Рішення № 137200357, 27.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19158/23

Провадження 2/522/2155/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

27 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта ГР» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА ГР» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 24 вересня 2012 року їй на праві особистої приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 61 кв. м.

Позивач вказувала, що експлуатацію житлового комплексу та прибудинкової території за вказаною адресою здійснює ТОВ «БОНА ВІТА ГР».

14 липня 2021 року між нею та відповідачем було укладено договір № 310013 про надання послуг з управління та обслуговування житлового комплексу.

За твердженнями позивача, 16 серпня 2023 року належна їй квартира була залита фекальними стоками з каналізаційного стояка багатоквартирного житлового будинку. На підтвердження зазначених обставин позивач посилалася на акт комісії відповідача від 18 серпня 2023 року № 18.08-01, підписаний представниками відповідача та мешканцями будинку, а також на відеозапис події.

Позивач зазначала, що внаслідок залиття її майну було завдано матеріальної шкоди. Для визначення розміру збитків нею було замовлено звіт про оцінку матеріальних збитків, складений оцінювачем ТОВ «ЕКСПЕРТ ІН» ОСОБА_2 . Відповідно до зазначеного звіту розмір матеріальних збитків, завданих внаслідок затоплення квартири становить 225 534,00 грн.

Також позивач вказувала, що відповідач, як управитель житлового комплексу, був зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію будинку, контроль за технічним станом інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, однак належним чином свої обов`язки не виконав, що, на її думку, призвело до залиття квартири.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував завдані збитки та моральну шкоду, позивач звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути з ТОВ «БОНА ВІТА ГР» матеріальну шкоду в розмірі 225 534,00 грн, моральну шкоду 170 000 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження.

21 листопада 2023 року до Приморського районного суду міста Одеси від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач ТОВ «БОНА ВІТА-ГР» проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

На обґрунтування заперечень зазначав, що факт залиття квартири позивача 16 серпня 2023 року не заперечує, однак вважає, що відсутні підстави для покладення на нього цивільно-правової відповідальності. Вказував, що причиною залиття стало засмічення каналізаційного стояка сторонніми предметами (засобами особистої гігієни, поліетиленовими пакетами, ганчірками), які були скинуті мешканцями будинку з порушенням правил користування каналізаційною системою.

Також відповідач посилався на те, що працівниками керуючої компанії після виявлення аварійної ситуації були вжиті необхідні заходи для її усунення, однак доступ до квартири позивача був забезпечений не відразу. Крім того, зазначав, що конструктивні особливості внутрішньобудинкової каналізаційної системи були закладені забудовником під час проектування та будівництва будинку, а тому не можуть свідчити про вину відповідача.

Окремо відповідач не погоджувався із визначеним позивачем розміром матеріальної шкоди, вважаючи наданий звіт про оцінку збитків неналежним та таким, що містить помилки у визначенні обсягу пошкоджень, вартості відновлювальних робіт і ступеня фізичного зносу майна.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача та зазначав, що ТОВ «БОНА ВІТА-ГР», як управитель житлового комплексу, зобов`язане здійснювати належне утримання та профілактичне обслуговування внутрішньобудинкових мереж водовідведення, зокрема проводити їх регулярний огляд, прочищення та промивання. На думку позивача, відповідач не надав належних доказів проведення передбачених законодавством профілактичних заходів щодо каналізаційної мережі будинку.

Позивач наголошував, що причиною залиття стало засмічення внутрішньобудинкової каналізаційної мережі, яка перебуває в зоні експлуатаційної відповідальності відповідача, а доказів того, що залиття відбулося внаслідок несправності сантехнічного обладнання у квартирі позивача, матеріали справи не містять.

Також позивач вважав безпідставними посилання відповідача на недоліки проектування та будівництва будинку, оскільки відповідач не надав доказів вжиття заходів щодо усунення таких недоліків або звернення з відповідними вимогами до осіб, які здійснювали проектування чи будівництво будинку.

Крім того, позивач заперечував проти доводів відповідача щодо неналежності звіту про оцінку збитків, вважаючи його належним та допустимим доказом розміру завданої матеріальної шкоди.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повторно зазначав про відсутність у його діях складу цивільного правопорушення та підстав для покладення на нього відповідальності за завдану шкоду. Вказував, що залиття квартири не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з його діями чи бездіяльністю, а можливі причини виникнення аварійної ситуації пов`язані з недоліками проектування та будівництва будинку, допущеними іншими суб?єктами. На думку відповідача, такі обставини не належать до сфери його відповідальності як керуючої компанії та виключають наявність його вини у завданні шкоди позивачу.

З даного приводу, до суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на необхідність проведення експертизи, що потребує спеціальних знань, з метою з`ясування обставин, які мають значення для справи.

Заява обґрунтовувалась необхідністю довести обставини, що залиття трапилося не з вини управляючої компанії.

Суд, розглянувши клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, письмові матеріали справи, своєю ухвалою від 13 березня 2024 року, призначив по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

На вирішення експертам ухвалою суду поставлені питання:

1. Чи відповідає проектна документація на каналізаційні мережі у будинку АДРЕСА_2 вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, зокрема Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженим Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76?

2. Якщо проектна, документація на каналізаційні мережі у будинку АДРЕСА_2 не відповідає вимогам державних будівельних норм, стандартів або правил, зокрема Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженим Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, повідомити в чому саме полягають такі тості, порушення, відступи.

3. Якщо проектна документація на каналізаційні мережі у будинку АДРЕСА_2 не відповідає вимогам державних будівельних норм, стандартів або правил, зокрема Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженим Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, повідомити чи є відповідні порушення або відступи від вимог державних будівельних норм, стандартів або правил такими, що створюють підвищений ризик засмічення або іншого виходу з ладу каналізаційних мереж.

