Рішення № 137200889, 08.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5729/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Виконуючого обов`язки начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тихонова Олеся Олеговича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - державний виконавець Юшко Євгенія Олександрівна, про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі по тексту також - ОСОБА_1 , позивач) до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Тихонов Олесь Олегович (в.о. начальника відділу)) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови та стягнення моральної шкоди, відповідно до якої просить:

визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника відділу Тихонова О.О. щодо нерозгляду скарги від 27.04.2026;

визнати протиправною та скасувати постанову Юшко Є.О. від 08.12.2025 № НОМЕР_2 у частині стягнення витрат у сумі 231,00 грн.

стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача 10000000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірна постанова від 08.12.2025 № НОМЕР_2 у частині стягнення витрат у сумі 231,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся до Відповідача ( Тихонова О.О. ) зі скаргою на вказані дії (копія у додатку 3 та 4). Станом на 06.05.2026 р. відповідь не надана, законність не відновлена. Наголосив на тому, що спроба третьої особи легалізувати стягнення коштів за «поштові витрати» у особи, яка має зареєстрований Електронний кабінет (всупереч ст. 28 Закону), є актом свідомого цифрового цинізму. Відповідач використовує технічну перевагу та владні повноваження, щоб накласти на позивача своєю бездіяльністю щодо розгляду його скарги «надмірний індивідуальний тягар» (excessive individual burden). Це викликає у ОСОБА_1 обґрунтоване почуття люті, розпачу та беззахисності перед державним апаратом, що в сукупності з тривалим ігноруванням звернень (бездіяльністю) завдає глибокої моральної шкоди, що останнім визначена у розмірі 10000000 грн.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 позовну заяву залишено без руху та позивачеві встановлено усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог такої ухвали суду позивачем надана заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої зазначено, що надано пояснення стосовно зазначення у позовній заяві місця його фактичного перебування, наголошено на технічній неможливості переформатування позовної заяви. Також, зауважено щодо дотримання строку звернення до суду, зважаючи, що відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження», Позивач обрав законодавчо визначений досудовий порядок захисту та 27.04.2026 р. подав скаргу на дії державного виконавця Юшко Є.О. до в.о. начальника відділу Тихонова О.О. Згідно з ч. 5 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження», скарга розглядається у 10-денний строк.

Крім того, до заяви про усунення недоліків долучено позовну заяву із зазначенням уточненого кола осіб, а саме:

Відповідач 1 (щодо скасування постанови про витрати): Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідач 2 (щодо бездіяльності за скаргою): Виконуючий обов`язки начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тихонов Олесь Олегович.

Третя особа (яка винесла оскаржувану постанову): Державний виконавець Київського відділу ДВС у м. Полтаві Юшко Євгенія Олександрівна.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору вирішено задовольнити, звільнивши від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Залучено до участі у справі Державного виконавця Юшко Євгенію Олександрівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 42-49/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою позицію мотивував тим, що Державним виконавцем 08.12.2025 в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Закон №1404-VIII та наведені нормативні акти не покладають на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження. Так, позивач не оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження, водночас стягнення розміру мінімальних витрат обумовлюється конкретною подією, а саме початком примусового виконання виконавчого документа (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених у подальшому дій щодо примусового виконання. Стягнення мінімальних витрат є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Також зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 в частині визначення витрат пов`язаних з проведенням виконавчих дій. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду № 440/16542/25 від 24.12.2025 в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено. ОСОБА_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду №440/16542/25 від 04.02.2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду другої інстанції оскаржив рішення до суду касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 440/16542/25 від 19.02.2026 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Враховуючи викладене, постанова про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, а тому є законною. З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування. Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року залишено без задоволення клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Також, ухвалою суду від 08 червня 2026 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Виконуючого обов`язки начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тихонова Олеся Олеговича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - державний виконавець Юшко Євгенія Олександрівна, про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови та стягнення моральної шкоди в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Юшко Є.О. від 08.12.2025 № НОМЕР_2 у частині стягнення витрат у сумі 231,00 грн.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини четвертої якої адміністративна справа вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

З урахуванням наведеної норми процесуального закону, подана позивачем 05.06.2026 відповідь на відзив не є заявою по суті справи.

