Ухвала суду № 137201684, 08.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

Справа № 500/3194/26

08 червня 2026 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо проведення перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн замість показника середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні пенсії, а саме 11808,22 грн;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при призначенні пенсії, у розмірі 11808,22 грн, шляхом його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121, починаючи з 01.03.2019, та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 через недоліки позовної заяви (пропуск строку звернення до суду) залишено її без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову (десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху).

Позивачу у цей строк необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн (із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі); заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, та надати відповідні докази поважності причин його пропуску у разі їх наявності або подати заяву про зменшення позовних вимог (у межах строку звернення до суду).

Представник позивача ухвалу про залишення позовної заяви без руху отримала 25.05.2026 після 17.00 год, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету, тобто в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 26.05.2026. Відтак строк на усунення недоліків позовної заяви сплинув 05.06.2026 (календарний день п`ятниця).

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача 26.05.2026 (цією датою сформовано в системі Електронний суд) подано до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Проте заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду у встановлений строк від сторони не надходило. Також позивач у порядку, визначеному частиною другою статті 121 КАС України, з клопотанням про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви не звертався.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача просить зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при призначенні пенсії, у розмірі 11808,22 грн, шляхом його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121, починаючи з 01.03.2019, та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, фактично спірні правовідносини виникли з 01.03.2019, у той же час позивач звернулася до суду з цим позовом 19.05.2026 (цією датою позов сформовано в системі "Електронний суд"), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Пропуск строку звернення до суду є значним, разом з тим позивачем не наведено обставин, які б вказували на пропуск такого строку з поважних причин.

При цьому суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23.

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а про те, що норми, зокрема статі 87 Закону України Про пенсійне забезпечення та статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У даному випадку пенсія із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при призначенні пенсії, у розмірі 11808,22 грн, шляхом його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121 позивачу не нараховувалася, тому немає підстав для не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Також суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом у частині позовних вимог про зобов`язання провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при призначенні пенсії, у розмірі 11808,22 грн, шляхом його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121 за період з 01.03.2019 по 18.11.2025 (до шестимісячного строку, що передує даті звернення до суду з цим позовом).

Будь-яких причин, які можна визнати поважними та об`єктивними причинами пропуску строку звернення до суду з цими позовними вимогами, враховуючи висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, позивачем у поданій заяві не наведено, а за матеріалами справи не встановлено.

Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки з позовними вимогами позивач звернулася до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, поважних причин пропуску цього строку не навів, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при призначенні пенсії, у розмірі 11808,22 грн, шляхом його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121 за період з 01.03.2019 по 18.11.2025, тобто за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом (позов подано до суду 19.05.2026).

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.04.2025 у справі №260/4303/24, від 08.10.2025 у справі № 560/11402/24, від 28.11.2025 у справі №420/25692/24, від 17.02.2026 у справі № 560/14371/24, від 19.02.2026 у справі № 560/17952/24 та від 12.05.2026 у справі №560/7379/25у аналогічних правовідносинах.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був врахований при призначенні пенсії, у розмірі 11808,22 грн, шляхом його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121 за період з 01.03.2019 по 18.11.2025 повернути позивачеві.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 08 червня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.