04 липня 2025 року до суду від експертної установи надійшла справа разом з висновком експерта №24-1879 від 26 червня 2025 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2025 року поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

02 серпня 2025 року від представника позивача надійшла заява про виклик судового експерта Джум Ольги Олександрівни для надання пояснень стосовно наданого експертного висновку.

Задовольняючи клопотання представника позивача, суд викликав судового експерта Джум Ольгу Олександрівну для участі у судовому засіданні, призначеному на 29 жовтня 2025 року о 15 год. 00 хв., з метою надання пояснень щодо поданого до суду висновку. У судовому засіданні 29 жовтня 2025 року експерт Джум Ольга Олександрівна з`явилася до суду та надала відповіді на запитання суду й учасників справи стосовно проведеного нею експертного дослідження та складеного висновку.

У судовому засіданні 21 травня 2026 року представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у заявах по суті справи. Позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 16 серпня 2023 року відбулося залиття квартири позивача каналізаційними стоками внаслідок засмічення каналізаційного стояка. Разом із тим, сам по собі факт заподіяння шкоди не є достатньою підставою для покладення на відповідача обов`язку з її відшкодування, оскільки для настання цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між такою поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

Судом досліджено Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 24-1879 від 26 червня 2025 року, за результатами якої експертом встановлено невідповідність проектних рішень щодо каналізаційних мереж будинку АДРЕСА_2 вимогам чинних будівельних норм, стандартів та правил.

Зокрема, експертом встановлено, що проектна документація в частині конструкції каналізаційного стояка Ст К1-61 не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, відповідно до яких каналізаційні стояки повинні прокладатися вертикально.

Також експертом встановлено відступ від вимог п. 19.5 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво», оскільки зміна напрямку каналізаційного стояка виконана без застосування передбачених нормативними вимогами плавних відводів, необхідних для забезпечення належного функціонування системи каналізації.

Крім того, у висновку зазначено, що технічні рішення, реалізовані при влаштуванні стояка Ст К1-61, містять відступи від нормативних вимог, які можуть створювати підвищений ризик засмічення та виходу з ладу каналізаційної мережі. До таких відступів експерт відніс зміну прямолінійності каналізаційного стояка без влаштування вентиляційного трубопроводу (байпаса), а також приєднання горизонтальної ділянки до стояка без використання плавних відводів.

Разом з тим експерт зазначив, що через недостатність вихідних даних не виявилося можливим встановити відповідність нормативним вимогам кута нахилу трубопроводу та влаштування прочисток на підвісній горизонтальній ділянці каналізаційного стояка Ст К1-61.

Суд також враховує, що під час проведення експертного дослідження експерт керувався положеннями чинних державних будівельних норм, стандартів та інших нормативно-правових актів у сфері будівництва, зокрема ДБН А.2.2-3:2012, ДБН В.2.2-15:2005, ДБН В.2.5-64:2012, ДСТУ Б А.2.4-32:2008, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій та іншими нормативними документами, що регулюють проектування та будівництво інженерних мереж.

Підсумовуючи, встановлені експертизою порушення стосуються стадії проектування та будівництва будинку забудовником, а не діяльності відповідача як керуючої компанії.

При цьому, експерт у судовому засіданні підтвердила висновки проведеного дослідження та зазначила, що твердження про можливість виявлення засмічення під час попередньої промивки мережі має припущений характер, а саме засмічення могло виникнути і після проведення такої промивки.

Таким чином, висновок експерта не містить категоричного твердження про неналежне виконання відповідачем обов`язків з технічного обслуговування мереж або про причинний зв`язок між діями чи бездіяльністю відповідача та виникненням залиття.

Крім того, актом від 18 серпня 2023 року встановлено, що причиною аварійної ситуації стало засмічення каналізаційного стояка побутовими відходами.

Матеріалами справи підтверджується, що після ліквідації засмічення із стояка були вилучені сторонні предмети, зокрема засоби особистої гігієни, поліетиленові пакети та ганчірки, потрапляння яких до каналізаційної системи є порушенням правил користування нею мешканцями будинку.

Суд також враховує, що після виявлення аварійної ситуації працівниками відповідача були вжиті заходи щодо її усунення, проведено перевірку мереж, перекрито водопостачання та організовано роботи з ліквідації засмічення.

Доказів того, що відповідач неналежно виконував покладені на нього договором обов`язки з утримання спільного майна будинку або допустив протиправну бездіяльність, матеріали справи не містять.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що для покладення відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідним є встановлення сукупності таких умов: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою та шкодою, а також вина особи, яка її завдала.

При цьому відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість покладення цивільно-правової відповідальності на особу.

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Положеннями ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 у справі № 570/3439/16-ц.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 у справі № 200/8461/15-ц,від 03 травня 2022 у справі № 711/3591/21).

У постанові від 17 квітня 2018 у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд враховує, що за результатами дослідження наявних у справі доказів встановлено, що обставини, які, на думку позивача, спричинили завдання шкоди, пов`язані з недоліками проектних рішень під час проектування та будівництва будинку, допущені іншим суб`єктом, а не відповідачем. Таким чином, матеріали справи не підтверджують наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, натомість свідчать про можливу відповідальність іншого суб`єкта.

Разом із тим позов пред`явлено саме до ТОВ «БОНА ВІТА-ГР», при цьому позивачем не заявлялося клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі належного відповідача.

Втім, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд не наділений повноваженнями самостійно визначати належного відповідача поза межами заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» № 303-A, пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись статтями ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, статтею 1166 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта ГР» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 08.05.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

27.05.26