Також, позивачем подано клопотання про залишення відзиву відповідача без розгляду через підписання особою, яка не має права його підписувати /а.с. 105/.

Надаючи оцінку такому клопотанню, суд зауважує наступне.

Частиною 1 ст. 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до положень статті 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.

Крім того, статтею 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша, друга вказаної статті).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 59 КАС України).

Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму.

Так, на противагу доводам позивача про неналежність документів, що підтверджують повноваження представника, до відзиву долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого стосовно Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внесені відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи - ТИХОНОВ ОЛЕСЬ ОЛЕГОВИЧ (ПОКЛАДЕНО ВИКОНАННЯ ОБОВ`ЯЗКІВ НАЧАЛЬНИКА КИЇВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ПОЛТАВІ СУМСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ЗГІДНО НАКАЗУ 324/04 ВІД 29.01.2026 СУМСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ) - керівник.

Також, долучено довіреність у порядку передоручення, відповідно до якої Тихонов Олесь Олегович на підставі Довіреності Витягу з ЄДР від 27.04.26 р., виданої щодо КИЇВСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ПОЛТАВІ СУМСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (ЄДРПОУ - 34962532), уповноважую, в порядку передоручення, Денисов Андрій Іванович представляти інтереси КИЇВСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ПОЛТАВІ СУМСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців). Довіреність видана з правом передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.

Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства (пункт 30 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення ЄСІТС).

Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного (п. 31 Положення ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення) (п. 32 Положення ЄСІТС).

Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі "Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи". Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть (п.33 того ж Положення).

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду (п. 34 Положення ЄСІТС).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд».

Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви та апеляційної/касаційної скарги, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

У випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суд перевіряє відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.

Зі змісту цих доручень вбачається, що Денисов Андрій Іванович уповноважений на підписання відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим судом не вбачається підстав для задоволення клопотання позивача про залишення відзиву відповідача без розгляду через підписання особою, яка, на думку позивача, не має права його підписувати.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.11.2024 у справі №554/5053/24 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) /а.с. 58/.

Державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.12.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого НОМЕР_2 з примусового виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 04.11.2024 №554/5053/24 /а.с. 57/.

Того ж дня відповідачем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої зазначено, що в процесі здійснення виконавчого провадження підлягають стягненню витрати в сумі 300,00 грн, а саме:

1. Відправлення кореспонденції рекомендованої з повідомленням 2 х 60,00 = 120

2. Відправлення кореспонденції рекомендованої 2 х 30,00 = 60

3. Конверт не маркований 4 х 0,66 = 2,64

4. Обкладинка виконавчого провадження 1 х 3,68 = 3,68

5. Папір 44 х 0,48 = 21,12

6. Виготовлення ксероксних копій 35 х 0,62 = 21,7

7. Використання засобу криптографічного захисту інформації "Ключ електронний "Алмаз-1К" 1 х 1,00 = 1,00

8. Оплата за завершене виконавче провадження (АСВП) 1 х 69,00 = 69,00

9. Телефонний зв`язок 2 х 0,43 = 0,86 /а.с. 56/.

Вважаючи свої права порушеними зазначеною вище постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 в частині визначення витрат пов`язаних з проведенням виконавчих дій (за переліком), а саме: втрати на поштові відправлення; витрати на обкладинку виконавчого провадження, на папір, на виготовлення ксероксних копій; витрати на телефонний зв`язок та криптографічий ключ непередбачені чинними нормативними актами Міністерства юстиції; всього: 231 грн, позивач звернувся до начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргою від 27.04.2026 наступного змісту:

"Суть скарги:

08.12.2025 р. державним виконавцем Київського відділу ДВС у м. Полтаві Юшко Є.О. винесено постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_2 на суму 300 грн.

Зазначена постанова є незаконною та протиправною, оскільки:

1. Витрати на поштові відправлення (пункти 1- 3) фактично не здійснювалися, адже документи були отримані мною через електронний кабінет ЄСІТС (ч.2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження»).

2. Витрати на «обкладинку виконавчого провадження», папір та ксероксні копії не підтверджені жодними доказами фактичного придбання чи використання.

3. Витрати на телефонний зв`язок та криптографічний ключ не передбачені чинними нормативними актами Міністерства юстиції.

Постанова порушує мої права, а саме:

Право власності (ст.41 Конституції України, ст.1 Протоколу №1 до ЄКПЛ) - на мене покладено необґрунтовані витрати, які фактично не здійснювалися.

Право на законність дій органів влади (ст.19 Конституції України) - державний виконавець діяв поза межами повноважень та без належної правової підстави.

Право на належне адміністративне провадження (ст.43 Закону України «Про виконавче провадження») - витрати мають бути реальними та підтвердженими, а не вигаданими чи довільними.

Право на використання електронних сервісів (ч.2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження») - документи мають надсилатися виключно через електронний кабінет, тому поштові витрати є незаконними.

Вимагаю:

1. Визнати дії державного виконавця Юшко Є.О. щодо винесення постанови від 08.12.2025 № НОМЕР_2 протиправними.

2. Скасувати постанову від 08.12.2025 НОМЕР_2 у частині визначення витрат на суму 231 грн (крім нормативно встановленої плати 69 грн).

3. Повідомити мене письмово про результати розгляду скарги через мій емейл ІНФОРМАЦІЯ_1" /а.с. 19/.

Позивач не погодився з бездіяльність в.о. начальника відділу Тихонова О.О. щодо нерозгляду скарги від 27.04.2026, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку заявленим вимогам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до п.2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин справи, що розглядається, вважаючи свої права порушеними зазначеною вище постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 в частині визначення витрат пов`язаних з проведенням виконавчих дій (за переліком), а саме: відправлення кореспонденції рекомендованої з повідомленням 2 х 60,00 = 120; відправлення кореспонденції рекомендованої 2 х 30,00 = 60; конверт не маркований 4 х 0,66 = 2,64; обкладинка виконавчого провадження 1 х 3,68 = 3,68; папір 44 х 0,48 = 21,12; виготовлення ксероксних копій 35 х 0,62 = 21,7; використання засобу криптографічного захисту інформації "Ключ електроонний "Алмаз-1К" 1 х 1,00 = 1,00; телефонний зв`язок 2 х 0,43 = 0,86; всього : 231 грн, позивач звернувся до начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргою від 27.04.2026.

Спірним у справі є питання наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності в.о. начальника відділу Тихонова О.О. щодо нерозгляду скарги позивача від 27.04.2026.

Відповідно до статті 74 Закону України №1404-VIII, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абз. 8 п. 1 Розділу ХІІ Інструкції № 512/5 перевірити законність виконавчого провадження мають право, зокрема, начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Згідно п. 2 Інструкції № 512/5 посадові особи, зазначені в абзаці восьмому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).

Відповідно до абз. 9 п. 7 розділу XII Інструкції №512/5 якщо посадовою особою, зазначеною в абзаці восьмому пункту 1 цього розділу (начальник відділу державної виконавчої служби), прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

Аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано інститут адміністративного контролю законності виконавчого провадження, у межах якого начальник відділу примусового виконання рішень за результатами розгляду скарги стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника) на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця уповноважений здійснювати перевірку виконавчого провадження та в разі виявлення порушень вимог закону, своєю постановою скасувати постанову державного виконавця та зобов`язувати його провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 є Боржником.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 15 Закону №1404-VІІІ сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що абз. 1 ч. 3 ст. 74 Закону №1404-VІІІ та п. 2 Інструкції № 512/5 боржнику не надано право на звернення зі скаргою до начальника відділу.

Водночас, суд констатує, що боржник може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення лише до суду, який видав виконавчий документ.

Відтак, відсутність у позивача права на звернення зі скаргою на дії та рішення державного виконавця до начальника відділу має наслідком відсутність у останнього права розглядати такі скарги Боржника і скасовувати за результатами розгляду постанови державного виконавця.

Оскільки в цій справі суд встановив, що розгляд скарги позивача, як Боржника, у виконавчому провадженні і скасування постанов державного виконавця не входить до компетенції начальника відповідача, позаяк позивач має у виконавчому провадженні статус боржника, можливість скасування таких постанов в позасудовому порядку не передбачена Законом України "Про виконавче провадження", суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача протиправними.

Відсутність у позивача (як особи яка має статус боржника у вказаному виконавчому проваджені) права на звернення зі скаргою на дії та рішення державного виконавця до начальника відділу, свідчить про безпідставність поданої ним скарги та відповідно відсутність порушеного права.

Також, боржник не скористався правами визначеними частинами 2, 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не звернувся своєчасно, після відкриття виконавчого провадження до відповідного суду із скаргою про скасування тієї чи іншої постанови державного виконавця, який в свою чергу не наділений правом, чи то обов`язком стосовно скасування процесуальних документів винесених в процесі здійснення, виконання виконавчого провадження, адже у випадках оскарження вже вчинених дій державним виконавцем з боку саме боржника, то розгляд таких скарг і подальше прийняття рішень щодо скасування тих чи інших рішень покладаються на суд, виходячи із змісту норм вище згаданої статті Закону.

Як встановлено судом із наданих до відзиву на позовну заяву матеріалів, листом від 15.05.2026 № 38812 ОСОБА_1 Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України при розгляді його скарги, повідомив наступне:

"На виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови № 554/5053/24 виданої 4 листопада Октябрським районним судом міста Полтави про стягнення з Вас на користь держави штрафу в розмір 850,00 грн.

Державним виконавцем 08.12.2025 року керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженної наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Ви звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 в частині визначення витрат пов`язаних з проведенням виконавчих дій.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду № 440/16542/25 від 24.12.2025 в задоволенні Вашого адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду №440/16542/25 від 04.02.2026 року Вашу апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 440/16542/25 від 19.02.2026 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Відповідно до положень частини 2 та 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

У зв`язку з чим Ваше звернення розглянуто відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян».

Враховуючи вищевикладене у відділі відсутні законні підстави для скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 08.12.2025" /а.с. 50/.

Такий лист направлений позивачу поштовим зв`язком /а.с. 51/.

Виходячи з вищевикладеного, суд констатує, що відповідач, за наслідками розгляду скарги позивача від 27.04.2026, в порядку Закону України "Про звернення громадян", надав повну, всебічну та обґрунтовану відповідь листом від 15.05.2026.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (надалі - Закон №393/96-ВР).

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

За змістом статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Питання розгляду скарг урегульовано статтею 16 Закону №393/96-ВР, відповідно до якої скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

За змістом статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналізуючи норми Закону України "Про звернення громадян", можна зробити висновок, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.

З огляду на зміст указаного зобов`язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Отже відповідач, за наслідками розгляду скарги позивача від 27.04.2026, з дотриманням приписів законодавства України, надав повну, всебічну та обґрунтовану відповідь листом від 15.05.2026, при цьому, звернення розглянуте у термін, встановлений Законом України "Про звернення громадян", що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності в.о. начальника відділу Тихонова О.О. щодо нерозгляду скарги від 27.04.2026.

Стосовно похідної позовної вимоги від основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності в.о. начальника відділу Тихонова О.О. щодо нерозгляду скарги від 27.04.2026, а саме про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000000 грн, суд наголошує, що вона є похідною від основної попередньої вимоги, у зв`язку з чим задоволенню також не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 34962532), Виконуючого обов`язки начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тихонова Олеся Олеговича (вул. Української Повстанської Армії, буд. 29, м. Полтава, Полтавська область, 36039), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - державний виконавець Юшко Євгенія Олександрівна (вул. Української Повстанської Армії, буд. 29, м. Полтава, Полтавська область, 36039), про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.

Суддя І.Г. Ясиновський