Рішення № 137201706, 08.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/254/26

08 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого діє адвокат Добрянська Оксана Іванівна, звернувся до суду із позовом до комунального некомерційного підприємства Тернопільської міської ради «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» (далі відповідач 1, або КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги») та Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі відповідач 2, або Центр оцінювання функціонального стану особи) та просив ухвалити рішення яким:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального, некомерційного підприємства «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» №263/25/783/Р від 19.03.2025 року в частині визначення причини інвалідності ОСОБА_2 як «загальне захворювання»;

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1808/25/2624 від 17.11.2025 року в частині визначення причини інвалідності ОСОБА_2 як «загальне захворювання»;

зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» внести зміни до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи визначивши причину інвалідності ОСОБА_2 у формулюванні: «ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» (Поранення, травми, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини»).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що він незгоден із оскарженим рішеннями експертної команди КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» №263/25/783/Р від 19.03.2025 в частині встановленої причини інвалідності, а саме загального захворювання. На думку позивача причиною його інвалідності є ушкодження здоров`я, одержане під час захисту «Батьківщини». Позивач не погодився з таким рішенням відповідача 1 та звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи, який за результатами розгляду скарги, 17.11.2025 прийняв рішення 1808/25/2624 про підтвердження рішення КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» №263/25/783/Р від 19.03.2025.

Позивач вважає, що відповідачі, прийнявши оскаржені ним рішення, не взяли до уваги всіх обставин та медичної документації, а саме свідоцтва про хворобу №654/1 16 Регіональної ВЛК, свідоцтві про хворобу №1024 від 13.10.2021 року госпітальної військово-лікарської комісії НВМКЦ «ГВКГ» у яких зазначено що частина захворювань (захворювання хребта та колінного суглобу) «ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

З урахуванням викладеного, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач 1 у поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 19.03.2025 р. ОСОБА_1 оглянутий ЕКОПФО КНП «ТМКЛШД» на підставі поданої медичної документації КНП «ЦПМСД» та свідоцтва про хворобу № 1024 від 28.09.2021 р. ГВЛК НВМКЦ «ГВКГ». Експертна команда вивчивши надану медичну документацію та оглянувши хворого прийшла до висновку , що захворювання, які згідно свідоцтва про хворобу « ні, не пов`язані з проходженням військової служби» дають підставу для встановлення ІІ групи інвалідності від загального захворювання до 01.12.2026 р.. Патологія опорно - рухового апарату («захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини») легко обмежує життєдіяльність хворого. Згідно Критеріїв встановлення інвалідності затверджених постановою КМУ № 1338 від 15.11.2024 р. зі змінами легкий ступінь обмеження життєдіяльності не дає підстав для встановлення групи інвалідності та зміни причини інвалідності.

Відповідач 2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Разом з тим, подав до суду пояснення у яких просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 17.11.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» за результатами проведеного ретельного аналізу медико-експертної справи позивача, а також всіх наявних медичних документів, встановлено, що «Клініко-функціональні порушення (згідно наданої медичної документації та об`єктивного обстеження) з боку опорно-рухового апарату вигляді Післятравматичного ДОА правого колінного суглобу ІІІ ст., хронічного синовіїту правого колінного суглобу, стійкої післятравматичної контрактуру з ФНС ІІІ ст., остеохондрозу, спондильозу, сколіозу І ст. поперекового відділу хребта, ускладненого килою диску L2-L3, L3-L4, L4-L5 з больовим синдромом, ФНХ ІІ ст. та неврологічний дефіцит у вигляді легкого правобічного геміпарезу, елементів моторної афазії, дисграфії, дискалькулії внаслідок перенесеного ішемічного атеротромботичного інсульту у басейні лівої середньої мозкової артерії (08.09.18р.), легкого правобічного прозопареза та сінкінезії внаслідок перенесеної невропатії лівого лицевого нерву, стійкого больового синдрому, на даний момент, в легкому ступені обмежують здатність до спілкування, в помірному ступені обмежують здатність до навчання та в вираженому ступені обмежують здатність до пересування, самообслуговування та трудової діяльності, що згідно Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 р. зі змінами відповідає критеріям ІІ (другої) групи інвалідності. Враховуючі дані Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12ААГ №248441 від 18.08.2023 р. де попередня група інвалідності мала причину - захворювання, ні, не пов`язані з проходженням військової служби і той факт, що нових захворювань, які б мали ознаки інвалідності з того часу у заявника не з`явилося, визнати причиною інвалідності - загальне захворювання. Визнати особою з інвалідністю ІІ (другою) групи, строком на 2 роки, по загальному захворюванню з 19.03.2025 року».

Крім того, з посиланням на судову практику вказує, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у Позивача та причинно-наслідкового зв`язку вказаного діагнозу із травмою або захворювання, пов`язаним або із проходження військової служби, або із захистом Батьківщини, є дискреційними повноваженнями Відповідача, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачі отримали 26.01.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронний кабінет та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не звертались.

Інших заяв та клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та ветераном війни, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 від 25.02.2021 та НОМЕР_2 від 17.01.2023.

Як слідує із свідоцтва про хворобу №1024 від 28.09.2021 р. ГВЛК НВМКЦ «ГВКГ», яке затверджене постановою ЦВЛК ЗСУ від 13.10.2021 №2751/11, серед інших діагнозів позивачу встановлено діагноз та прийнято постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Ізольований міжхребцевий остеохондроз поперекового відділів хребта, деформуючий спондильоз грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом без порушення функції, Хронічна вертеброгенна люмбалгія без порушення функції, Деформуючий артроз правого колінного суглобу І стадії без порушення функції. Хронічний ларингіт, ремісія. Парез лівої голосової зв`язки. Захворювання. ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно з Довідкою акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №046699 від 08.06.2022 ОСОБА_2 встановлено ступінь 25% втрати професійної працездатності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12ААГ №248441 від 18.08.2023 ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності до 24.07.2025 у зв`язку із захворюванням - ні, не пов`язаним з проходженням військової служби.

Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» 19.02.2025 в закладі охорони здоров`я у формі очного розгляду справи проведено оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 .

Як слідує з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.03.2025 №263/25/783/В на момент огляду у пацієнта ОСОБА_1 встановлено, що основний діагноз при направленні особи на оцінювання М17.9 - Гонартроз, неуточнений; супутні діагнози 196.8 - цереброваскулярних хвороб. Прийнто рішення про встановлення другої групи інвалідності до 01.12.2026. Причиною інвалідності вказано загальне захворювання.

Не погодившись із вказаним рішенням Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» позивач 03.04.2025 року звернувся із скаргою на рішення Експертної команди до Центру оцінювання, у якій зокрема вказував на неврахування свідоцтва про хворобу від 29.09.2021, що затверджене постановою ЦВЛК ЗСУ від13.10.2021.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 17.11.2025 №1808/25/2624 за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.03.2025 №263/25/783/В вирішено підтвердити рішення, що оскаржується.

В обґрунтування вказаного рішення (п.18) зазначено, що «Клініко-функціональні порушення (згідно наданої медичної документації та об`єктивного обстеження) з боку опорно-рухового апарату вигляді Післятравматичного ДОА правого колінного суглобу ІІІ ст., хронічного синовіїту правого колінного суглобу, стійкої післятравматичної контрактуру з ФНС ІІІ ст., остеохондрозу, спондильозу, сколіозу І ст. поперекового відділу хребта, ускладненого килою диску L2-L3, L3-L4, L4-L5 з больовим синдромом, ФНХ ІІ ст. та неврологічний дефіцит у вигляді легкого правобічного геміпарезу, елементів моторної афазії, дисграфії, дискалькулії внаслідок перенесеного ішемічного атеротромботичного інсульту у басейні лівої середньої мозкової артерії (08.09.18р.), легкого правобічного прозопареза та сінкінезії внаслідок перенесеної невропатії лівого лицевого нерву, стійкого больового синдрому, на даний момент, в легкому ступені обмежують здатність до спілкування, в помірному ступені обмежують здатність до навчання та в вираженому ступені обмежують здатність до пересування, самообслуговування та трудової діяльності, що згідно Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 р. зі змінами відповідає критеріям ІІ (другої) групи інвалідності. Враховуючі дані Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12ААГ №248441 від 18.08.2023 р. де попередня група інвалідності мала причину - захворювання, ні, не пов`язані з проходженням військової служби і той факт, що нових захворювань, які б мали ознаки інвалідності з того часу у заявника не з`явилося, визнати причиною інвалідності - загальне захворювання. Визнати особою з інвалідністю ІІ (другою) групи, строком на 2 роки, по загальному захворюванню з 19.03.2025 року».

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку правомірності рішенням відповідачів, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Частиною 1 статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Законом України від 19.12.2024 №4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 2 Постанови №1338 установлено, що до введення в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи:

з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За змістом абзацу першого пункту 2 абзацу другого пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі Положення №1338), експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок №1338).

Відповідно до пункту 9 Положення №1338 Експертні команди, серед іншого, встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів.

Відповідно до пунктів 7-9 Порядку №1338 Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд.

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання.

Пунктом 40 Порядку №1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, серед іншого, інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

За змістом пункту 47 Порядку №1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться раз на один - три роки або в інший строк, визначений відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р, № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 53 Порядку №1338 унормовано, що після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.

Відповідно до пунктів 57 59 Порядку №1338 рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку. Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):

у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;

в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості).

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

З наведених норм законодавства слідує, що з 1 січня 2025 року повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб перейшли від медико-соціальних експертних комісій до експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи. Тому суд вважає, що при вирішенні цього спору підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, відповідно до яких, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

З огляду на вказане суд погоджується з доводами відповідачів, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та причинно-наслідкового зв`язку вказаного діагнозу із травмою або захворювання, пов`язаним (не повязаним) із проходження військової служби, або із захистом Батьківщини є дискреційними повноваженнями відповідачів.

Разом з тим, як слідує із змісту позовної заяви, доводи позивача зводяться також щодо порушення відповідачами процедури прийняття рішення в частині не врахування стану наявної у нього медичної документації.

Оцінюючи доводи позивача, суд зазначає, що згідно з приписами статей 4, 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX одним з принципів адміністративної процедури є обґрунтованість, який означає, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року № 2067 затверджено Перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, пунктом 18 якого передбачено наявність обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання.

Згідно з пунктом 8 Положення №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, серед іншого, перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

При цьому принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки.

Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Як слідує з обґрунтувань, наведених у рішенні Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 17.11.2025 №1808/25/2624 за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди, на час розгляду наявні у позивача захворювання в легкому ступені обмежують здатність до спілкування, в помірному ступені обмежують здатність до навчання та в вираженому ступені обмежують здатність до пересування, самообслуговування та трудової діяльності, що згідно Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 р. зі змінами відповідає критеріям ІІ (другої) групи інвалідності. Однак, враховуючи дані Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12ААГ №248441 від 18.08.2023 р. де попередня група інвалідності мала причину - захворювання, ні, не пов`язані з проходженням військової служби і той факт, що нових захворювань, які б мали ознаки інвалідності з того часу у заявника не з`явилося, визнано причиною інвалідності - загальне захворювання.

Разом з тим, в обґрунтуваннях рішення від 17.11.2025 №1808/25/2624 Центром оцінювання функціонального стану не наведено мотивів, чому не приймається до уваги свідоцтво про хворобу №1024 від 28.09.2021 р. ГВЛК НВМКЦ «ГВКГ», яке затверджене постановою ЦВЛК ЗСУ від 13.10.2021 №2751/11, та у якому серед інших діагнозів позивачу встановлено діагноз і прийнято постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Ізольований міжхребцевий остеохондроз поперекового відділів хребта, деформуючий спондильоз грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом без порушення функції, Хронічна вертеброгенна люмбалгія без порушення функції, Деформуючий артроз правого колінного суглобу І стадії без порушення функції. Хронічний ларингіт, ремісія. Парез лівої голосової зв`язки. Захворювання. ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Саме на неврахування цього документа експертною командою КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» позивач вказував при зверненні зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану.

Суд зазначає, що та обставина, що згідно з Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААГ №248441 від 18.08.2023 р., де попередня група інвалідності мала причину - захворювання, ні, не пов`язані з проходженням військової служби, не означає безапеляційного неврахування відповідачами іншої медичної документації, яка надана позивачем під час оцінювання повсякденного функціонування особи, і яка може свідчити про причини інвалідності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача 2 від 17.11.2025 року №1808/25/2624 не відповідає критерію обґрунтованості, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша стаття 2 КАС України).

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.

У цій справі, суд наділений лише повноваженнями перевірити правомірність рішень відповідачів з точки зору дотримання процедури їх прийняття та встановив, що рішення відповідача 2 не відповідає критерію обґрунтованості.

З урахуванням наведеного, а також виходячи із встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, буде зобов`язати відповідача 2 організувати повторний розгляд скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» від 19.03.2025 №263/25/783/Р з урахуванням висновків суду у цій справі.

З урахуванням того, що за приписом пункту 8 Положення №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення, суд вважає позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» №263/25/783/Р від 19.03.2025 року в частині визначення причини інвалідності ОСОБА_2 «загальне захворювання» передчасною, а тому така задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши оспорювані у даній справі рішення в межах дотримання встановленої Постановою №1338 процедури їх прийняття, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення заявленого адміністративного позову.

Судові витрати

Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Тернопільської міської ради «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 17.11.2025 року №1808/25/2624.

Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» організувати повторний розгляд скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди комунального некомерційного підприємства Тернопільської міської ради «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» від 19.03.2025 №263/25/783/Р з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (місцезнаходження: пров. Феодосія Макаревського, 1А,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005 код ЄДРПОУ 03191673);

- Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 2, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46008 код ЄДРПОУ 02001297);

Головуючий суддя Юзьків М.І.