Рішення № 137201915, 08.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 р. №520/13128/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Куликівська, буд.12,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 34952440), третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"(вул. Соборна,буд.98А, каб.70, м. Ірпінь, Бучанський р-н, Київська обл., 08205, код ЄДРПОУ 35017877) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не визначення ОСОБА_1 поточного рахунку для здійснення видаткових операції у виконавчому провадженні №69543823.

2. Зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України визначити ОСОБА_1 поточний рахунок для здійснення видаткових операції в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , про що у виконавчому провадженні №69543823 винести відповідну постанову та надіслати її до обслуговуючого банку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звернувся до відповідача з заявоюпро визначення ОСОБА_1 поточного рахунку для здійснення видаткових опер ації в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , про що у виконавчому провадженні №69543823 винести відповідну постанову та надіслати її до обслуговуючого банку, однак відповідачем відмовлено з підстав того, що 31.01.2023 у виконавчому провадженні №69543823 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає вказану відмову протиправною оскільки, більш ніж три роки після повернення виконавчого документа стягувачем ТОВ "Фінансова компанія управління активами" не пред`явлено до примусового виконання виконавчий напис № 35599 виданий 22.12.2021, отже пропущений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Також зауважує, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, законодавцем прийнято пільгову норму - п. 10.2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене провадження.

Відповідач, Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постановою від 31.01.2023 у виконавчому провадженні №69543823 виконавчий документ було повернуто стягувачу відповідно до статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», відмова позивачу у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій є правомірною та відповідає критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Від позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

В межах виконавчого провадження №69543823 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснювалося примусове виконання рішення на підставі виконавчого напису №35599, вчиненого 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т.М. Солонець, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" невиплачених в строк коштів у розмірі 17098,47 гривні.

Також в рамках відкритого виконавчого провадження державним виконавцем 04.08.2022 прийнято постанову про арешт майна боржника та 27.01.2023 прийнято постанову про арешт коштів боржника.

31.01.2023 у виконавчому провадженні №69543823 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з безрезультатністю заходів щодо розшуку майна боржника.

Позивачем 16.05.2026 на електронну адресу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) направлено заяву про визначення ОСОБА_1 поточного рахунку для здійснення видаткових операції в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , про що у виконавчому провадженні №69543823 винести відповідну постанову та надіслати її до обслуговуючого банку.

Листом від 19.05.2026 №10939/6758/20.19 Київським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові відмовлено позивачу у визначенні ОСОБА_1 поточного рахунку для здійснення видаткових операції у зв`язку з тим, що 31.01.2023 у виконавчому провадженні №69543823 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьом

Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

За правилами ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Підстави закінчення виконавчого провадження врегульовані ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема п. 5 - скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (ч.ч. 4, 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

06.05.2023 року набрав чинності Закон України № 3048-ІХ від 11.04.2023 року, яким були внесені зміни до п. 10-2 розділу XIII Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження».

Так, пунктом 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №2102-IX:

1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови:

надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку);

перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях.

У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.

Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

У разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом.

Відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження» (Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2832/5) (далі Інструкція).

Відповідно до п. 4 «ХІХ. Особливості взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку боржника - фізичної особи у банку для здійснення видаткових операцій» Інструкції виконавець відмовляє боржнику у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій, зокрема, у разі, якщо виконавче провадження, у якому накладено арешт на кошти боржника, закінчено на підставі статті 39 Закону або виконавчий документ у цьому виконавчому провадженні повернуто стягувачу відповідно до статті 37 Закону.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що виконавець відмовляє боржнику у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій у разі якщо виконавче провадження, у якому накладено арешт на кошти боржника повернуто стягувану відповідно до статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу саме з підстав передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач посилається на те, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, законодавцем прийнято пільгову норму - п. 10.2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Однак суд вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки п. 10.2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» може бути застосований виконавцем у разі якщо на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження, або у виконавчому провадженні зупинено вчинення виконавчих дій або зупинено виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи на примусовому виконанні у Відповідача не перебуває виконавче провадження про стягнення коштів з позивача, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю коштів, майна на які можливо звернути стягнення, не є зупиненням вчинення виконавчих дій або зупиненням виконавчого провадження у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому позивачем не надано доказів, а судом не встановлено, що у межах виконавчого провадження було знято арешти.

Суд зазначає, що обов`язку державного виконавця знімати накладенні арешти в межах виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, з підстав визначених пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Продовження арешту майна є необхідним для забезпечення прав стягувача, у разі повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо доводів позивача про пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, що на думку позивача свідчить про неможливість повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд вважає такими, що не спростовує висновків суду, оскільки стягувач, в даному випадку, не позбавлений права на звернення до суду з заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, та у випадку наявності підстав для його поновлення виконавчий лист може бути повторно направлений до виконання.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Куликівська, буд.12,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 34952440), третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"(вул. Соборна,буд.98А, каб.70, м. Ірпінь, Бучанський р-н, Київська обл., 08205, код ЄДРПОУ 35017877) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 червня 2026 року.

Суддя Бідонько А.В.