Рішення № 137200573, 08.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14212/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65023, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пастера, будинок 58, код ЄДРПОУ 41404999) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65023, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пастера, будинок 58, код ЄДРПОУ 41404999) зняти арешт з усього майна ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на підставі: - Постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Білого К.І. від 20.01.2011 року у виконавчому провадженні В-6/810 (№23946118) , номер запису про обтяження № 10755878; - Постанови державного виконавця Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05.06.2016 року у виконавчому провадженні 51709241 номер запису про обтяження № 16357815.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановами державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області було накладено арешт на все нерухоме майно, що належить позивачу. Станом на сьогодні жодне виконавче провадження, у межах якого було накладено арешт, не перебуває на виконанні, у зв`язку з чим представник позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арештів. Проте Приморський відділ ДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовив у знятті арештів та повідомив, що вказані провадження було знищено у зв`язку зі закінчення терміну зберігання, згідно Наказу N 1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» становить три роки.

28.05.2026 року від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що Відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, існують стислі відомості про перебування на виконанні відділу виконавчого провадження № 23946118 з примусового виконання виконавчого лист від 22.04.2008 №2-1651/08, що видав Малиновський районний суд міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ "УкрСиббанк", коштів у розмірі 70709,88 грн. Дата надходження виконавчого документа до державного виконавця: 20.01.2011 року. Інформація в автоматизованій системі виконавчого провадження, на підставі якої норми Закону завершено виконавче провадження № 23946118, Електронна система не обліковує, та як і інформації про його фактичне виконання чи завершення з підстав, які по наслідкам завершення давали б право державному виконавцю припинити застосовані заходи примусового виконання рішення суду. Також відповідно до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № 51709241 з примусового виконання постанови № 064/50400/16 виданої 25.05.2016 року Миколаївською Митницею ДФС про стягнення штрафу у розмірі 2155870,47 грн. з ОСОБА_1 . В результаті вжитих державним виконавцем заходів, виконавче провадження № 51709241 завершено на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна на яке можливо звернути стягненняю. Тобто, при завершенні виконавчих проваджень №№ 23946118; 51709241 автоматизована система виконавчого провадження не міститься інформації про наслідки завершення виконавчого провадження, які б настали да давали державном виконавцю повноваження припинити чинність арештів майна боржника. Виконавчі провадження в автоматизованій системі обліковуються як невиконані. Слід зазначити, що позовні вимоги представника боржника помилково та безпідставно ґрунтується на встановленні лише факту відсутності незавершених виконавчих проваджень відносно позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі арештів застосованих до майна боржника ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вимоги позивача щодо протиправної бездіяльності органу ДВС та зобов`язано зняти арешт з майна боржника при невиконаному рішенні суду, є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки виконавче провадження № 23946118 обліковується в АСВП як звершене, але без збережених та відображених підстав його завершення а виконавче провадження № 51709241 про стягнення коштів з ОСОБА_1 завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, та виконавчий документ повернуто стягувачу у державного виконавця відсутні підстав для скасування арештів, накладених в межах зазначених виконавчих проваджень, у тому числі у разі непред`явлення стягувачем виконавчого документу після його повернення.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.

Обставини справи.

20.01.2011 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № № В-6/810 (№ 23946118) з примусового виконання виконавчого листа від 22.04.2008 року №2-1651/08, виданого Малиновським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ "УкрСиббанк", коштів у розмірі 70709,88 грн.

19.07.2016 року Другим Приморським відділом ДВС м Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження № 51709241 з примусового виконання постанови № 064/50400/16 виданої 25.05.2016 року Миколаївською Митницею ДФС про стягнення штрафу у розмірі 2155870,47 грн. з ОСОБА_1 .

24.04.2026 року представник позивача звернувся до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , шляхом скасування обтяження з реєстраційним номером 10755878 від 26.01.2011 р. (Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № В6/810 від 20.01.2011 р. Вчинити дії щодо припинення реєстрації обтяження за записом № 16357815 від 13.09.2016 р. у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Листом від 29.04.2026 р. № 63578 Приморський відділ ДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що підстави закінчення зазначених виконавчих проваджень не передбачають, згідно з діючим законодавством, скасування заходів примусового виконання рішення, що були застосовані при здійснені виконавчих дій з примусовому виконання зазначених виконавчих документів. Згідно з п. 2 частини XI наказу від 07.06.2017 № 1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, а також термін зберігання реєстрів відправленої кореспонденції становить 1 рік. Таким чином паперові матеріали зазначених виконавчих проваджень, в наступний час знищено, в зв`язку з чим неможливо переглянути паперові матеріали та надати копії відповідних постанов. Перегляд інформації про виконавчі провадження, що перебували на примусовому виконанні до 2016 року, Автоматична система виконавчого провадження надає лише в якості інформаційної довідки. Таким чином, для скасування арешту, що накладений Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників - необхідно надати докази повного розрахунку згідно виконавчих документів, що перебували на примусовому виконані у відділі, сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, або відповідне рішення суду.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не скасування накладеного арешту на майно протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що порядок примусового виконання рішень визначений Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (надалі - Закон №606-XIV), що був чинний на момент відкриття та закінчення виконавчого провадження, у якому було накладено арешт на нерухоме майно позивача, втратив чинність 05.01.2017.

В свою чергу ч. 2 ст. 74 Закону "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІ, який діє станом на день подання позову до суду, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав - згідно із статтю 48 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 55 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Положеннями статті 57 Закону № 606-ХІV передбачалось, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно з приписами статті 50 Закону № 606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Статтею 60 Закону № 606-ХІV передбачався порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем, при прийнятті судом рішення про зняття арешту, або за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту.

Висновки суду.

Суд зазначає, що підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у вигляді не зняття арешту з майна, тому такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Таким чином, відповідно до статті 60 Закону № 606-ХІV державний виконавець, завершуючи виконавче провадження (в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно позивача), повинний був зняти арешт з майна при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте державним виконавцем вказаного зроблено не було.

Суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.

Таким чином, суд вважає, що відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність невиконаних зобов`язань позивача та підтверджували обґрунтованість існування арешту.

На момент вирішення справи судом діє ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-УІІ від 02.06.2016, ч.3 якої передбачає, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу Державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (в тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку зі значним ступенем його зношення, пошкодження; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного в частині шостій статті 61 цього закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), має застосовуватися виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових вимог з боку стягувачів, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

В зв`язку із чим, не зняття відповідачем арешту з майна ОСОБА_1 за наявних обставин є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

Суд звертає увагу, що хоча виконавче провадження, в межах якого на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебуває, воно закінчено та знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання, проте, обов`язок щодо зняття арешту в разі завершення виконавчого провадження та його знищення, полягає виключно на відповідачі, а тому саме він повинен вчиняти дії (приймати відповідне рішення) щодо зняття арешту з майна.

Таким чином, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, з метою поновлення порушеного права позивача на вільне користування своїм майном, суд вважає за потрібне зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, який накладений постановою № В-6/810 (№23946118) від 20.01.2011 року, реєстраційний номер обтяження № 10755878 та постановою № 51709241 від 19.07.2016 року, реєстраційний номер обтяження № 16357815, з нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Пастера, буд. 58, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41404999) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльністю Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , який накладений постановами № В-6/810 (№23946118) від 20.01.2011 року, реєстраційний номер обтяження № 10755878 та № 51709241 від 19.07.2016 року, реєстраційний номер обтяження № 16357815.

3. Зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , який накладений постановою № В-6/810 (№23946118) від 20.01.2011 року, реєстраційний номер обтяження № 10755878 та постановою № 51709241 від 19.07.2016 року, реєстраційний номер обтяження № 16357815.

4. Стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 41404999) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко