Ухвала суду № 137201727, 08.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

08 червня 2026 р. Справа № 520/14396/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського Михайла, буд.12/2, м. Київ, 01008), третя особа: Міністерство розвитку громад Територій та інфраструктури України (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 15) про визнання дій протиправними та недійсними, зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінет Міністрів України, третя особа: Міністерство розвитку громад Територій та інфраструктури України в якому просить суд:

- визнати протиправним та недійсним обмеження на відчуження двох квартир, накладене державним реєстратором/нотаріусом на підставі пункту 56 Постанови КМУ №600;

- зобов`язати відповідні органи зняти записи про обмеження з Державного реєстру речових прав щодо обох квартир.

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст.171 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Суд зауважує, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду є його дія або бездіяльність чи акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, визначальні ознаки приватноправових відносин юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує обмеження на відчуження двох квартир, накладене державним реєстратором/нотаріусом на підставі пункту 56 Постанови КМУ №600.

Частиною 1 статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд зазначає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи, то визнання протиправним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Спірні правовідносини з урахуванням вищевикладених обставин пов`язані з правом користування та розпорядження майном. Тобто, предметом спірних правовідносин є майнові права на вказані об`єкти нерухомості, а відтак спір має приватноправовий характер.

Тобто в даному випадку виник спір про право цивільне, а спірні правовідносини цілком урегульовані нормами цивільного та житлового законодавства.

З огляду на вказане, позовні вимоги слід розглядати у порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, а стосується захисту його приватних інтересів.

Отже, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору ця справа підлягає розгляду судом загальної юрисдикції у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження за даним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 293, 295, 297 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів вона має право звернутись до відповідного суду загальної юрисдикції, в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя Рубан В.В.