Рішення № 137202016, 25.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

25 травня 2026 р. справа №520/30368/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Л.Мар`єнко,

при секретарі судового засідання - В.Мадіна,

за участю:

представника позивача - І.Шрамко,

представника відповідача - І.Гаєвської,

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 №00456050707.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 №00456050707, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення неправомірним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при проведенні фактичної перевірки посадовими особами податкового органу допущено ряд істотних порушень процедури призначення та проведення перевірки, необ`єктивне відображення її результатів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Представник відповідача Головного управління ДПС у Харківській області, надіслав адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просив відмовити у його задоволенні, вказуючи, що відповідач при призначенні та проведенні фактичної перевірки ФО-П Кравцової О.М. діяв в порядку, в межах та в спосіб, визначений чинним законодавством України, та посилаючись, на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12.08.2024 №00456050707.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПс у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Протокольною ухвалою суду від 18.05.2026 року закрито підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Головним управління ДПС у Вінницькій області прийнято наказ від 12.07.2024 №3569к про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , відділ продажу ТМ "Техно Їжак", м.Вінниця, вул.Соборна, 24 (ТРЦ "Sky Park"), з 15.07.2024 року тривалістю 10 діб.

Підставою для проведення перевірки вказано - пп.80.2.2 пункту 80.2 ст.80 глави 8 розділу ІІ, п.69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення", керуючись ст. 20, 61, 62, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, п. 82.3 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), Законів України: від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 02.03.2015 №222-VІІІ "Про ліцензування видів господарської діяльності", від 21.06.2012 №5007-VІ "Про ціни і ціноутворення", Кодексів законів про працю України від 10.12.1971 №392-VІІ та інших нормативно-правових актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, та відповідно до доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області №2944/02-32-07-05 від 12.07.2024.

Копію наказу про проведення перевірки від 12.07.2024 №3569к вручено 15.07.2024 о 15:24 ОСОБА_2 (продавець), що підтверджується його особистим підписом в направленнях на перевірку від 15.07.2024 №4651 та №4652.

Перевірка господарської одиниці відділу продажу ТМ "Техно Їжак", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкта господарської діяльності - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ), проведена посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області в період з 15:24 год. 15.07.2024 по 15:04 год. 24.07.2024 року.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №26780/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 25.07.2024 року (зареєстрований в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб`єкта господарювання 02.08.2024 №36043/20/36/РРО/ НОМЕР_1 ), відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями),

- Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496.

Не погодившись з висновками акту фактичної перевірки №26780/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 25.07.2024, ФО-П ОСОБА_1 було подано до Головного управління ДПС у Вінницькій області пояснення до акту перевірки та копії необхідних документів, які зареєстровані контролюючим органом 22.04.2024.

За наслідками розгляду вказаного вище акту перевірки та пояснень до нього, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 №0045605070, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в розмірі 1860908,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішення від 12.08.2024 №00456050707, вважаючи його протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Так, підпунктом 75.1.3 пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Суд, досліджуючи наказ на перевірку від 12.07.2024 №3569к, встановив, що в ньому, окрім правової підстави, є також посилання на доповідну записку відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №2944/02-32-07-05 від 12.07.2024 як на обґрунтування правової підстави призначення перевірки.

Зі змісту доповідної записки від 12.07.2024 №2944/02-32-07-05 вбачається, що в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області Оксаною Домерат надано дозвіл шляхом накладення резолюції на проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог порядку проведення розрахункових операцій, на підставі пункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010№2755-VІ (зі змінами та доповненнями) за завданням Державної податкової служби України, визначеного в листі від 03.07.2024 року №19312/7/99-00-07-04-02-07 (вх. у ГУ ДПС у Вінницькій області №2323/8 від 03.07.2024), суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію техніки "APPLE", а саме: ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відділ продажу ТМ "Техно Їжак", м.Вінниця, вул.Соборна, 24 (ТРЦ "Sky Park").

Листом від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07, адресованого головним управління ДПС в областях та м.Києві, Міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, підрозділам аудиту, Державна податкова служба України повідомила, що з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, опубліковану ОСОБА_3 на офіційному YouTube каналі "Плинський media" стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки "APPLE", яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, необхідно здійснити заходи податкового контролю, в тому числі й проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію техніки "APPLE".

Оглянувши копію вказаного листа, судом встановлено, що в ньому містилася, зокрема, інформація щодо необхідності здійснення збору податкової інформації щодо торгівельних об`єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції та перевірки можливих порушень податкового законодавства без зазначення чіткого переліку суб`єктів господарювання, які підлягають перевірці або викладення конкретних фактів вчинення податкових правопорушень такими платниками.

Згідно з висновками, викладеними Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 та від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.

Суд звертає увагу також на те, що доповідна записка, як підстава, що підпадає під дію підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №820/4891/18 та від 28 квітня 2021 року у справі № 520/3314/19.

Верховний Суд у постанові від 05 березня 2019 року по справі №820/4893/18 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У постанові від 18.12.2018 року у справі №820/4895/18, від 18 квітня 2022 у справі №440/6887/20 Верховний Суд в подібних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.

Суд зазначає, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому "підстава" це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під "підставою" у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01 липня 2019 року по справі №140/2181/18, від 10 липня 2019 року по справі №160/7669/18).

Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі №320/1864/21 дійшов висновку, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України. Тобто, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

Отже, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому контролюючий орган жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав чітку мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки, чим порушив права позивача.

Щодо порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" колегія суд зазначає наступне.

Згідно з пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Фізичні особи-підприємці, які застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобов`язані вести облік доходів та витрат в паперовому та/або електронному вигляді.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого Податковим кодексом України граничного терміну подання такої звітності та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Як вже зазначалось вище, пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або/та в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, від 30.09.2025 у справі №520/22949/24.

Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033.

Пунктом 2 розділу I Порядку №496 визначено, що документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Пунктом 2 розділу IІ Порядку №496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку №496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Пунктом 10 розділу II Порядку №496 встановлено, що Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання (пункт 11 розділу II Порядку №496).

Отже, Форма ведення обліку товарних запасів це обов`язковий документ, який ведеться Підприємцями, зокрема тими, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, та в якій (Формі) відображає рух товарів на основі первинних документів. Облік товарних запасів має здійснюватися Підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

В постанові від 11 лютого 2026 року у справі №300/7407/24 Верховний Суд наголосив, що належними документами, які б достовірно могли б підтвердити облік та походження товарів згідно з Порядком №496 могли б бути накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Повертаючись до обставин цієї справи слід зазначити, що підставою для висновку щодо порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідно до акту перевірки слугувало встановлення наступне порушення: здійснюється торгівля складною побутовою технікою, що потребує гарантійного обслуговування та іншими товарами, які не обліковані у порядку, встановленому законодавством за місцем їх реалізації, а саме відсутні документи на походження товару.

З урахування наведених норм, а також того, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків, Верховний Суд в постанові від 03 березня 2026 року у справі №140/6980/24, дійшов до висновку, що положення абазу другого пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР у сукупності з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язують суб`єкта господарювання при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Зазначений обов`язок, надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи, є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб`єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу та виникає у платника податків в силу закону при пред`явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.

Так, сторонами не заперечується, що перевіряючими податкового органу запропоновано працівнику позивача надати документи, які підтверджують облік та походження товару, що знаходився в місці продажу.

Позивач наполягає на тому, що на початок проведення перевірки продавцем ОСОБА_2 надано контролюючому органу форму ведення обліку товарних запасів, накладні на внутрішнє переміщення товарів, повідомлення про прийняття на роботу, акт приймання-передачі нежитлових приміщень, що також відображено в п.п.2.1.11 п.2.1 акту фактичної перевірки від 12.07.2024.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі №826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі №816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі №756/6984/16-а та від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22.

Відповідач заперечує надання позивачем контролюючому органу на початок проведення перевірки форму ведення обліку товарних запасів в електронному вигляді, однак жодних доказів в підтвердження свої заперечень до матеріалів справи не надає .

В даному випадку контролюючим органом відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України не складався акт про відмову платника податків у наданні документів, що витребувані та пов`язані із предметом перевірки, тобто контролюючим органом належними та допустимими доказами не доведено факт не надання позивачем контролюючому органу на початок проведення перевірки форму ведення обліку товарних запасів ( документів на походження товару).

Суд враховує висновки Верховного Суду про те, що факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме: шляхом складання акта про відмову у наданні документів (постанови від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16).

З огляду на викладене, суд вважає, що матеріали фактичної перевірки не є свідченням вчинення позивачем порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за яке настає відповідальність на підставі ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості встановленого перевіркою порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" .

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12 серпня 2024 року №00456050707 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафної санкції у розмірі 1860908,11 грн.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідолмення-рішення від 12.08.2024 №00456050707, відтак позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 238, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Г.Сковороди, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.08.2024 №00456050707.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Г.Сковороди, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО