позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за подання адміністративного позову до суду.

Як встановлено підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є позовна вимога майнового характеру. Ціна позову 223441,17 грн (1% становить 2234,41 грн).

Відтак позивачу необхідно здійснити оплату судового збору у розмірі 2234,41 грн, за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Основ`ян/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UA678999980313141206084020661, Код класифікації доходів бюджету - 22030101, Призначення платежу*;101;_____, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

При цьому, позивач повинен надати суду оригінал або копію платіжного документа про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, а відтак такий необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 295 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.

Керуючись статтями 161, 169, 248, 259, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом п`яти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М. І. Садова