Рішення № 137200332, 01.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/2921/26

Справа № 522/18498/25-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника Альховської І.Б. 15.08.2025 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 43 859,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем по об`єкту, що знаходиться за адресю: АДРЕСА_1 у період з 01.10.2021 по 31.07.2025 спожито природний газ на загальну суму 43 859,09 грн, вартість якого залишилась не оплаченою споживачем. Відповідач приєднався до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (ТОВ «ГК «Нафтогаз України»), шляхом акцептування договору з позивачем через факт споживання природного газу.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла у провадження судді Павлик І.А.

Ухвалою від 22.08.2025 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

До суду 01.09.2025 надійшов відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 набув право власності на квартиру 25.03.2024, тому з жовтня 2021 року по 25.03.2024 відповідач не був споживачем послуг. 11.10.2024 оператором газорозподільної мережі АТ «Одесагаз» складний Акт контрольного огляду лічильника, де зафіксовано показники лічильника 00000, а 21.10.2024 лічильник демонтований та встановлено новий. 03.11.2024 за заявою відповідача АТ «Одеагаз» складено акт звірки, де чітко вказано зняття 7 878,50 м.куб. спожитого газу. У серпні 2025 року складено акт, де знято 5 316,09 м.куб. спожитого газу. Окрім того, номер рахунку в особистому кабінеті споживача НОМЕР_1 , а позивач вказує рахунок № НОМЕР_2 . Станом на 29.08.2025 за даними електронного кабінету АТ «Одесагаз» за особовим рахунком відповідача заборгованості немає.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси №1017/26 від 23.04.2026 на виконання Рішення зборів суддів Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2026 та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, по справі було проведено 23.04.2026 повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями в результаті якого справа 24.04.2026 передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою від 27.04.2026 справу прийнято до провадження судді Бондаря В.Я. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 27.05.2026.

У судове засідання 27.05.2026 позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 04.05.2026 подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просила відмовити у задоволенні позову та стягнути судові витрати з позивача.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 01 червня 2026 року.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 щодо постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . По такому рахунку за період з 01.10.2021 по 31.07.2025 обліковується заборгованість у розмірі 43 859,09 грн (а.с.10).

ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , 25 березня 2024 року на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2024, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав (а.с.32).

Позивач у інформації по рахунку вказує номер будинку як АДРЕСА_2 , тоді як і в позові і в додатку до позову про інформацію про нерухомість номер будинку є АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 зареєстрована з 25.04.2007 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.21).

Таким чином, за період з 01.10.2021 по 25.03.2024 ОСОБА_1 не була споживачем послуг газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , адже не була ані власником ані користувачем квартири.

З огляду на що доводи відповідача в частині безпідставності позовних вимог про стягнення заборгованості попереднього власника судом приймаються як обґрунтовані.

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), та ст.ст. 6, 7, 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Позивач зобов`язаний постачати природний газ Споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а Споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, (далі - Договір), які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової Форми договору.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

ОСОБА_1 є власником квартири, куди надаються послуги газопостачання з 25.03.2024, саме з цього період має відповідати за наявну заборгованість.

Положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Зі змісту статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що учасниками правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, між іншим, є споживачі (індивідуальні та колективні).

Положеннями пункту 6 частини першої статті вищезазначеного Закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 1.3. Розділу І Типового договору розподілу природного газу, Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом укладення цього Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.

У п.1.4. Розділ 1 Типового договору визначено, що заява-приєднання - письмова заява-приєднання до умов Договору, складена Споживачем відповідно до вимог Договору за формою, наведеною в додатку до цього Договору, що містить персоніфіковані дані щодо Споживача та є невід`ємною частиною Договору.

Проте, ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» не надав доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» із заявою-приєднанням та відповідно просила постачати природний газ за адресою: АДРЕСА_1 .

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Згідно акту звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 у листопаді 2024 року проведено звірки та віднято 7 878,50 м.куб. обсягу спожитого газу (а.с.37).

Станом на серпень 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 віднято 5 316,09 м.куб обсягів спожитого газу (а.с.38).

28.08.2025 ОСОБА_1 зверталася до АТ «Одесагаз» з заявою про передання відкорегованого обсягу спожитого газу на інформаційну платформу для перерахунку з постачальником (а.с.44).

Згідно розрахунку позивача сукупний об`єм споживання природного газу за період з 01.04.2024 по 31.07.2025 склав 2 172,8 куб.м., в той час як згідно акту звіряння у серпні 2025 року віднято 5 316,09 куб.м., тобто вказаний розрахунок свідчить про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 .

Споживач ОСОБА_1 не може нести відповідальність за помилки або несвоєчасне внесення інформації енергопостачальними компаніями, технічна неузгодженості між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та АТ «Одесагаз» щодо передачі та відображення даних на інформаційній платформі Оператора ГТС не може бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не була власником чи користувачем майна до 25.03.2024, а з 25.03.2024 немає заборгованості відповідно до звіряння обсягів спожитого газу, то суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

Керуючись ст.ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за спожитий природний газ залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 01 червня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар