Рішення № 137199448, 08.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/557/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №914250827573 від 05.12.2025 року про відмову в проведенні перерахунку;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №5569 про продовження виплати пенсії згідно Закону України. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) невиплачену з серпня 2025 року пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з бойовими діями, своєчасне подання паперових документів ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх своєчасне внесення до електронних реєстрів Пенсійного фонду з боку комісії було неможливим. Наголошує, що згідно з Постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317, ст.3 Закону України «Про основи захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» в редакціях діючих в березні 2022 року, документи, видані МСЕК, є чинними. Відсутність відомостей у відповідачів є технічною проблемою державного органу, а не підставою для обмеження права позивача на соціальний захист. Оскільки відомості про позивача внесені до цієї державної бази, факт наявності у нього статусу особи з інвалідністю є офіційно визнаним державою та не потребує додаткового доведення, крім наявних первинних документів, а саме довідки до акта огляду МСЕК №783348, яка є наявності. Вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його законне право на отримання пенсій по інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.01.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із позовними вимогами не погодилось, надало до суду відзив на позовну заяву, яким мотивований тим, що що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є: - рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2025 №914250827573. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не розглядало надані документи та заяву Позивача в проведенні перерахунку пенсії.

Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося листом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому вказано, що згідно даних, що містяться у підсистемі «Призначення та виплати пенсій (ППВП)» в оцифрованій ПС, інвалідність ОСОБА_1 встановлена з 23.06.2016 по 31.07.2020. Проте, ОСОБА_1 надає корінець довідки Міжрайонної МСЕК м. Костянтинівки Донецької області серії 12 ААБ № 783348, виданої 24.09.2020, щодо встановлення йому третьої групи інвалідності з 24.09.2020 довічно. Пенсію спочатку було подовжено по Covid-19, потім по військовому стану по 31.08.2025. У ЕПС ОСОБА_1 вказана довідка відсутня. У цьому листі Головне управління просить перевірити паперову пенсійну справу ОСОБА_1 та з`ясувати причину відсутності даних по інвалідності в ЕПС, встановити місцезнаходження оригіналу вказаної довідки МСЕК. Згідно відповіді від 25.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» органи Пенсійного фонду України здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та іншими законами України. В умовах введення воєнного стану, зважаючи на бойові дії на території Донецької області, на теперішній час доступ до паперових справ відсутній.

Враховуючи на викладені обставини в їх сукупності, вважаємо, що дії Головного управління вчиненні з врахуванням критерію законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак позовна заява позивача є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача -2 до суду не надходило.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , внутрішньо переміщеною особою, зареєстрований у м. Ізмаїл Одеської області.

Після встановлення інвалідності Донецькій особа звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в області з метою призначення пенсії по інвалідності.

На підставі поданих документів пенсію було призначено, і особа її отримувала у встановленому порядку.

У 2024 році у зв`язку із переміщенням з території проведення бойових дій особа отримала статус внутрішньо переміщеної особи та стала на облік у Дніпропетровській області.

Виплата пенсії по інвалідності при цьому не припинялася, позивач, продовжував отримувати пенсійні виплати. У 2025 році повторно змінив місце проживання та отримав статус ВПО у м. Ізмаїл Одеської області.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №783348 термін інвалідності третя група встановлена позивачу безстроково.

В подальшому виплата пенсії позивачу здійснювалась на період дії воєнного стану без МСЕК по 31.08.2025.

З 01.09.2025 виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 було припинено.

26.11.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою № 5569, зареєстрованою 26.11.2025, про перерахунок пенсії по інвалідності.

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії була передана на розгляд до ГУ ПФУ у Харківській області.

Так, рішенням відповідача 2 від 05.12.2025 №914250827573 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії, із посиланням на те, що на дату подання заяви позивач не є отримувачем пенсії. За результатами розгляду наданих документів, встановлено, що ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності. Інвалідність ОСОБА_1 встановлена з 23.06.2016 по 31.07.2020., в подальшому виплата пенсії здійснювалась на період дії воєнного стану без МСЕК по 31.08.2025.

Не погоджуючись із рішенням відповідача 2 про відмову у проведенні перерахунку пенсії та діями відповідача 1 з припинення виплати пенсії, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Не погодившись з рішення відповідача , позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно зі статтею 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 34 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Статтею 35 Закону № 1058-IV передбачено, у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

У разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи (частина 2 статті 35 в редакції Закону від 19.12.2024 № 4170-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»).

У разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час наступного оцінювання повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю припинено у зв`язку з відновленням здоров`я або якщо така особа не отримувала пенсію внаслідок нез`явлення без поважних причин для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня наступного встановлення інвалідності, за умови що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Якщо минуло більше п`яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Відповідно до пункту 14-6.1 розділу IV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію, зокрема, по інвалідності, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Якщо при повторному огляді особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, продовженої відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження висновку медико-соціальної експертизи до територіального органу Пенсійного фонду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338) врегульовані строки, на які продовжується встановлення інвалідності для окремих категорій осіб, а також перелік поважних причин, що є підставою для продовження інвалідності.

Так, у силу абзац восьмий пункту 3 в редакції Постанови КМ № 1542 від 27.12.2024 документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України Про військовий обов`язок та військову службу та Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідач зазначає, що згідно з випискою з акту огляду МСЕК, наявній в Електронній пенсійній справі позивача (далі - ЕПС), термін інвалідності позивачу встановлено по 31.07.2020, в подальшому виплата пенсії здійснювалась на період дії воєнного стану без МСЕК по 31.08.2025.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» доповнено пунктом 3 наступного змісту:

"Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:

- осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;

- дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917.

При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров`я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації."

Отже, системний аналіз викладених вище правових норм надає підстави стверджувати, що у зв`язку з введенням на всій території України воєнного стану, державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення/скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд.

З урахуванням зазначеного Урядом автоматично було продовжено виплату всіх пенсій і соціальних допомог по інвалідності, а також термін дії індивідуальної програми реабілітації для зазначених осіб. Це означає, що люди з інвалідністю, строк повторного огляду яких припав на період воєнного стану, можуть без проходження чергової ЛКК чи МСЕК отримувати пенсії та соціальні допомоги, реабілітаційні заходи, користуватися пільгами і гарантіями, передбаченими для осіб з інвалідністю законодавством.

Крім того, 15.11.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», яка набула чинності з дня її опублікування, крім абзаців третього - шостого пункту 1, пунктів 7, 8 цієї постанови, які набули чинності з 1 січня 2025 року.

Відповідно до абзаців 12-18 пункту 3 постанови № 1338:

У разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 Питання медико-соціальної експертизи, і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 року № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України» не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях:

чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р. пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

До числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать, зокрема, особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації.

Для осіб, направлення яких на проведення оцінювання повсякденного функціонування є неможливим відповідно до підстав, визначених абзацами дванадцятим, п`ятнадцятим - сімнадцятим цього пункту, оцінювання повсякденного функціонування переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) для таких осіб продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування воєнного стану, якщо раніше не буде проведено оцінювання повсякденного функціонування особи.

Абзаци п`ятнадцятий - вісімнадцятий цього пункту не застосовуються для осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та чоловіків віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності, із зазначення строку повторного огляду.

Законом № 4170-ІХ унормовано, що у разі якщо особі інвалідність установлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа не проходила повторний огляду у медико-соціальних експертних комісіях, то такі особи, за виключенням визначених у Постанові № 1338 осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, зобов`язані пройти оцінювання повсякденного функціонування особи у такий строк: чоловіки віком від 25 до 60 років - у період з 01 квітня 2025 року до 01 листопада 2025 року; інші особи - до 01 квітня 2026 року.

Приймаючи спірне рішення від 05.12.2025 №914250827573 про відмову у поновленні пенсії по інвалідності, відповідач 2 посилався на те, що Згідно з випискою з акту огляду МСЕК, наявній в ЕПС, термін інвалідності встановлено по 31.07.2020, в подальшому виплата пенсії здійснювалась на період дії воєнного стану без МСЕК по 31.08.2025. На дату подання заяви позивач не є отримувачем пенсії, то йому відмовлено в поновленні пенсії відповідно до заяви №5569 від 26.11.2025.

Суд зазначає, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 24.09.2020 серія 12ААБ № 783348 позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково, як наслідок, відповідачем 2 безпідставно відмовлено позивачу у відновленні виплати пенсію з 01.09.2025.

Суд звертає увагу, що в абзаці десятому пункту 3 постанови № 1338 визначено, що особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду.

Тому, відповідно Довідка до акта огляду МСЕК від 24.09.2020 серія 12ААБ № 783348, якою позивачу встановлено третю групу інвалідності з 24.09.2020 безстроково є чинною і прирівнюється до рішення експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжує бути підставою для оформлення позивачу пенсії по інвалідності.

Таким чином, дії відповідача 1 щодо припинення здійснення пенсійних виплат позивачу з 01.09.2025 є протиправними.

З огляду на наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.12.2025 року № 914250827573 про відмову в проведенні перерахунку є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій. Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Враховуючи, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Однак, на переконання суду, зобов`язання відповідача -1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 невиплачену з серпня 2025 року пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є передчасним заходом, оскільки спершу відповідачу-2, як суб`єкту владних повноважень, яким прийнято оскаржувані рішення, потрібно належним чином розглянути заяву позивача про поновлення пенсії.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №5569 про продовження виплати пенсії згідно Закону України. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову шляхом:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №914250827573 від 05.12.2025 року про відмову в проведенні перерахунку;

зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №5569 про продовження виплати пенсії згідно Закону України. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Керуючись Конституцією України, ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №914250827573 від 05.12.2025 року про відмову в проведенні перерахунку ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №5569 про продовження виплати пенсії згідно Закону України. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко